Страсний тиждень: заборони та традиції останніх днів перед Пасхою

«В Чистий четвер вранці купали дітей»

— Після Вербної неділі (17 квітня) наступає Страсний тиждень, — починає розповідь Олена Громова. - На останньому тижні посту важливі всі дні, а особливо четвер — субота. Проводяться богослужіння, а люди готуються, плануючи багато господарських справ. Насамперед наші предки займались прибиранням, тому цей період називали білим, чистим або живним. Переважно в центральних районах України намагались не тільки вичистити хату, щоб аж сяяла, а також прибрати город, стайні, хліви, комори.

В середу (вважається, що цього дня Юда зрадив Христа за 30 срібників) згадується епізод з грішницею, яка омила ноги Ісуса, помазала їх миром. Віряни сповідаються, а також наводять лад в домі.

У четвер відбувалась Таємна вечеря, тому згадуються страждання Сина Божого, проводяться богослужіння, а віряни причащаються. В Чистий четвер в основному закінчувались господарські турботи, вранці купали дітей, дорослі теж мились і приводили себе в порядок. А в народі жило повір’я: якщо раненько на перехресті вилити воду після хворої людини, то їй прибуде здоров’я, а той, хто ступить у цю калюжу, навпаки, може захворіти. Тому, щоб захиститись, люди зазвичай в такому місці приказували: «Господи, перехресна дорога, дай, Боже, здоров’я в ручки, в ніжки і живіт трішки».

Саме цього дня в деяких місцевостях в хатах скручували нитки, щоб при потребі перев’язувати ними хворі руки-ноги. А господарки готували четвергову сіль (її загортали в ганчірку, яка обгорала в печі). Тримаючи сіль за образами, використовували при шлункових захворюваннях або як харчову добавку на свята. Робили й страсну свічку («громницю»), яку потім святили і застосовували в різних випадках (при пологах, хворобах, похованні). Наші пращури наділяли цю свічку магічними якостями та вірили в її помічну силу. На Слобожанщині, наприклад, свічка, яка три роки підряд горіла у Чистий четвер, вважалася могутньою і здатною захищати житло від лиха й бід.

В четвер дозволялось випікати святкову здобу. Перед цим молились, а коли готували випічку, намагались не кричати, а тихо розмовляли (під час приготування паски якраз могли в церкві читали уривки з Євангелія про останні моменти земного життя Христа). Кулінарки вірили: яка вийде паска, таким і рік буде, тому намагались показати максимум вправності. На Поділлі та Галичині пекли «баби». В давні часи випічку прикрашали хрестиками, сердечками, квіточками, але без білої глазурі. У ХХ сторіччі в західних регіонах країни стали випікати «баранчики» (десь 30−40 см, а може, і вище, зі стрічкою) в металевих формах. Така випічка демонструвала велику майстерність господині.

Існує безліч рецептів, за якими готували паски, в давнину використовували закваску, а згодом, у ХХ столітті, — дріжджі. Класичною залишається сирна паска. Наведу два рецепти, які знали господині Центральної України. Норми великі, тому що випікалось багато виробів (кулінарки, бувало, на випічку витрачали до 100 яєць!).

Паска

Інгредієнти: 2 кг борошна, 1 л молока, 150 г дріжджів пресованих, 15 яєчних жовтків, 200 г вершкового масла, 100 г олії, 250 цукру, 0,5 ч. л. солі, 250 г родзинок, ванілін і цедра 1 лимона.

Для опари відлити трохи теплого молока, розчинити дріжджі з частиною цукру і додати кілька ложок борошна (довести до густоти сметани), посипати тонким шаром борошна. Поставити опару в тепле місце, прикривши рушником. Поки підходить, збити жовтки з залишком цукру (щоб розчинився), всипати борошно, сіль і долити решту молока. Місити тісто, щоб відставало від рук. Поставити в тепле місце. Як підійшло, додати теплі масло, олію, родзинки, натерту цедру лимона, замісити і знов поставити, щоб підійшло втретє. Після цього тістом наповнити на 1/3 керамічні форми, змащені жиром. Можна прикрашати хрестиками з тіста, квіточками, зверху змазати білком (щоб блищали), ставити у прогріту піч (духовку) і пекти при температурі 180 градусів десь 1 годину (в залежності від розміру форм). Отримаємо 10 пасок. Можна зробити одну велику і декілька малих.

Сирна паска

1 кг свіжого сиру, 6 яєць, 200 г вершкового масла, 400 г сметани (домашньої), 300 г цукру, 1 скланку пропарених родзинок, 150 г очищених горіхів, ванілін.

