ПОИСК
Інтерв'ю

Олександр Швець: «Перший в Україні музей порцелянових фігур мав відкритися навесні цього року»

9:00 3 вересня 2022
Олександр Швець
Це завершальна частина циклу «Прогулянки по „Shvets Museum“ з Олександром Швецем». У попередніх він розповів про те, чому зайнявся колекціонуванням, чому найбільше любить іспанську порцеляну Lladro, показав роботи відомих мануфактур, зокрема українських, і переконав, що деякі з них ні в чому не поступаються світовим брендам.

— Олександре Юхимовичу, ви назвали четвертий зал «Божественним». Аж дух захоплює від цієї краси.

— Тут представлені всі релігії, причому упереміш. Ще раз нагадаю, що музей знаходиться у самому центрі історичної частини Києва. Він оточений церквами різних конфесій — Андріївська церква, Хрестовоздвиженський храм (де хрестили Михайла Булгакова), Свято-Покровський монастир, німецька кірха, мечеть, синагога. Це дивовижне місце. Ось чому я кажу, що створити «порцелянову клініку для відновлення душевної сили» в такому місці — вже саме собою диво.

Під час наших перших поїздок на початку 2000-х у «Місто порцеляни», яке знаходиться недалеко від Валенсії, ми ходили музеєм Lladro зі здивованими очима, навіть не уявляючи, що незабаром більшість представлених там унікальних фарфорових композицій буде зібрано в нашій сімейній колекції.

Нещодавно я виставив у Фейсбуці композицію «Рабин, який читає Тору». Один ізраїльський бізнесмен написав, що готовий заплатити за неї будь-які гроші. Цей твір, може, не дуже рідкісний, але фантастично виразний. Руки, погляд, обличчя — все живе.

Робота «Дорога в Сантьяго» присвячена паломникам, які йдуть пішки шляхом Святого Якова, небесного покровителя Іспанії, до міста Сантьяго-де-Компостела, де його поховано в соборі. Цією дорогою завдовжки вісімсот кілометрів за кілька останніх століть пройшли мільйони паломників, у тому числі англійський король Едуард I, Папа Римський Іоанн Павло II, Ян ван Ейк, Пауло Коельйо.

А тут у нас одна з найвідоміших композицій Lladro «Волхви», 1961 рік, і одна з перших квіткарок (їх у нас, як ви вже переконалися, багато). Квіти на перших роботах Lladro ще не були такими витонченими. Бачите, з чого все починалося і до яких висот майстерності згодом було доведено.

Композиція «Плин життя» — всього п'ятдесят екземплярів.

Мені, чесно кажучи, не дуже подобається вираз обличчя героїні. Але неймовірно подобається сам образ — мати несе по життю своє дитя, а навколо море квітів.

Тут тема індуїзму. Порцелянових Будд у нас дуже багато: маленький Будда у квітах; Будда, потерши якого, можна розраховувати на те, що зросте достаток; та й вхід до цього залу прикрашений великими фігурами Будди. Роботи просто дивовижні.

Тепер історія про цю дуже відому композицію «Полювання».

Коли я понад двадцять років тому купував на аукціонах через eBay фарфорові роботи, деякі їхні власники відмовлялися відправляти посилки в Україну. Тоді було багато розмов про корупцію та бандитизм у нас. Тому часто чув: «Не хочемо мати з вами жодних справ». Деякі продавці казали: «Якщо хочете, можете приїхати до нас і самі забрати виріб». Наприклад, приїхати до Америки. Уявляєте? Однак того разу так збіглося, що у нас вже були куплені квитки до Нью-Йорка (це та поїздка, коли ми з дітьми були в музеї Lladro на Манхеттені), тому представилася можливість заодно забрати й цей твір.

Ми домовилися, що вранці зустрінемося з його власниками біля входу до готелю. Під'їхав величезний пікап Ford — вже старий, скрипучий. З салону випурхнула бабуся — божа кульбабка років вісімдесяти п'яти — й ледве виповз дідусь, років на 10 її старший. Він втомлено видихнув: «Нарешті ми проїхали ці кляті півтори тисячі миль».

