Політтехнолог Сергій Гайдай: «Результати місцевих виборів страшно здивують Зеленського»

«Ні у Зеленського, ні у його команди немає розуміння архітектури влади»

— Сергію, ми розмовляємо напередодні нового політичного сезону. Одна з головних його подій — місцеві вибори, які повинні завершити процес повного перезавантаження влади, обіцяної командою Зеленського під час президентських та парламентських виборчих перегонів. В інтерв'ю «Українській правді» ви сказали, що місцеві вибори нас здивують. Чим? «Слуг народу» очікує провал? Ви дуже різко висловилися, що «це може бути їх Сталінград».

— Щоб завершилося перезавантаження влади, треба, щоб воно почалося. На мій превеликий жаль, цього не сталося. Можливо, для тих, хто прийшов до влади, це і є перезавантаження. Вони сприймають його дуже просто — одні персоналії змінюють інших. Але в моєму розумінні перезавантаження влади — це коли змінюються, причому одночасно і взаємопов'язано, два її параметра — філософія влади і її архітектура.

Часом сама архітектура визначає і філософію влади. Але нинішнє керівництво, прийшовши без власної філософії (впевнений, що ні у Зеленського, ні у його команди її немає), прийняло ту, що існує вже три десятиліття. Це перше.

Друге. Глобальне нерозуміння архітектури виглядає приблизно так. У старій архітектурі, що дісталася нам від Радянського Союзу, влада традиційно вибудовувалася в пірамідальної ієрархічній системі. На її вершині президент.

— Але, взагалі-то, ми живемо в парламентсько-президентській республіці.

— По факту — в президентській.

Піраміда виглядає так. Трохи нижче глави держави — його оточення, парламент, потім уряд, який залежить від парламенту, всылякі міністерства, державний апарат, силовики, потім їх підрозділи і інституції в регіонах і в самому низу то, що ми називаємо місцевою владою. Ось ця піраміда існує в голові Зеленського, судячи з того, що ми від нього чуємо.

Він, зайнявши кабінет президента, сформував апарат наближених, потім нижні щаблі — парламентську більшість і губернаторів, і назвав це перезавантаженням влади. Це принципово хибна думка. Це продовження архаїчної пірамідальної системи, яку в усьому світі так чи інакше замінюють. Місцеве самоврядування — якраз альтернатива подібного підходу.

Філософія нашої влади виглядає приблизно так: керывники зверху, у них більше можливостей, а у всіх, хто знизу, їх менше. Найменше — в самому низу. Так що прагни піднятися нагору і отримаєш більше.

В Україні сформувалася система, яку я виразив такою формулою: своїм, тобто тим, хто при владі, — все, вони поза законом. Ти можеш вбити людину, як Лозинський, але поплатишся за це, якщо випадково опинишся не в тому політичному розкладі. Ти можеш рейдернути будь-яке підприємство, і перешкодити тобі може тільки сильніша провладна людина, яка теж хоче його рейдернути. А ті, хто в нижній частині, можуть потрапити під каток чиновницького або ментовського свавілля, оскільки їх можливості максимально обмежені. Тобто піраміда існувала і існує як велика тіньова держава.

Але при цьому в ній народжується особлива філософія, яка в усьому світі називають негативним відбором: хочеш жити не за законом і не за правилами — прагни нагору. Тому найбільш аморальні персонажі піднімаються нагору, а ті, хто намагається бути чесним і законослухняним, вважаються в цій піраміді лузерами. Вони ненормальні, вони десь на відшибі, над ними сміються, їх зневажають.

«Міські та обласні ради затиснуті в лещатах великої президентської вертикалі»

— Що треба змінити в Україні? По-перше, на мою думку, не повинно існувати вертикалі влади.

— Але у нас же нею пишаються.

— Ось це і є хибне мислення. Як має бути? Все повинно виходити від окремо взятої людини. Ось ви громадянин цієї країни. Які ваші прагнення? Вони дуже прості.

Перше — ви повинні відчувати себе в безпеці, ніхто не може прийти і забрати ваше майно, завдати шкоди вам і вашим рідним тощо.

Друге — ви повинні знати, що система буде до вас справедлива. Перш за все це незалежний справедливий суд. Чим цікаве британське правосуддя, чому до нього всі так прагнуть? Тому що йому все одно, хто перед ним, воно судить за фактом, йому важливо встановити істину.

Третє — ваше комфортне існування.

Четверте — розвиток. Ми хочемо рости у своїй професії, отримувати гідну зарплату тощо.

Ось на чому повинна будуватися філософія влади. Все просто: те, що ти можеш зробити сам, робиш сам. Для цього тобі і дана свобода — самоорганізуйся і роби. А глобальну безпеку, наприклад, тобі повинна гарантувати держава. Відповідно, повинні бути державні сервіси. Найважливіший сервіс називається місцеве самоврядування.