Яйця збити з ваніліном і цукром, додати сир (попередньо подрібнений, перемелений), розтоплене охолоджене масло, всипати родзинки. Сирну масу перекласти в спеціальну дерев’яну форму у вигляді піраміди. Помістити в холод на декілька годин, потім зняти форму, оздобити паску подрібненими горішками (викласти їх хрестиками).

В чистий четвер ще робили писанки (за допомогою воску), хоч їх заготовляли заздалегідь (цікаво, що такі вироби не псувались роками — просто висихали), використовуючи геометричні, рослинні, зоологічні орнаменти. Писанкарство й зараз зберігається в західних регіонах.

Страсна п’ятниця — день найсуворішого посту

— У Страсну п’ятницю в церквах проходить особлива служба, це день великої скорботи, бо Ісус помер, розп’ятий на хресті, — продовжує Олена Громова. — Це день найсуворішого посту. Віряни навіть нічого не їли до вечірньої службі, поки на середину храму з вівтаря не виносили Плащаницю — полотно з зображенням тіла Спасителя у гробі. До речі, до нашої Михайлівської церкви нарешті повернули унікальну Плащаницю ХVIII століття, яку музей віддав для показу до Печерської лаври, і тільки після довгих судових розглядів (вони тривали десятиліттями) реліквію знову можна побачити у Пирогові.

У п’ятницю не дозволялося грати на музичних інструментах, співати, танцювати, голосно розмовляти, веселитись і розважатись. Не можна було шити, прати, тяжко працювати, рубати дрова, різати тощо. Це був день скорботи і повсюдно замовкали дзвони, а на заході били в дошки (било) дерев’яними молотками (на знак того, що Ісуса розпинали на хресті) у церкві або на дворі.

Після служби люди йшли обідати (пісними стравами). Господині могли піти на город, щоб посадити капусту (день вважався дуже підходящим) або поставити в піч паски на Гробки (поминки, які слідують за Великоднем). На випікання хліба в цей день накладалась заборона.

- У Велику суботу згадують про поховання Ісуса, вночі проводиться служба, на якій оголошують про Воскресіння Христа, — продовжує Олена Громова. — Піст закінчується. Велику суботу називали ще Тихою, тому що Господь у гробі зійшов душею в пекло, щоб врятувати праведників. В цей день традиційно ще пекли паски (хто не зміг зробити це в четвер). У ХIХ -ХХ століттях для їх випікання застосовували солодощі, духмяне коріння, трави, домашні яйця, сметану, масло, молоко, закваску, смалець, олію тощо. Перед приготуванням випічки дітям наказували поводитися тихо, чоловіків взагалі виганяли з хати. Процес тривав в тиші й при гарному настрої. Пекли також і пиріжки, а хліб робили заздалегідь. Готували й ритуальні страви: буженину, ковбасу, птицю, запікали молоде порося, варили холодець, терли хрін, віджимали сир. Крашанки — «червоне яєчко» — могли робити, використовуючи цибулеве лушпиння, насіння гарбуза, бузини, сік буряка, горіх. До Пасхи намагались не тільки підготувати нову одежину, а й придбати новий пасхальний кошик, вишити до нього рушник (часто на ньому з’являлись вербові гілочки).

За традиціями української церкви у вірян заведено йти на всенощну. Близько 4-ї ранку починалось освячення пасок. Від наших священників дізналась, що в цьому році час проведення церковної служби пов’язаний з воєнним станом. Освячення пасхальних кошиків проведуть, але з урахуванням комендантської години. Дозволяється розпочати Великоднє богослужіння не опівночі, а в недільний ранок — після завершення комендантської години.

Що покласти у великодній кошик

Традиційно в пасхальний кошик 100 років тому складалися паски, крашанки, писанки, м’ясо — шинка-ковбаса, а також сало, масло, сіль, сир, хрін, пиріжки, могли покласти яблука. Іноді святили мак, а зараз кладуть у кошик все, що душа побажає, — огірки-помідори, пляшки з алкоголем.

В кошик ніколи не клали гроші (вони могли бути в кишені), ключі, ножі — нічого металевого, а також прикраси, кров’янку. А от що буде доречним, так це освячена у Вербну неділю гілочка верби…

Нагадаємо, що за законами воєнного часу, додатковий вихідний на Великдень цього року скасовується.

У тексті використані матеріали з польових зошитів Олени Громової, зібрані у відрядженнях за період 2000−2020 роки

1305

Читайте нас у Facebook