Сила «маковійчиків», освячення води, маку та початок Успенського посту: як святкують Маковія

Чому в Україні заперечується існування трьох Спасів

— 1 серпня відзначають свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, а також вшановують пам’ять мучеників Маккавеїв, — розповідає Ніна Главацька. - У народі свято називають Маковія (Маковея), Макотрус, Спас на воді, Малий Спас. Успенський піст, який починається від Маковія, завершується 14 серпня — напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці.

Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього було запроваджено у Візантії у IX ст., а на Русі відоме з 988 року (у XII-XIII ст. воно увійшло в обряди всіх православних церков світу). В народі побутувала приказка: «В Перший Спас на воді стоять, в Другий — яблука їдять, в Третій — на горі полотна продають». Цього року Другий Спас прийде 6-го, а Третій — 16 серпня. Саме слово Спас (на честь Спасителя) походить від «Спаситель» — Ісус, Бог, Син (відображений на іконі «Спас нерукотворний»). Одна з назв свята — Маковія, тому що це день пам’яті семи святих мучеників Маккавеїв, їхньої матері Соломонії та учителя Єлеазара. Авім, Адім, Антонін, Гурій, Євсенон, Єлеазар, Маркелл у 166 р. до н. е. очолили повстання за віру й віддали за неї життя. За легендою, серце їхньої матері Соломонії зупинилося під час молитви над тілами синів. Свято дійшло до нас з Візантії, а ще полягало в перенесенні збереженої частини Хреста Господнього. Чесне древо Животворчого Хреста Господнього — це святиня, частина Хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа. 1 серпня, за юліанським календарем, в Константинополі відбувався урочистий хресний хід містом. Служителі церкви виносили чесне древо Хреста Господнього з царської скарбниці та проносили вулицями. Вірили, що святиня врятує від епідемій, які забирали найбільше життів під час спекотного серпня. Церемонія завершувалася покладанням чесного древа на престол у храмі Святої Софії. З цього дня протягом двох тижнів, до свята Успіння Пресвятої Богородиці, в церкві відправляли молебні за відведення епідемій.

Щодо назв свята, то існують різні думки. Поділяю позицію Валентини Борисенко, доктора історичних наук, етнографа: заперечується існування в Україні трьох Спасів — медового, яблучного, горіхового (в росії — так). «Насправді в народі святкувався один Спас — 6 серпня. Лише дуже локально часом свято Маковія 1 серпня називали малим Спасом», — пише вона.

Етнограф Олексій Доля наполягає, що Маковія треба називати суто Маковієм, а Спаса (6 серпня) — виключно Спасом без додаткових прикметників. На Маковія, як він пояснює, святять не лише мак, але й всіляке насіння, а також квіти, цілюще зілля й воду. На Спаса у кошиках несуть фрукти та овочі (навіть картоплю, помідори та іншу городину), мед, віск, продукти бджільництва, колоски та обов'язково хліб. Щодо меду. Жоден з відомих етнографів (Степан Килимник, Олекса Воропай, Василь Скуратівський, Євген Онацько) не згадував про традицію освячення меду українцями на Маковія. Немає також записів у наукових працях про Медовий Спас. Найімовірніше, що цю російську назву свята та російські звичаї перенесли в український медіапростір. Цікаво, що в Києво-Печерській лаврі, яка належить московському патріархату, на Маковія проводяться ярмарки меду. Українці зазвичай освячували мед на Спаса (6 серпня). Відомості про це знаходимо в працях згаданих вище етнографів.

В українській народній традиції відзначення дня пам’яті братів-мучеників Маккавеїв трансформувалося в поетичне народне свято «освячення квітів, всякого зілля, води і маку». Вочевидь, це свято є віддзеркаленням давніх культів лісів, дерев, квітів і дохристиянських вірувань. Чому саме в цей день українці освячують мак? Існує версія, що свято вшанування мучеників Маккавеїв трансформувалося в Маковія за фонетичною подібністю. Однак у пращурів мак шанувався з давніх-давен. У фольклорних переказах та легендах він асоціювався з родючістю, тож міг використовуватися під час святкувань на честь збирання врожаю. До того ж мак достигав саме в цей період, його збирали й сушили.

Про обов'язкові для «маковійчиків» квіти й рослини

— Серед головних обрядів свята існує створення оберегового букета («маковійська квітка» або «маковійчик»), — продовжує Ніна Главацька. - У давнину Маковія було переважно дівочим та дитячим святом. Напередодні свята дівчата збирали різні квіти та трави, плели з них вінки та виготовляли букет. «Маковійчик» має чітко окреслений центр — найчастіше це декілька маківок або квітка соняшника. Довкола цього центру розміщували квіти (чорнобривці, жоржини, гвоздики, барвінок), трави (васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник, ласкавці, кудрявці), а також калину. В деяких регіонах до букета потрапляли стебла конопель та льону. «Маковійчик» перевивали вінком із жита чи пшениці, обв’язували червоною стрічкою («щоб уся родина була здоровою») або рушником.

Кожен компонент у букеті мав символічний сенс: рута-м'ята мала оберігати від усякої напасті й додавати здоров'я, ласкавці — щоб у родині була ласка, злагода і щирість, кудрявці — аби у хлопців в'юнились кучері й любили їх дівчата, маточник освячував плодовитість бджіл, сонях (уособлював небесне світило) — щоб сонце завжди було ласкавим і милосердним до людей, тварин та рослин. Цікаво, що до кожної рослини зверталися з поетичними примовками. Особливо колоритними вони були для льону: «Рости вище по коліна, щоб нікого з нас голова не боліла; білися біло, щоб хустками твоїми нашій (ім'я дівчини) весільну голову покрило; білися міцно в широці, щоб старостам перев'язала плечі». До конопель також казали: «Щоб рушники весільні, скатерки настільні, сорочки святочні натільні та штани-холоші чоловічі пригожі, полотна білі-гожі…»

Діти також збирали собі невеличкі пучечки квітів і трав. Разом з дівчатами всі зранку йшли до церкви для їх освячення — це була чи не єдина церковна відправа, участь в якій цього дня переважно брали діти й підлітки. Так, зокрема, вони несли хреста й хоругви при обході храму. Після молитви священник виголошував проповідь для дітей: аби були чемними, шанували батьків і старших, не лихословили, добре вчилися, допомагали по господарству, були охайними тощо. Після проповіді усі ставали в коло, і священник освячував «маковійчики».

