Вʼятрович про 8 Березня: День, присвячений боротьбі за права жінок, втратив своє первинне значення
Про Першотравень
— Під час Другої світової війни Першотравень на державному рівні святкували і в СРСР, і в нацистській Німеччині. Однак це не заважало «браттям по крові» — більшовикам і націонал-соціалістам — ненавидіти одне одного. Сьогодні, на шостому році війни з Росією, нас з РФ поєднує не тільки газопровід і торгівля, але й три свята (якщо не брати до уваги Новий рік), що залишились Україні від СРСР. Чи заважає таке «спільне» святкування (і чим саме заважає) процесу «Геть від Москви!»?
— Між німецькими нацистами і радянськими комуністами до цього був активний період співпраці. І певна ідеологічна єдність: коли ми говоримо про Комуністичну партію в Радянському Союзі, то не забуваємо, що в Німеччині повна назва нацистської партії — Націонал-соціалістична робітнича партія. Цей наголос на робітничому класі був притаманний і для комуністів СРСР, і для NSDAP в Німеччині.
Стосовно ж сучасних України та Росії — я переконаний, що, чим менше в наших відносинах буде спільного, тим менше буде у Росії можливостей використовувати це проти України. Тому я вважаю вкрай важливим, щоби Україна не жила в одному ритмі з державою-агресором і була готова впровадити власний календар державних свят. Власне, це й спонукало нас до розробки відповідного законопроекту.
Довідка «ФАКТІВ»
Міжнародний день праці (День міжнародної солідарності трудящих) святкують майже у 150 країнах 1 травня або у перший понеділок травня (у деяких країнах для Дня праці встановлені інші дати). Започаткований на честь австралійських робітників, що ще 21 квітня 1856 року виступили з вимогою восьмигодинного робочого дня. Дату 1 травня встановили у памʼять жертв протестів у Чикаго. В цей і в кілька подальших днів 1886 року впровадження восьмигодинного робочого дня вимагали сотні тисяч робітників у США. Протести призвели до жертв серед робітників і поліцейських.
В США День праці святкують у вересні — на честь вкладу трудящих, а також торговельних та профспілкових організацій в зростання багатства та добробуту нації та країни. В Германії 1 травня — ще язичницьке свято весни, пробудження природи. За часів Третього рейху, як і в СРСР, робітничий клас виходив на демонстрації з лозунгами підтримки влади. Нині німці в цей день святкують дещо політизований і соціально спрямований День праці та просто проводять веселі фестивалі та ярмарки. Також варто нагадати, що саме ніч на 1 травня у змішаній християнсько-язичницькій традиції — відьомська Вальпургієва ніч, яку також святкують у сатанинських культах.
*1 травня в сучасній Германії. Фото з сайту de-online.ru
Про скасування вихідного 2 травня
— Але святкування Дня праці досить поширене у світі (хоч і не всюди — 1 травня)…
— У нашому проекті 1 травня лишається святковим днем, було передбачене лише скасування вихідного дня 2 травня. І попри те, що законопроект поки не розглядався і не ухвалений, цей другий вихідний вже скасовано.
— Раніше одна частина українців 1—2 травня садила картоплю, друга — смажила шашлики. Тепер треба все встигнути за один день. Наскільки доцільно було скасовувати один з вихідних? І чи не доцільно було б перенести свято праці на якийсь інший день?
— Щодо 2 травня — немає жодного пояснення, що це за день, чому його треба святкувати. А те, що на 1 травня українці саджають картоплю, — міф. Це вже трошки запізно для картоплі на більшості території України. 1—2 травня використовувалось для різних святкувань і відпочинку, але говорити про історичне підґрунтя святкування 2 травня не доводиться.