Ось в Сполучених Штатах Америки воно на найвищому рівні. Коли я в дитинстві дивився американські фільми, мене, радянського школяра, дивували такі епізоди. Приїжджає представник ФБР зі столиці до невеликого містечка, де стався злочин. Перше, що йому говорить шериф: «Що ви тут робите? Це не ваша юрисдикція». Тобто фебееровец повинен йому довести, що має право тут перебувати. Це і говорить про те, що ніякої вертикалі влади там немає. Це два різних сервіси між собою конкурентно-конфліктуючі, що і є елементом справжнього місцевого самоврядування.

Так, ми вибираємо мерів, міські та обласні ради. Але ці структури затиснуті в лещатах великої президентської вертикалі, адже працювати без її згоди вони не можуть. Тому президент і обурюється: «А що там ці мери бунтують? Чого вони хочуть? І взагалі, давайте їх замінимо».

Чому я кажу, що вибори нас здивують? Тому що логіка 2019 року було така: ми дуже хотіли змінити Порошенко — ми його змінили, ми хотіли винести якомога більше старих політиків з влади — і це, в общем-то, вдалося, на подив самого Зеленського і його команди. Вони не очікували отримати таку кількість місць в парламенті. До конституційної більшості не вистачило 49 осіб. Якщо воно у тебе є, ти взагалі можеш перезаснувати це держава. Якби Зеленський був далекоглядним і досвідченим політиком, він отримав би і конституційну більшість.

А тепер він, виходячи з логіки 2019 року, думає як і раніше — що так само поміняє всіх мерів і всі елементи місцевого самоврядування під себе. Але результати його страшно здивують, бо, швидше за все, трапиться великий провал.

Люди, обравши Зеленського, сподівалися на зміни. Вони в більшості своїй не розуміють, які це зміни, оскільки не мислять, як експерт Сергій Гайдай, який може більш-менш виразно розповісти, що має бути, але вони точно знають, що зараз погано і що змін немає.

— Давайте повернемося до архітектури влади. Що повинно бути побудовано?

— Перше — треба створити нормальну систему місцевого самоврядування. У нас не реалізована адміністративна реформа. Ми живемо в радянській адміністративній системі. КПРС для своєї зручності дуже просто поділила територію Радянського Союзу: республіки, області, райони і окремо взяті населені пункти. Це, по суті, були підрозділи партії — та сама ієрархічна пірамідальна система КПРС. Головні системи управління називалися райком, міськком, обком, а адміністрацій не було.

В Україні прийняли цю систему і за 30 років нічого не зробили. Чиновники сидять в саме тих будівлях за такою ж схемою в такій же архітектурі влади.

Друге. Вас повинно найбільше хвилювати, що відбувається у вашому місцевому самоврядуванні. Для цього ви обираєте адміністрацію, яка займається найголовнішим — зібрані на місцях податки перетворює в ваш комфорт — від будівництва і ремонту доріг до облаштування території. Ви повинні їх контролювати, тому вибираєте місцеві ради. До речі, в українському місцевому самоврядуванні їх незалежність більш-менш дотримується. Часом для деяких мерів величезною проблемою є місцева рада, де він не отримав своєї більшості або достатнього представництва. І все, на цьому місцеве самоврядування закінчується.

Однак було б логічно, якби ви вибирали місцеві органи правопорядку (які по факту в країні відсутні, адже у нас єдина вертикаль МВС), місцевого суддю і ще багато всяких інституцій. Так відбувається в багатьох країнах. За ідеєю, на балансі місцевого самоврядування повинні бути первинна медицина і середня освіта. І ви повинні вибирати людей, які контролюють ці структури.

— Але це якесь теоретизування: як має бути, до чого ми повинні прагнути.

— Це не теоретизування, а відповідь на питання: чого не робить українська влада. Вона не створює цю архітектуру.

— Може, вона виникне після місцевих виборів?

— Ні, не виникне. Ці місцеві вибори, максимум, збережуть колишніх лідерів місцевого самоврядування. До цього можна ставитися по-різному. Хтось каже, що це місцеві князьки, царі, феодали, хтось їх критикує і хоче замінити і самому стати ними. А хтось парирує: «Вибачте, а що зробив Зеленський? А наш мер хоча б міст відремонтував».

Читайте також: Через укрупнення районів найбільше галасують місцеві чиновники, — заступник міністра

Чому місцеве самоврядування є більш важливою і більш здоровою владою, ніж, припустимо, центральна влада? Ці люди живуть з вами на одній території, їм подітися нікуди, ви про них все знаєте. І якщо розумієте, що вони щось роблять не так, завжди є вибори, де ви можете висловити своє невдоволення і замінити їх іншими, або до місцевої ради обрати їхніх супротивників, які будуть їх контролювати. Можливо, одна з важливих вимог місцевого самоврядування, — щоб обиралася людина не стороння, а та, хто тут живе, у якій діти ходять в школу з вашими дітьми, хто теж залежить від того, як облаштована ця територія, за котру відповідає місцеве самоврядування.

