ПОИСК
Життєві історії

«Суддя вимагав у лікарів висновок про те, скільки мені залишилося жити»

15:47 18 червня 2021
Геннадій Гаврилов
На початку червня в київському аеропорту «Бориспіль» приземлився пасажирський «Боїнг», що доставив зі Стамбула близько 200 осіб. В основному, туристів і відрядних. Був серед них і один незвичайний пасажир, який прибув з п'ятирічного «примусового відрядження», в якому його утримували насильно, не даючи можливості навіть телефоном спілкуватися з рідними. Зі столиці — прямо в Одесу. І далі — у Вилкове до сім'ї, в якій за роки відсутності батька молодший син уже закінчив Одеську морехідку.

«Сказали, що буду очолювати екіпаж судна, що працює в рамках «антипіратської програми»

У червні 2015 року 48-річний капітан далекого плавання Геннадій Гаврилов піднявся на борт судна Avant Garde під прапором Шрі-Ланки, що стояв у акваторії Червоного моря. Напередодні він підписав робочий контракт з одеською крюїнговою компанією, згідно з яким повинен був очолити екіпаж теплохода, що забезпечував безпеку мореплавання в басейнах Червоного моря й Аденської затоки — районах, близьких до Сомалі та північній частині Індійського океану. Завдання Avant Garde полягало в тому, щоб у зоні піратської активності доставляти працівників легальної служби озброєної охорони на торгові судна, які йдуть потенційно небезпечними водами. Для цієї діяльності у судна була відповідна ліцензія і повний пакет необхідних документів.

— У крюїнгу мене інформували про те, що ланкійське судно вже давно працює в рамках відомої «антипіратської програми «Сімаршал», — розповів «ФАКТАМ» Геннадій Гаврилов. — Також сказали, що термін документів на право його експлуатації закінчується через кілька місяців. Тому після закінчення цього терміну слід перегнати судно у Шрі-Ланку.

Капітан прибув на борт, ознайомився з документацією — вона була в порядку. Підписав офіційний контракт з судновласником — шріланкійскою компанією Sri Lanka Shipping Company Limited. У цієї фірми судно зафрахтувала інша місцева компанія — Avant Garde Maritime Security, яка відповідала в тому числі за зброю на борту (більше 800 китайських автоматів Т-56, по суті, копії автоматів Калашникова) та боєприпаси до них. На борту знаходився офіційний представник цієї компанії, а також державної шріланкійскої компанії, афілійованої з Міністерством оборони цієї країни.

— У мої обов'язки входили тільки навігація і безпека мореплавання, — конкретизує співрозмовник. — Свою роботу я знаю. Мій морський стаж понад 30 років — від матроса в Дунайському пароплавстві до капітана. Спеціалізувався на буксирах, виходив вздовж і поперек не тільки Чорне і Азовське, а й Середземне, Мармурове, інші моря. Здійснював океанські плавання на великих буксирах- «постачальниках». Avant Garde належить до судів такого класу.

Ось і тут все йшло за планом. По завершенні рейсу ми з офісу отримали вказівку прямувати до берегів Шрі-Ланки. Підійшовши туди, стали на якірну стоянку в очікуванні дозволу на вхід у територіальні води. Біля цих берегів я опинився вперше. Тут-то і сталося непередбачене.

«Суд виправдав мене і… відправив за ґрати»

У 2016 році в Шрі-Ланці після виборів змінилася влада — замість «тиранів», якими було незадоволене місцеве населення, прийшли опозиціонери-демократи. Відповідно, замінили керівників всіх владних структур. Документи, оформлені попередниками, визнали нелегітимними. Не стала винятком і морська сфера. Претензії, що наявна на судні документація була придбана за хабарі, пред'явили і капітану Гаврилову.

— Попри те, що ми стояли в нейтральних водах, мене як капітана стали «атакувати» військові: запитували, що збираємося робити, — продовжує Геннадій. — Я відповідав, що очікуємо дозволу на вхід у територіальні води. Не приховував і характеру наявного на борту вантажу — автоматична зброя, яка знаходилася в опломбованих контейнерах. Там все було в повному порядку.

Протягом п'яти годин військові наполегливо рекомендували капітану завести судно в територіальні води Шрі-Ланки, незважаючи на відсутність офіційного дозволу. Коли отримали категоричну відмову, корабель ВМС і три швидкісних бота «затиснули» цивільне судно з метою домогтися, щоб течія «втиснула» його в територіальні води.

Капітан вивів Avant Garde з цієї пастки. У відповідь військові висадили на борт доглядову групу. Вивчивши документи, старший групи констатував, що все в порядку, але тут же отримав наказ затримати команду і супроводжувати судно. Капітан відразу ж вніс записи в суднові журнали про те, що лейтенант ВМС наказав увійти у шріланкійські води — в примусовому порядку.