Чи доцільно переносити на іншу дату? Власне, минулого року вже відбулось певне переформатування цього свята. До того Першотравень був Міжнародним днем солідарності трудящих — назва, яку ми успадкували від Радянського Союзу. Тепер же мова йде про День праці — за аналогами з іншими країнами, в першу чергу — Західної Європи й Північної Америки. І зараз, думаю, якщо склалась така традиція, є День праці, то вже немає доцільності переносити це свято на іншу дату.
— І ще щодо війни з Росією. Існує версія, що її ініціатором є Путін і тільки від нього залежить, буде у нас мир чи ні. На вашу думку, чи залежать взаємини Росії та України від Путіна особисто, чи це результат почуття «більшовартості» російського народу (комплексу «старшого брата»), що плекалося століттями, і ця війна зумовлена не тим, хто править Росією, а історичними стосунками наших країн?
— Думаю, можна говорити і про одне, й про друге. Насправді в Росії склалась така система, коли все залежить від однієї людини — і ця людина Путін. Але, з іншого боку, треба розуміти, що Путін не є тим політиком, який сформував цю систему, сформував таке агресивне ставлення до сусідів, зокрема — українців. Він радше скористався такими суспільними настроями.
На жаль, Росія не пройшла необхідного періоду позбавлення імперської спадщини. Цей імперський синдром ще досить помітний і навіть домінує в російському суспільстві. І Путін є просто дуже яскравим виразником цих імперських настроїв. Власне, через це його вважають особисто відповідальним і причетним до агресивних дій — зокрема і проти України.
Про доцільність скасування свята 8 Березня
— 8 Березня як день боротьби за права жінок святкують, в основному, на пострадянському просторі. Хоча в багатьох інших країнах цей день феміністки й правозахисники використовують для нагадування, що «жінки — також люди». В Україні ж народ давно деполітизував це свято — у нас 8 Березня зараз таке собі «одностороннє» і «буржуазне» продовження Дня Валентина. Намагання «перенести» вихідний на Шевченків день, запровадити святкування Дня матері, Дня сімʼї замість 8 Березня поки що не приживаються. Знову ж таки — наскільки доцільна його заміна чи відміна?
— Треба розуміти, що і в Україні, і в пострадянських країнах мова не йде про день боротьби за права жінок. Річ іде про так званий Міжнародний жіночий день. І таке формулювання плюс статус вихідного (який це свято має якраз на пострадянському просторі, лише в кількох країнах світу, що якраз не відзначаються успіхами в боротьбі за права жінок) і призвели до того, що день, присвячений боротьбі за права жінок, втратив своє первинне правозахисне значення. Перетворився в звичайне свято, коли просто вітають одну — жіночу — частину суспільства.
В першому варіанті нашого законопроекту ми пропонували заміну цього свята. Але в ході громадського обговорення абсолютна більшість учасників була проти цього. Тому ми від цього відмовились. Лишилась тільки пропозиція скасування вихідного дня 8 березня. Наш законопроект пропонує повернути йому первісне правозахисне значення. І насамперед — змінити назву, говорити саме про боротьбу за права жінок. Бо Україна є державою, яка ще потребує утвердження жіночих прав. І ми вважаємо, що цьому може і має посприяти якраз скасування вихідного в цей день.
Довідка «ФАКТІВ»
8 березня — державне свято в низці країн (в основному — пострадянських). У деяких з них неробочим цей день є тільки для жінок. Ще в ряді країн святкують його неофіційно. 110 років тому започатковане в США як феміністське свято, день жінок-робітниць, які борються за свої права. За пропозиції діячки соціал-демократичного руху Клари Цеткін у світі його сприймають як день солідарності жінок у боротьбі за гендерну рівність, повні політичні, економічні і соціальні права. З подачі СРСР ООН визнала його офіційним Міжнародним жіночим днем.
Про перенесення вихідного з 9 на 8 травня
— На вашу думку, чому День перемоги над нацизмом не вдалось перенести на 8 травня, коли за європейським часом було підписано капітуляцію Германії? Чому цю дату ми повинні святкувати за московським часом? І чи можливо в майбутньому цю дату обʼєднати з Днем памʼяті та примирення 8 травня?