А центральна влада, яка у нас сьогодні займається всім, повинна стати сервісом для вас, але значно більш далеким, тому що вона зобов'язана виконувати такі важливі функції, як глобальна оборона (адже окремо взята громада армію побудувати не може), як ваше представництво за кордоном (окремо взята громада не може забезпечити вам дипломатичні відносини з іншими країнами), глобальне будівництво (окремо взята громада не може побудувати автобан, атомну станцію або залізницю). Ось грамотний розподіл повноважень.

«Зеленський потихеньку перетворюється на Ющенка»

— Як будуть пов'язані центральна і місцева влада?

— Це взаємний контроль. Ваша громада обирає якогось представника, припустимо, в парламент, а центральна влада має на вашій території префекта, якому ви завжди можете поскаржитися на місцеву владу.

Але, на жаль, Зеленський і його команда не сіли і не намалювали цю нову архітектуру. Вони заїхали в стару піраміду. Зеленський потихеньку перетворюється на Ющенка. Той прийшов на Банкову на двох важливих і справедливих гаслах: «бандитам — тюрми» (країна була переповнена злочинцями з верхніх ешелонів влади, які нікуди досі не поділися і не покарані, — від корупціонерів до конкретних кримінальних авторитетів, зрощених з владою), і «закон один для всіх». В результаті максимум, чим він міг потім відбитися: «ЦІ руки нічого не крали». Зате навколо нього всі активно крали. Побоююся, що це доля Зеленського.

Всі знають принцип солоного огірка — кинутий в банку з розсолом огірок завжди перетворюється на солоний. У Зеленського змінюється психологія. Як доказ наведу три епізоди.

«Я не буду сидіти на Банковій», — заявив на початку каденції Зеленський. Очевидно, його порив був підглянутий у грузинів. Саакашвілі не хотів перебувати там, де «вирує совковий дух». Грузія значно бідніша за Україну, але команда Саакашвілі знайшла гроші і побудувала нові офіси, а всі старі партійні будівлі були продані з аукціону під музеї, під готелі тощо.

Справа в тому, що простір, в якому ти працюєш, визначає філософію твоєї роботи. Оpen space (офіси з відкритим плануванням) з'явилися тому, що світ прискорювався, а передача інформації на папері уповільнює будь-який процес. Люди повинні сидіти в одному просторі. Ось як сьогодні треба управляти державою.

Є ще один нюанс управління країною. Білий дім — це не адміністрація американського президента, а місце, де він живе. Це символічно: обраний глава держави повинен покинути приватну резиденцію і оселитися в казенній. Така традиція. А у нас один жив в Межигір'ї, другий — в своєму маєтку в Козині. Хоча, здавалося б, ресурсів в ДУСі (Державне управління справами), щоб людина жила в казенному житлі ці п'ять років, більш ніж достатньо.

Так ось, Зеленський сказав: «Адміністрація переїде в Український дім». Хоча, звичайно, це був смішний проєкт — переміститися в колишній музей Леніна. Я на його місці затіяв би більш глобальний переїзд. Зібрав би всіх забудовників і сказав: «Хлопці, будуємо маленький Дубай де-небудь під Уманню, і з цього почнеться нова інфраструктура країни».

— Але Зеленський нікуди не переїхав.

— Йому система швидко оголосила: «Куди ти смикаєшся? Будеш сидіти, як всі, в цьому кабінеті».

Спочатку, пам'ятаєте, він намагався ходити без краватки, замість пресконференцій проводив пресмарафони, говорив: «Ніяких ескортів». Якби я був політтехнологом президента, то підказав би йому, що на роботу треба навіть не на велосипеді їздити, а ходити пішки. Це ж класно і дуже зручно: вранці пройтися Маріїнським парком, повернути на Банкову — і через 10−15 хвилин ти на роботі.

В результаті дуже швидко виявилося, що зручно їздити з ескортом. Правда, тепер не перекривають пів міста, але все одно їдуть з мигалками, притискаючи всіх в сторону.

І третє, напевно, найсумніше. «Навіщо мені, — говорив Зеленський, — жити на державній дачі і робити там ремонт? У мене є де жити».

Історія цієї дачі цікава. Там відсиджувався переляканий Кучма під час Майдану 2004 року. Туди до нього їздила делегація і вмовляла не працювати силовим способом. Треба віддати йому належне, він чітко розумів, на відміну від бацьки Лукашенка, що бити своїх людей — значить, шляху назад більше не буде, що є ризик перетворитися в кривавого диктатора.

Потім дача була порожня. А коли Ющенко затіяв в Безрадичах будівництво свого маєтка (жити як звичайні громадяни вони не дуже хочуть), що більше нагадує етнографічний музей (він, по-моєму, незадоволений, що народився в ХХ столітті і живе в ХХІ, йому хочеться за часів Мазепи), і будував років десять, Янукович переселив його на цю дачу. Тобто до цього там жив Кучма, Янукович там не жив, тому що вона його не влаштовувала, а тепер туди заїхав Зеленський. Так форматує система.

Тобто ми повертаємося до початку розмови. В голові Зеленського немає ні філософії, ні розуміння, яка дійсно потрібна архітектура влади.

Другу частину інтерв'ю з Сергієм Гайдаєм читайте тут.

11104

Читайте нас у Facebook