— Тиждень наше судно стояло на якорі, представники місцевої влади постійно перевіряли документи, вантаж, але нічого забороненого не знаходили, — уточнює Геннадій Гаврилов. — Лише після цього підключили поліцію. Судно заарештували і завели в порт Галле. Коли на борт піднявся досвідчений, посивілий офіцер, я поцікавився у нього: «Що все це значить, що я порушив?» Він відповів: «Капітан, не переживайте. Це наші внутрішні справи, через три-чотири місяці ви поїдете на батьківщину».

Минуло чотири місяці, я запитав у судноплавної компанії дозвіл списатися, покинути борт і відбути на батьківщину. Мені відповіли, що вони б із задоволенням, але отримана вказівка згори: капітана корабля не списувати на берег і заміну не робити. На питання про причини відповіли, що як такої її не існує.

Гаврилову порадили звернутися в посольство України (територіально воно розташовується в сусідній Індії, представляє інтереси нашої країни також в Шрі-Ланці). Співрозмовник, прізвище якого капітан пам'ятає і зараз, сказав, щоб він не переживав. Мовляв, вони в курсі справи, все моніторять і питання вирішать. Минуло ще три місяці — капітан знову подзвонив в посольство. Там запевнили, що «все нормально, питання на стадії завершення».

Судно Avant Garde було списано на металобрухт

Час йшов. Капітан звернувся до почесного консула України в Шрі-Ланці (він — громадянин цієї країни). Той запросив Геннадія Івановича до столиці — Коломбо.

— Ми зустрілися, — каже мій співрозмовник. — При мені він подзвонив в українське посольство. Після розмови дивувався: «Я їм давно всі документи направив, а вони стверджують, що нічого не отримували». Ось так наші чиновники «намоніторілі» мені цілих п'ять років. Ніхто з дипломатів нічим не займався. Я написав листа тодішньому президенту України Петру Порошенку, потім записав відеозвернення до нього. Відповіді не отримав. Кажу правду, як є. Тільки вже в самому кінці з'явився в цій структурі хтось Громов, який хоч щось намагався зробити. Взагалі ж усім займався я сам, допомагала мені морська профспілка. Зате тепер з поверненням на батьківщину мене привітав сам український міністр закордонних справ…

Лише 23 червня 2016 року суд міста Галле розглянув «справу» Гаврилова і виправдав його, надавши право покинути Шрі-Ланку. Прямо з суду він попрямував на судно, щоб зібрати речі. Але опівдні на борт теплохода прибули офіцери Судового департаменту. Вони пред'явили ордер на арешт капітана. Документ був синегальською мовою, в юридичній допомозі українцю відмовили. Дозволили лише по телефону повідомити консула про арешт.

Капітана доставили в поліційну дільницю, повторно довго допитували, прагнули нав'язати підозри в транспортуванні зброї. Вранці Геннадія, як каже він сам, буквально викрали — провели в будівлю суду… через діру в паркані. Той же суддя, який виніс виправдувальне рішення, зачитав тепер уже обвинувальний вирок. Капітана відразу супроводили до в'язниці.

— Місцева влада пожвавішала: суд дозволив вивантажити зброю з борта та відпустити з гавані Avant Garde (основний речовий доказ у так званій справі капітана. — Авт.), — наголошує Геннадій. — Всім членам екіпажу, 21 моряку, було наказано покинути судно. Вони місцеві, відразу ж роз'їхалися по домівках. Цапом-відбувайлом зробили мене — іноземця.

Ніякої конкретики з так званих матеріалів справи взагалі не вбачалося. Просто підігнали все під те, що зброя і боєприпаси, мовляв, транспортувалися незаконно. Хоча і непосвяченому зрозуміло: на судні, офіційно «заточеному» під антипіратську діяльність, повинен бути відповідний арсенал.

Підсумок — тюремна камера три на три метри, з п'ятьма постояльцями. Ліжок немає — всі лежали на тонких матах. Благо кліматичні умови дозволяли: вночі плюс 26, вдень — вище 30 градусів. Годували рисом тричі на день.

— Хоч місцевим цейлонським чаєм напували?

— Як же, розігналися… Вода з-під крана, правда, незвичайна: вип'єш склянку — ніби чистої хлорки покуштував. З'явилися проблеми зі шлунково-кишковим трактом, катаракта. Ув'язнені раз у раз діставали з різних приводів і без. Вимагали, погрожували. Коли начальник в'язниці дізнався, що я обвинувачуюся в незаконному трафіку зброї, дуже здивувався: «А решта учасників цього трафіку де — екіпаж судна, судновласник? За цією статтею повинні залучатися до відповідальності всі». Мій адвокат Дан Маліка Гунасікера пояснив, що це просто «політичний кейс», дехто прагне вирішити на цій справі свої питання.