— Знову ж таки — нашим законопроектом передбачено перенесення вихідного дня з 9 на 8 травня. Я переконаний, що це станеться. Традиція відзначати День памʼяті та примирення, яку ми «на громадських засадах» започаткували ще в 2014 році, вже приживається в Україні. З 2015-го це вже офіційний день, коли Україна разом з іншим світом вшановує загиблих у Другій світовій війні. Лишилось зробити останній крок — перенести вихідний. Важливо зазначити, що ніхто не скасовує свята Дня перемоги над нацизмом.
Довідка «ФАКТІВ»
День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Україна, як і більшість пострадянських країн, традиційно святкує 9 травня. Саме в цей день за московським часом була підписана капітуляція нацистської Германії. В той же час більшість країн світу прийняла іншу дату — 8 травня. Бо саме в цей день за часом більшості країн Європи, Африки та обох Америк була офіційно оформлена перемога над Німеччиною.
Про впровадження нових назв міст та сіл
— В процесі декомунізації багато населених пунктів було перейменовано або ж їм повертали історичні назви. Але до цього часу карти Google навіть для українських користувачів видають старі назви багатьох перейменованих (особливо кримських та донецьких) населених пунктів: Красноперекопськ, Лєнінскоє та ін. Чи ведеться якась робота з міжнародною спільнотою, бізнесом з впровадження нових назв, чи це не стосується УІНП?
— Безпосередньо Інститут національної памʼяті цим не займається. Але абсолютна більшість назв на контрольованій Україною своїй території на всіх міжнародних мапах вже змінена. На жаль, це поки що не стосується Криму, який перебуває під російською окупацією. Справа в тому, що в документах про перейменування є уточнення: остаточне перейменування відбудеться після звільнення цих теренів.
Щодо окремих районів Донецької та Луганської областей такого формулювання немає. Тому ми будемо звертати увагу на такі моменти.
Довідка «ФАКТІВ»
В ході декомунізації відновлено понад 300 історичних назв населених пунктів. Ще низку сіл і міст перейменовано на честь культурних та історичних діячів України, історичних подій, загиблих в ході АТО українських бійців, або ж вони отримали «нейтральні» назви.
Про декомунізацію
— З подачі УІНП був прийнятий пакет законів щодо декомунізації. Зокрема ними передбачалось створення єдиного архіву репресивних органів з вільним доступом, його оцифровка. На якій стадії ця робота?
— Закон передбачав організацію вільного доступу до всіх архівів КДБ — в цій частині він виконаний. В Україні зараз найбільш відкритий доступ до архівів спецслужб колишнього тоталітарного режиму на території всього посткомуністичного простору. Всі, навіть незалежно від громадянства, можуть спокійно працювати з документами без обмежень.
Єдине — жертви політичних репресій можуть обмежити доступ до документів про себе. Не реалізовано поки що другу частину цього закону, яка передбачала перевезення цих документів з тих архівів, де вони зберігаються зараз (архіви й сховища СБУ, СЗР, МВС та інших правоохоронних і судових органів), до спеціально створеного архіву УІНП. Для цього потрібні значні ресурси, гроші, приміщення, вирішення серйозних логістичних проблем. Але ми до цього готуємось, вже знайшли приміщення, що підходить. І сподіваємось що вже протягом найближчих років зможемо завершити цю роботу.
Також проводиться оцифровка. Є низка цікавих проектів, де викладені десятки тисяч документів. Наприклад, сайт http://avr.org.ua — електронний архів Українського визвольного руху, де вже є близько 25 тисяч документів колишнього КДБ.
