«Патологія диктатора»: Ігор Ейдман про схожість сучасної росії та Німеччини часів Гітлера
«Коли мої друзі, які живуть у росії, розповідають про те, як їм психологічно важко, я згадую Фрома, — пише Ігор Ейдман і цитує психоаналітика: «Коли патологічні процеси стають стереотипними, вони втрачають індивідуальний характер. Більше того, хворий індивід, будучи оточений іншими такими ж індивідами, почувається цілком у своїй тарілці. Вся культура пристосовується до патології певного типу та виробляє засоби, що задовольняють запити хворих.
А ось здорова людина почувається в хворому суспільстві по-справжньому незатишно… Я вважаю за можливе говорити в цьому зв'язку про «божевільне суспільство» і про проблеми, які постають перед здоровою людиною, яка живе в такому суспільстві". Еріх Фромм «Адольф Гітлер: клінічний випадок некрофілії».
Напрочуд буквально повторюється історія. Диктатор-садист, одержимий волею до смерті, нав'язує через пропаганду та терор власне божевілля всій країні. Соціальна культура «пристосовується до патології» диктатора. Пропагандисти підлаштовуються під його очікування та уподобання, а потім поширюють бацили цього безумства серед населення.
У свою чергу патологічна свідомість диктатора відбиває глибинні підсвідомі фобії та комплекси суспільства. Він йде їм на зустріч, пробуджуючи та стимулюючи в людях найтемніші інстинкти, ненависть та насильство.
У результаті суспільство божеволіє слідом за диктатором".
Фото із соцмереж
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
1032Читайте нас у Facebook