— Скільки ви перебували в тюрмі? Був хоча б якийсь зв'язок з рідними?

— Про що ви говорите! Там не те що по телефону подзвонити, навіть записку передати комусь неможливо. Шрі-Ланка — країна унікальна, нагадала мені колишній Радянський Союз. Спочатку людину відправляють до в'язниці, а вже потім шукають докази її провини. Якщо таку не знаходять протягом 12 місяців, відповідно до тамтешніх законів, ув'язненого повинні випустити. Рік я провів за ґратами. У квітні 2017 року суддя Верховного суду не знайшов у моїх діях складу злочину і прийняв рішення випустити мене під заставу, без можливості залишати країну і працювати там. Повернутися в Україну не дозволяли, мотивуючи продовженням розслідування. Словом, домашній арешт.

Заставу внесла компанія Sri Lanka Shipping Company Limited, з якою був укладений робочий контракт. Мене поселили в офісі філії цієї компанії в місті Галле у крихітній, практично нежитловій кімнатці — ліжко, стіл, стілець, мінімальні зручності. Благо судновласник допомагав, інакше мені б просто кінець…

Двічі на місяць Гаврилова возили в суд. Таких засідань в цілому було більше сотні! Нікого з членів екіпажу як свідків не запрошували. Втім, як і інших свідків. Словом, судилище над капітаном-одинаком.

У серпні 2017 року в залі суду Геннадію стало погано. Це сталося після того, як повідомили, що слухання у справі знову відкладають і переносять на березень 2018 року. Капітана доставили в госпіталь, де лікарі виявили серйозні проблеми з коронарними судинами і рекомендували операцію на серці. Те, що його серце може відмовити в будь-який момент, підтвердили дві приватні та державна клініки.

— Серце забезпечувалося подачею крові всього на 30 відсотків, — уточнює капітан. — Це не дозволяло довго ходити, спати на лівому боці, часто турбувала біль. Суддя, бувши відмінно обізнаний про мій фізичний стан, зажадав медичний висновок, в якому зобов'язав лікарів вказати, скільки мені залишилося жити…

Судові засідання постійно переносили. Мій стан погіршувався, відкладати операцію стало просто неможливо. Зробили мені її там же, у Коломбо. Солідні шрами залишилися — нагадування про роки, проведені в цій острівній державі.

Тільки в червні нинішнього року Геннадій Гаврилов зміг повернутися в Україну. Фото автора

— Даний випадок безпрецедентний: п'ять років нашого співвітчизника утримували, не випускаючи з країни, — прокоментував «ФАКТАМ» перший заступник голови Профспілки працівників морського транспорту України Михайло Кірєєв. — Це при відсутності будь-яких конкретних доказів порушення закону, в чому капітана постійно намагалися звинуватити. До розв'язання проблеми звільнення Гаврилова, надання йому допомоги були підключені багато структур. Починаючи від нашої профспілки до колег зі Шрі-Ланки та міжнародної організації транспортників (ITF).

— У 2019 році в Шрі-Ланці зібралися 76 представників ITF із різних країн світу, керівники та юристи головного офісу, щоб місцевій владі продемонструвати документи, які доводять невинність нашого земляка, — розповіла інспектор ITF в Україні Наталія Єфименко. — Була запланована зустріч з прем'єр-міністром. Але шріланкійські чиновники на неї просто не з'явилися.

Визволення капітану довелося чекати ще близько двох років. Виявилося, все впиралося в той самий «політичний кейс», про який згадував адвокат.

У листопаді 2019 року президентом Шрі-Ланки був обраний колишній міністр оборони, підполковник Готабая Раджапакса. У березні 2020 року він розпустив вищий законодавчий орган країни, а 5 серпня в Шрі-Ланці пройшли парламентські вибори, які двічі переносили через пандемію.

І тільки у травні нинішнього року шріланкійский суд зняв з Геннадія Гаврилова всі звинувачення, відкривши йому дорогу на батьківщину.

На питання: «Які ваші плани?» капітан відповідає: «Хочу продовжити працювати за професією. Напевно, я просто опинився не в той час і не в тому місці. Втім, на моєму місці міг опинитися будь-хто…»

Нагадаємо, в січні цього року шістьох українських моряків звільнили з полону піратів в Нігерії. Тим часом Іспанія затримала трьох українських моряків, звинувативши їх у перевезенні наркотичного вантажу.

2417

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.