— Що Україні потрібно для повної декомунізації? Так, наприклад, діяльність різних компартій у нас наче заборонена, але є КПУ, є її сайт в домені .ua, де Симоненко закликає «завдати поразки прихильникам нинішнього неонацистського режиму», і т. ін. І наче вшанування памʼяті комуністичних діячів у нас заборонене, а вулиця Маршала Гречка у Києві лишається…
— Щодо Гречка та інших діячів Другої світової війни, то закон «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного тоталітарних режимів» передбачив винятки для тих діячів комуністичного режиму і воєначальників, які брали участь у війні і вигнанні нацистів з території України. Тому такі вулиці, як Маршала Гречка, не підлягають обовʼязковому перейменуванню — долю їх назв за бажанням вирішують місцеві громади.
Коли йдеться про остаточну декомунізацію, то очевидно: те, що сталося зараз, позбавлення від тоталітарної символіки — лише перший крок. Наступним має бути переосмислення радянського минулого. Зокрема — через зрозуміння, чим був радянський тоталітарний режим. Власне, на це спрямована робота Інституту національної памʼяті вже після масових перейменувань. Публікується багато книжок про це — тільки минулого року вийшло 22 видання загальним накладом понад 40 тисяч примірників. Готуємо виставки — для музеїв і вуличні — різноманітну відеопродукцію, соціальну рекламу. Наразі головним нашим завданням є інформування про те, чим був комуністичний режим, щоб таким чином сформувати імунітет від можливості повторення такого в майбутньому.
Щодо КПУ, то вони оскаржили рішення про заборону партії. І поки Апеляційний суд не розглянув справу — ситуація зависла. Але в будь-якому разі спроби цієї партії використовувати назву «Комуністична» чи комуністичну символіку є абсолютно протиправними і мають припинятися правоохоронними органами.
— Тобто всі, хто бажає, можуть заскрінити сайт КПУ і подавати заяви до правоохоронних органів?
— Так.
Про деколонізацію
— Ви заявили про початок процесу деколонізації, позбавлення імперської спадщини. Що це буде? Як планується його проводити? Це буде позбавлення радянської спадщини чи також маються на увазі Російська та Австро-Угорська імперії, польське панування?
— Радше — про початок дискусії про необхідність деколонізації. Працівники Інституту вважають, що Україна потребує позбавлення імперської спадщини. Деколонізація — це позбавлення такої спадщини, яка може бути використана для відновлення імперського впливу на нашу країну. В першу чергу ми говоримо про російський імперський вплив. Явно, що немає якоїсь загрози відновлення Австро-Угорської імперії.
Але у всякому разі потрібні обговорення того, що несе загрозу Україні, наскільки шкідливими є сліди таких імперій. Цього року ми плануємо почати дискусію про те, що таке деколонізація, яким чином вона має проходити, на яких засадах. Після цього вже буде оформлено законопроект. Зараз ми тільки на початку цього шляху.
Коли ми готувались до декомунізації, ухваленню законів передували такі ж тривалі (ще з початку 2000-х років) дискусії про потребу і шляхи декомунізації. Але там було простіше, бо ми могли запозичити й адаптувати для України досвід інших посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи. Коли ми говоримо про деколонізацію, досвід наших сусідів — Чехії, Польщі, Угорщини — не підходить. Потрібно шукати інші аналоги, і ще невідомо, чи існують вони.
Довідка «ФАКТІВ»
УІНП підготував проект Закону України «Про державні та інші свята, пам’ятні дати і скорботні дні». Проект пропонує позбутися залишків радянської пропагандистської традиції, яка на даний час використовується в гібридній війні проти України. Разом з тим кілька дат, що залишились в календарі від СРСР, лишаються і в новому проекті. Однак їм пропонується надати нового сенсу. До ряду дат офіційних державних, професійних та традиційних свят пропонується ввести міжнародні свята (саме такі як 8 березня та 1 травня), а також памʼятні дати, дні скорботи та дні жалоби. Ознайомитись із проектом можна на сайті УІНП.
Напередодні 8 Березня «ФАКТИ» зібрали зворушливі поздоровлення та яскраві листівки до цього свята.
4077Читайте нас у Facebook