Я все їм сплатив заздалегідь, тому сказав: «Доброго дня, дорогі мої. Давайте мені коробку — і дякую вам за все». — «Ні, ми вам так просто її не віддамо». — «В сенсі?» — «Давайте спочатку зайдемо в хол готелю». Зайшли. «Розпакуйте і переконайтеся, що все гаразд». — «Та я вам і так вірю». Знаєте, якось одразу було видно, що це чудові чисті люди. «Ні, відкрийте». Відкрив — усе ціле, красиве. «Дякую, беру». — «Ні, ще не віддамо. Розкажіть тепер, хто ви й звідки». Ми розповіли. «Це ваші діти?» — «Наші». — «Розкажіть, де ця робота стоятиме у вас». Потім уже, коли ми випили з ними чаю і добре роззнайомилися, вони пояснили: «Зрозумійте, це наша головна сімейна цінність. Ми не маємо дітей. Ми живемо самі на ранчо. Ця порцелянова композиція багато років стояла у нас у їдальні. Це була ціла церемонія, коли ми після важкого дня вечорами збиралися за столом і милувалися нею. Вона для нас була вікном у світ прекрасного. Ми з нею прожили найкращу частину свого життя. Тому зараз для нас дуже важливо, де вона стоятиме, коли нас не буде, до чиїх рук ми її передамо». Розумієте?

— Дуже зворушливо.

— Я зберіг стару оксамитову підставку цього виробу. Напевно, тих милих людей уже нема. Але думаю, якщо вони нас бачать і чують, то анітрохи не пошкодують, дізнавшись про те, що цей твір зараз знаходиться тут.

Адже з цим музеєм відбувається те ж саме. Я не знаю, в чиї руки він перейде, як побачене відіб’ється на житті тих відвідувачів, з ким я не знайомий. Але це та червона нитка, яка мене весь час вела та продовжує вести.

І тоді, коли на Глибочицьку та Лук'янівку (а це зовсім поряд) прилітали ракети, мені було важливо не здаватися. Я мав виконати свою місію, закінчення якої не знав. Вона могла будь-якої миті обірватися. І зараз ще може. Але я розумів, що виконаю задумане. І хай буде що буде…

Але продовжуємо знайомиться з четвертим залом. Колекціонуванням порцеляни захоплювалися багато президентів, політики, відомі актори та музиканти. Ось робота «Біг ланей».

Така ж багато років стояла в їдальні японського імператора Акіхіто, який у 2019 році добровільно зрікся на користь сина від престолу. До цього майже двісті років тому так само вчинив імператор Кокаку. Поставити в домашній їдальні таку роботу могла тільки людина, яка щиро любить порцеляну.

— Ви ще обіцяли розповісти про «голос фарфору».

— Будь-який порцеляновий виріб при легкому обережному постукуванні по ньому видає новий звук. Іноді глухий, іноді тонкий, не завжди чистий. Я, наприклад, можу за звуком одразу визначити, чи була реставрація.

А от «голос фарфору» присутній лише в одній композиції. Це «Болотні чаплі» скульптора Баллестера, який виконав на замовлення Lladro серію творів (вони іноді залучають скульпторів зовні). У нього вийшли зовсім живі птахи.

Відкриття ж наше сталося випадково. Готуючи роботи до переїзду до музею, Галя їх мила. Дійшла черга і до цих чапель. Коли я підійшов, вона поливала їх із душової лійки. І раптом я почув дивні звуки, схожі на звуки флейти. Виявилося, що під струменями води фарфор почав «співати». Спочатку ми подумали, що не дочули. Але ні. Треба ж було мені опинитися саме в той момент поруч!

Я записав цю мелодію на відео. Його можна буде подивитись на планшеті, який розмістимо на стіні. Але ми запишемо і другий варіант, ще неймовірніший. Нещодавно син Діма купив чарівну паличку Дамблдора з «Гаррі Поттера», щоб мені було зручніше показувати експонати. Відбулося друге відкриття: при дотику цієї вказівки до того ж твору почав лунати… малиновий дзвін! Цей звук чистіший, ніж під струменями води. Він дуже співзвучний з церковними переливами, які ми часто чуємо з відкритих музейних вікон.

Я згодом перевірив тисячі творів. «Звучить» лише один.

