«Час закривати корупційні схеми, бо інакше нам не виграти війну»: Сергій Лямець про ситуацію в Україні
«Час закривати корупційні схеми, бо інакше нам не виграти війну. Ідея дуже проста. Спробуйте сумістити три тренди.
Перший — нажаль, війна йде на наступний рік або навіть кілька років.
Хоча Мінфін України прогнозує, що вже влітку з безпекою в нас усе стане набагато краще. Але я б на це не сподівався. Мабуть, цей висновок виникає лише з того, що наступного року в США вибори, а Байдену потрібна success story. Проте ще ніхто не дав гарантії, що лише волі Байдена має вистачити для нашої перемоги. Навпаки. Росіяни готуються до війни у довгу, виготовляють нове озброєння та роздмухують нові війни на мапі світу (Ізраїль, наприклад). А Європа та навіть США не готові надати Україні достатньо набоїв та зброї. Отже, війна йде у довгу.
Другий тренд — допомога з боку Заходу стає дедалі більш обмеженою.
Вже лунають прямі звинувачення, що Зеленський — це корупція. Новий віце-спікер від республіканців Майк Джонсон висловлюється за контроль видатків на користь України. Значною мірою, він висловлює позицію серед широкого кола політиків США, тим більше, що з’явився фактор на ім’я Ізраїль. До того ж, існують передумови для погіршення економічного стану у Штатах. Тож Україні буде важче отримати фінансову допомогу. Власне, це вже відбувається. Розраховувати на грошовий дощ — не варто.
Третій тренд — перемагати таки треба, тож покладатися доведеться на себе.
Нажаль, наші можновладці не зробили належних висновків за два роки війни, і не переналаштували економіку на військовий лад. Навпаки, справцював так званий ефект «розслабленої ср@ки» — це звідкись сподівання, що зараз Захід насипле не лише зброю, а і трильйон доларів на «Велике будівництво-2». Отже, ніхто не наважився навіть налагодити виробництво набоїв до артилерії, а це наша зброя № 1.
Тож… усе це доведеться робити у 2024 році. Логіка перемоги — безжальна. Україна має мобілізувати не лише суспільство, а і економіку.
Що це означає? Ми не маємо іншого шляху. Гроші потрібні, і ці гроші доведеться збирати самотужки. Звісно, мільярди «друкуватиме» Національний Банк, а ще інші мільярди до бюджету «робитимуть» через величезну інфляцію (так званий інфляційний податок). Це жахливі речі, бо зазвичай наслідком є жорстке падіння добробуту вразливих прошарків населення.
Але дуже хотілося б, аби це не були єдині джерела грошей. Тобто, потрібно активізувати економіку. Вона має працювати, платити податки та створювати перспективи.
І тут виникає класичне українське запитання. З кого братимуть гроші? За нашою традицією, олігархи є недоторканними. Тож аграрні барони, різного роду монополісти та інші жирні коти навряд чи платитимуть податки. Механізм трансферного ціноутворення не працює, валюту до України не повертають, усе осідає на офшорних рахунках. А головне, жоден Гетманцев не наважиться розпочати реконкісту проти олігархів. Те саме з державними компаніями, старими та щойно націоналізованими. Вони здебільшого є збитковими або обмежено прибутковими, як «Укренерго» чи «Нафтогаз». З цих цапів багато не надоїш.
Залишаються населення та бізнес. З населення надто багато не візьмеш, бо безробіття сягнуло нечуваних висот, але можуть обкласти податками майно. Ідею підкинув голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев. Він з колегами запропонував обкласти індивідуальний бізнес (перукарі, таксисти тощо) податком у 6% від виручки, із обов’язковим касовим апаратом та штрафними санкціями. Десь того ж самого треба очікувати решті економіки, особливо бізнесу.
Щодо бізнесу, то під ударом саме легальний бізнес. Знову розвернуться рейди податківців та різного роду БЕБ/СБУ/Поліції. Національним ворогом № 1 стане ухилянт. Ухилянтом назвуть тих, хто вже платять податки. Так зазвичай роблять податківці від часів Азарова.
Це як у гральному бізнесі. 70% ринку у тіні, але за усіх платять податки 30% операторів, що працюють легально. За 9 місяців 2023 вони сплатили 6,65 млрд грн податків — у 9,5 разів більше, ніж за весь 2022 рік. За Азаровськими лікалами, саме до них прийдуть податківці, аби отримати ще. Але якими є резерви збільшення? Якщо з них вимагати ще, це зветься «пограбуй Павла, щоб сплатити за Петра».
Натомість якщо обкласти податками 70% тіньової сфери, це будуть багатомільярдні надходження — за деякими оцінками, +12 млрд грн лише у 2023 році. Та сама картина у інших сферах.
Це натяк на те, що існує набагато більше джерело грошей, до якого жодна українська влада часів незалежності не наважувалася звернутися. Це — корупційні схеми.
Нагадаю легендарну інфографіку, що ілюструє, де в Україні крадуть найбільше. Я б її переробив, розставивши такі пріоритети:
Джерело № 1. Корупційні доходи силовиків та бізнесів, які вони «кришують».
Це джерело зазвичай ніде не фігурує, але воно найпотужніше. Не є секретом, що «тіньовий» бізнес є тією самою сферою, якою опікуються силовики. Перш за все, саме вони не зацікавлені, аби економіка ставала більш прозорою, бо тоді зникатиме їхня корупційна рента.
Джерело № 2. Контрабанда та сірий імпорт.
Це найбільша «дірка» в економіці України наразі. Ми вже кілька років живемо у режимі знищення власної промисловості. Тож дожилися до того, що навіть продукти харчування у магазинах — імпортовані. Одягу власного немає, техніки майже немає. Левова частина імпорту заходить до України через корумповані механізми. Чому? Дивіться джерело № 1 — кришування силовиками.
Джерело № 3. Величезна корупція у сфері державного управління. Різного роду «Нафтогази», компанії зі сфери управління Фонду держмайна та, звісно, АРМА — це яскраві приклади традиційних «дірок». З нових прикладів — державні банки, що заробили надприбутки від схеми з депозитними сертифікатами. Оподатковувати їх треба не потім, як пропонує Гетманцев, а саме зараз. Не гратися у корпоративне управління, а жорстко збирати гроші на ЗСУ та виробництво зброї. А загалом, звісно, зменшувати державний сектор на користь приватного. Іншого шляху розвитку економіки ніхто не вигадав.
Далі вже можна ставити решту пунктів з інфографіки. Настав час безжально вичавити «тіньовиків», схемщиків, контрабандистів, контрафактників, «схемотехників» з ПДВ та решту українських недоторканних персонажів. Звісно, зробити це без реформи правоохоронних органів та судів неможливо, потрібне відновлення закону та невідворотності покарання, але то інша розмова.
Це вже не «соросятна» пропаганда з підтасованими соціологічними дослідженнями. Це вже не пусті обіцянки уряду, аби отримати чергові мільярди від МВФ. Це — сувора необхідність мобілізуватися, аби Україна змогла вижити та перемогти. У іншому випадку, ми ризикуємо втратити навіть те, що здобуто такою кров’ю наших військових, низький їм уклін", — пише журналіст у Facebook.
Що думає про корупцію в Україні фінансовий експерт та публіцист Сергій Фурса, читайте на сайті «ФАКТІВ».
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
938Читайте нас у Facebook