Вдома «маковійську квітку» підвішували до сволока або ж до божниці, де вона висіла протягом року. З її квітів при потребі готували ліки чи купелі. Зі свячених васильків робили кропильце, його вмочали у свячену воду і кропили молодих на весіллі або проводжаючи когось у далеку путь. На Благовіщення дівчата вплітали сухі квіти у коси, «щоб не випадало волосся». Свяченим на Маковія зіллям набивали подушку для небіжчика. У деяких місцевостях клали те зілля біля породіллі та в купіль немовляти. З маківок дехто робив навар від безсоння, зерном начиняли «кукли» для дітей (соски-смоктунці). Навесні мак розсівали по городу.

Як же на Маковія без освячення маку у церкві! Причому поряд зі звичайним городнім маком святили також мак-видюк (дикий мак), що в народному знахарстві вживається як засіб проти чародійства: цим маком належало обсипати дім — так позбувалися вроків. За повір'ям, коли «видюк» освятити три, сім або дев'ять разів (на Маковія та на Великдень), то його сила зростає.

На Буковині кілька голівок маку зв’язували у пучечок, потім обмотували стебельця червоною стрічкою і так несли до освячення. Цей мак використовували як насіння в наступному році, домішували до маку, який використовували для приготування куті, розтрушували його в курниках, щоб добре неслася домашня птиця, та на пасіках, щоб бджоли приносили багато меду.

Читайте також: Післяуспіння в народних традиціях: чому працювати на Третій Спас не вважалось гріхом

Освячена на Маковія вода вважалася надзвичайно помічною від усіх хвороб

— Після повернення з церкви всією родиною сідали за святковий стіл, — продовжує Ніна Главацька. — Він був пісний, бо у цей день починався Успенський піст. Обрядовою їжею були пироги з маком і «шулики». Готували їх з коржів, які ламали на дрібні шматочки, клали в макітру й заливали медовою ситою (мед з водою) з розтертим маком.

На Карпатській Україні на Маковія воду святили в церкві, люди несли її до храму в заквітчаних посудинах. Освячена цього дня вода цінувалася не менше за стрітенську та вважалася надзвичайно помічною від усіх хвороб. Цього дня в різних регіонах влаштовували церковну ходу до річок, освячували джерела й криниці. Освячення криниць — глибинний звичай наших пращурів. Віддавна місце під криницю, як і під оселю, вибирали дуже ретельно. Викопані толоками колодязі обов'язково освячували та обсаджували вербами. Вважалося, що саме це дерево найкраще оберігає воду в літню спеку, бо біля верб начебто люблять оселятися добрі духи вод і опікуни людського роду. За повір'ям, напередодні Водохреща, Юрія, Купала та Маковія лихі сили можуть насилати хвороби на людей і тварин, а особливо у місцях, де немає верб.

Селяни чотири рази на рік освячували всі колодязі. Найурочистіше проводили освячення на Маковія. Перед цим парубки з чоловіками вичищали днища, лагодили застарілу цямрину, впорядковували огорожі. Дівчата плели віночки та прикрашали ними облямівки криниць, обвішували їх татарським зіллям, папороттю та волошками, а в воду кидали лепеху та любисток, щоб вигнати злі сили і звільнити місце добрим духам.

На освячення криниці в центрі села збиралося все населення. Під супровід троїстих музик та сопілок гуртом йшли до криниці; попереду, калатаючи в маленькі дзвіночки, бігли діти. Похід супроводжували церковні дзвони. Біля криниці застеляли святковими скатертинами два столи: на одному — хліб-сіль та запалена свічка, на другому — свічка, свячена вода й коливо (кутя). Ця обрядова страва призначалася для добрих духів та предків.

Що заборонено робити на свято і які є прикмети

Літо вже йшло до кінця, тож звертали увагу на прикмети.

• Як озимина до свята дозрівала, то це означало, що можна чекати гарного врожаю.
• Якщо на Маковій злива, то наступні весна та осінь будуть посушливими.
• Навіть не рясні дощі означали, що в майбутньому році вдасться уникнути лісових пожеж.
• Вмиваючись холодною водою, можна захистити себе від хвороб.
• Сновидіння в ніч на 1 серпня вважаються віщими.
• Відліт на південь стрижів і ластівок означає, що ночі відтепер будуть більш прохолодними.

Свято оповите не тільки традиціями й народними прикметами, а й заборонами:

• зазвичай не виконували сільськогосподарські роботи, у тому числі на городі, в саду;
• не будували, не прали, не шили й не прибирали, не займалися рукоділлям;
• не варто шуміти, сваритися, скандалити, бажати зла й когось лаяти, щоб негатив не повернувся до людини за її погані побажання;
• існували суворі обмеження в їжі: можна було їсти сирі фрукти та овочі, сухофрукти, горіхи, мед, а також хліб.

Раніше «ФАКТИ» розповідали також про традиції Яблучного Спаса, пов’язані з освяченням яблук і меду та обрядом обжинків.

Фото узаголовку: instagram/tvorcha_maysternya_olgintina

197

Читайте нас у Facebook