Досягається цей ефект внаслідок того, що тут різної висоти, товщини та ширини листя болотяних рослин. У жодному музеї світу, де я бував, такого ефекту не зустрічав, інакше його точно б демонстрували. Думаю, що сам автор порцелянової композиції не знає про нього…

Ось «Полювання на лисиць». Тут лисиць чомусь немає, але робота так називається.

А цю колекцію створив молодий дизайнер взуття та меблів Хайме Айон.

Він іспанський єврей, мешкає в Лондоні. Має філії студій у Мадриді, Лондоні, Токіо та Нью-Йорку. Колекцію «Закохані прибульці» (у нас вона зібрана майже вся) він презентував у Києві раніше, ніж в Іспанії та Великій Британії. Вона дуже впізнавана. Все це створено вручну, тому можна на дотик відчути кожен штрих.

Кожну з ваз він підписав «для Галини та Олександра» — на дні його фірмовий підпис. Більше ніде такого немає — адже ці посвяти написані лише в одному екземплярі.

Мені, чесно кажучи, не дуже подобається модерністська новизна цієї серії, хоча тут є, наприклад, дуже теплий твір, присвячений родині. Це неймовірно складні вироби, хоч спочатку здаються дещо простими через свої розмальовки. Вони, до речі, дуже популярні у Японії, там їх продають на аукціонах за шалені гроші.

А ось одна з основних тем у творчості мануфактури Lladro — тема Дон Кіхота.

Тут лише частина нашої колекції, присвяченої улюбленому герою романів Сервантеса. Мені хотілося б виставити тут всі. Але навіть те, що виставлено, і так часом здається великим перебором… Зверніть увагу на один з найперших відомих творів Lladro — Дон Кіхот та Санчо Панса.

А ось цей Дон Кіхот зроблений в компанії Nao, дочірньому дивізіоні Lladro. Виробництво Lladro дуже коштовне, вироби створюють високооплачувані скульптори й художники, тому для багатьох людей такі твори недоступні. Розуміючи це, на мануфактурі вирішили створити Nao, який почав робити більш дешеві вироби для масового попиту. Якщо твори Lladro відправляли в основному до Америки, де виникла величезна кількість асоціацій колекціонерів іспанської порцеляни, то творами Nao вони чомусь вирішили освоювати британський ринок. Зараз у Великій Британії вважають, що іспанська порцеляна Nao це дуже престижно, а Lladro — взагалі захмарно.

Перших виробів Nao, які нічим не поступаються за рівнем виконання виробам Lladro, небагато. Тому вважаю цього Дон Кіхота рідкісним твором.

Знову повторю: щоб зрозуміти, чим іспанська порцеляна відрізняється від інших, подивіться на ці емоційні виразні обличчя, на ці багатосюжетні композиції. Тут і відчай коня, який впав і намагається встати, і божевільний погляд Дон Кіхота, який протикає списом лопать вітряка.

Поруч у нас розташована частина колекції, присвячена родині, любові, дітям.

Скільки в них теплоти та чуттєвості! Зверніть увагу на глибоке знання анатомії людини, тому що майже всі герої оголені. Якщо згадати, що при випалюванні робота дає усадку на п'ятнадцять відсотків, можна сказати, що ці абсолютно досконалі за формою та за духом твори просто геніальні.

А тут багато янголів — без крил, із крилами. В основному це роботи Lladro та Capodimonte. І Папи римські на одній з полиць. У тому числі Іоанн Павло II, який приймав мене у своєму робочому кабінеті у Ватикані у 1993 році.

Це Діва Марія Монсерратська (чорна), яка у роки страшної чуми прийняла на себе удар, відвівши його від співвітчизників. Вона зарахована до лику святих. Її статуя знаходиться в бенедиктинському монастирі на горі Монсеррат, за шістдесят кілометрів від Барселони. На цю гору можна піднятися лише однією вузькою дорогою. Автобуси буквально запливають у хмари, і раптом перед туристами виникає величезний кам'яний старовинний монастир, освітлений яскравим сонцем. Щодня о 13.00 там співає хор хлопчиків, один із найвідоміших у Європі. Обличчя та руки скульптури темного кольору (лак потемнів з часом), що й визначило її назву. Цей порцеляновий твір випущений лише для Іспанії. Проте він є у нас у колекції.

А тут стоїть Олександр Невський, князь новгородський, володимирський і київський, про що багато хто забуває, можливо, тому, що на княжому престолі в Києві він практично не сидів. Це серія, випущена для Росії. В нас номер другий.

Біля фігури Ісуса треба помовчати, подумати — наскільки виразні та трагічні його обличчя та поза.

Центральний твір цього залу — «Зняття Ісуса з хреста» — я знайшов багато років тому у сувенірному магазині у центрі Донецька. Він стояв у них давно, ніхто ним не цікавився. Не знаю навіть, з чим можна порівняти емоції, які викликають герої цієї композиції, схожі на образи, які наче зійшли з картин Ель Греко.

Саме тут я вирішив поставити лаву, щоб відвідувачі могли насолоджуватися цією красою, приходячи до тями після страшних випробувань і переживань останнього часу.

Це святий Ной зі своїм ковчегом і голубом у руках, який приніс оливкову гілку, що означало: земля вже поряд…

Тут ще виставлені унікальні за технікою та складністю виконання дві вази Lladro. Одній понад тридцять років — величезна кількість образів, які ніби виступають із самої вази. Другій вазі менш ніж десять років. Вона виготовлена вже за сучасними технологіями — безліч найтонших квітів, деталей одягу героїнь, яскраві фарби.

Ще одне диво — венеціанська маска з квітами неповторної складності, які я вважаю самою досконалістю.

Її слід розглядати з усіх боків. Тут же виставлені невеликі маски з прозорої порцеляни, привезені з різних країн. Вони цікаві самі по собі.

А завершити екскурсію пропоную композицією «Небесна подорож» — Пегас мчить візок із квітами, оточений янголятами. Вони ніби поринають кудись у хмари над Андріївською церквою і парять над нашим Києвом.

Тепер скажу ось про що. Наш перший в Україні музей порцелянових фігур мав відкритися навесні цього року. Мені часом здавалося, що цього моменту я чекав все своє життя. Хоча, правду кажучи, це не так. Адже про щось подібне навіть не міг мріяти. Тим більше, що бажання колекціонувати порцеляну з’явилося у мене близько трьох десятиліть тому, тобто не так давно. А ось бажання знайти унікальні твори найвідоміших фарфорових мануфактур та привезти їх до Києва, мабуть, було від початку. Мені так хотілося вироби найкращих майстрів Німеччини, Іспанії, Франції, Італії, Данії, Японії, Китаю, Великобританії, України та багатьох інших країн зібрати у рідному місті, щоб подарувати співвітчизникам можливість, не об'їжджаючи різні континенти, ознайомитись з унікальними зразками цього дивовижного мистецтва.

Повномасштабна війна поламала всі наші плани. Але я готувався до відкриття. Мені здавалося, що ось-ось усе стане на свої місця і ми знову заживемо мирним життям. Однак війна продовжується…

Ми не відкриваємо музей із низки причин. Найголовніша — вхід сюди має бути безплатним, на моє глибоке переконання. Для всіх. Не повинно бути бар'єрів для тих, кому зараз не вистачає грошей навіть на найнеобхідніше.

Я шукаю розв'язання цієї проблеми й сподіваюся таки знайти. На це піде якийсь час. Нічого страшного. Головне, щоб Україна перемогла в цій жорстокій і несправедливій війні, щоб ми змогли приступити, нарешті, до відродження країни, яка заслуговує на світле і благополучне майбутнє. Країни, у відновленні якої свою невелику, але дуже важливу роль може відіграти й наш музей.

Тим, хто вважатиме за можливе підтримати нас матеріально, повідомляємо банківські реквізити.

Найменування одержувача: БО БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ОЛЕКСАНДРА ШВЕЦЯ

Код одержувача: 44 505 494

Назва банку: АТ КБ «ПриватБанк»

Рахунок одержувача у форматі IBAN (грн.): UA233052990000026008015017834

CHARITABLE ORGANIZATION «OLEKSANDR SHVETS CHARITABLE FOUNDATION»

Name of the bank: JSC CB «PRIVATBANK», 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

Bank SWIFT Code: PBANUA2X

Рахунок одержувача у форматі IBAN (дол.):

UA973052990000026006005025861

Рахунок одержувача у форматі IBAN (евро):

UA653052990000026001005030196

1153

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Instagram

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів