День апостолів Петра й Павла: чого не можна робити у свято, як молитися святим

Історія свята

У день Петра й Павла церква згадує їхній перехід від життя земного у життя вічне, до Господа. Про дату смерті цих святих досі сперечаються історики. Але, згідно з церковним переданням, вони прийняли мученицьку смерть в один і той же день або з різницею рівно в рік. У всякому разі, так писав у своїх працях святитель Дмитро Ростовський (1651−1709).

Пов'язують день святкування на честь Петра і Павла з датою 12 липня (29 червня за старим стилем) і з перенесенням мощей цих великих святих у Римі, яке відбулося саме цього дня у 258 році. Тоді, за правління імператора Валеріана, мощі апостолів, щоб захистити їх від осквернення гонителями християн, перенесли до катакомб Сан-Себастьяно. З часом про цю подію забули, а 12 липня почали згадувати тільки загальне мучеництво Петра та Павла.

Перші храми на честь цих святих були побудовані за часів імператора Костянтина у 324 році в Римі та Константинополі. Римський храм був освячений 29 червня (за старим стилем). У IV столітті в Римі в цей день на честь Петра й Павла дуже урочисто правилися вже три служби: у Базиліці Святого Петра — в ті часи вона розташовувалася на місці сучасного Собору Святого Петра, у Базиліці Святого Павла за міськими стінами та в катакомбах святого Себастьяна, де ховали мощі цих святих.

А на Русі день Петра й Павла почали почитати відразу після Хрещення Руси-України рівноапостольним князем Володимиром. Лики цих святих, які більше за інших послужили вірі Христовій, присутні на іконостасах усіх православних храмів.

Петра й Павла шанують як первоверховних — по першості у проповідуванні Євангелія: Петру довірено було нести слово Боже обрізаним, тобто юдеям, а Павлу — необрізаним, тобто язичникам.

Першою ж своєю проповіддю Петро привів до християнської віри три тисячі чоловік

Апостол Петро був одним з найулюбленіших учнів Христа. До зустрічі з Учителем його ім'я було Симон («Бог почув»). Бувши практично не навченим грамоті, він разом з молодшим братом Андрієм займався риболовлею на Генісаретському озері в Галілеї. Одним з перших, залишивши все, що мав, він пішов за Ісусом. І саме він першим серед учнів назвав Учителя Христом, тобто Месією, за що отримав від нього ім'я Кифа (лат. Петро означає «скеля», «камінь»). На цьому камені віри Петра Христос обіцяв створити Церкву, яку не зможуть здолати сили пекла.

І все ж, попри непохитну віру в те, що Учитель і є Спаситель, збулося пророцтво Ісуса про те, що Петро тричі зречеться його раніше, ніж встигне проспівати півень. Це сталося, коли Христа взяли під варту напередодні його розп'яття на Голгофі. Боячись теж бути заарештованим, Петро тричі приховав свою приналежність до послідовників Христа. Все життя апостол каявся у тому, що скоїв. Переказ свідчить, що кожен раз, почувши вранці півня, Петро гірко плакав, згадуючи про свою слабкість.

Але за щиру любов до Спасителя Петро був прощений і саме його турботам Господь доручив свою паству, і йому дав ключі від Царства Небесного. Петро дійсно став каменем, на якому створювалася Церква Христова.

Після зішестя Святого Духа апостол невтомно проповідував вчення Христове. Уже своєю першою проповіддю він навернув до християнства три тисячі чоловік.

Читайте також: Різдво Іоана Хрестителя: чого не можна і що потрібно робити в цей день, молитва святому

Церковний переказ свідчить, що Петро проповідував Слово Боже на узбережжі Середземного моря, в Антіохії, Малій Азії, Єгипті, Греції, Римі, Іспанії, Карфагені та Британії. Він творив чудеса — воскрешав мертвих і навіть тінь його зцілювала людей від найстрашніших хвороб. Його працями було скликано перший Собор в Єрусалимі, а до Нового Завіту увійшли два його Послання. Вважається також, що саме спогади апостола Петра стали основою Євангелія від Марка (Марк — апостол від сімдесяти, якого називають тлумачем).

Він був гнаний за віру, його кидали до в'язниць і врешті-решт він прийняв мученицьку смерть на хресті. Це сталося в Римі приблизно у 67 році, за часів правління Нерона, за якого почалися гоніння на християн. Вважаючи себе негідним померти такою ж смертю, яку прийняв його Учитель, Петро попросив, щоб його розіп'яли вниз головою.

Павло повірив у Спасителя та з гонителя християн перетворився на великого проповідника цього вчення

Зовсім з іншого стану був Павло (його єврейське ім'я Саул, Савл, у перекладі з івриту «той, якого випросили, вимолили»). Він народився в Тарсі Киликийському в єврейській родині й був римським громадянином за правом народження. Савл отримав чудову освіту в Єрусалимі. Вихований у фарисейській родині, він сприйняв вчення Христа як єресь і став затятим противником християнства, офіційно отримавши право переслідувати християн навіть за межами Палестини — у Дамаску.

Все змінилося, коли одного разу по дорозі у Дамаск Савл був раптово освітлений яскравим світлом, від якого осліп. Впавши на землю, він почув голос: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?». Запитавши: «Хто Ти?», Він почув у відповідь: «Я Ісус, якого ти переслідуєш». Супутники Савла, які чули голос, але не бачили світла, привели сліпого у Дамаск. Тут він був навчений основам віри та на третій день прийняв хрещення. У момент занурення у воду Савл прозрів.

І відтоді повіривши у Спасителя, Савл з гонителя християн перетворився на великого проповідника цього вчення, який відвідав з метою його поширення безліч міст і країн. Переслідуваний противниками християнства, що були обурені через його навернення до Христа, Савл вирушив до Єрусалима, де і познайомився з апостолами.

З 45-го по 51 рік Савл здійснив свою першу апостольську подорож, пройшов увесь острів Кіпр, де після навернення до Христа проконсула Сергія Павла отримав своє ім'я — Павло. Разом зі святим Варнавою Павло заснував християнські громади в декількох містах Малої Азії та Балканського півострова. Його перу належать 14 Послань, що увійшли до Нового Завіту, він заслужено вважається першим християнським теологом.

Павло постійно піддавався переслідуванням і небезпекам, його не раз заарештовували, але своєї праці він не залишав. Зрештою неподалік від Риму апостол Павло, як стверджують деякі джерела, в один день з апостолом Петром прийняв мученицьку смерть за свою віру: як римському громадянину йому відрубали голову мечем.

У день пам'яті святих первоверховних апостолів Петра й Павла віряни намагаються відвідати святкове церковне богослужіння (навіть якщо воно, як у нинішньому році, прийшлося на будній день), щоб віддати належне великим трудам апостолів, помолитися за себе й своїх близьких, попросити допомоги та захисту у цих великих святих.

Молитва до святих апостолів Петра й Павла

О святі апостоли Петре й Павле, не віддаляйтеся духом від нас, грішних рабів Божих (імена), щоб не розлучилися зовсім від любові Божої, але міцним заступленням вашим нас захистіть, щоб помилував Господь всіх нас молитов ваших ради, щоб винищив же рукописання безмірних гріхів наших, і щоб сподобив з усіма святими блаженного Царства і шлюбу Агнця Свого, Йому ж честь і Слава, і подяка й поклоніння навіки-віків.

Чого не можна робити у святковий день

У день Петра та Павла, як, втім, і в будь-яке інше релігійне свято, треба по можливості відкласти виконання нетермінової важкої та брудної роботи.

Слід тримати у чистоті свої думки, а також стримувати язика — не лютувати, не заздрити, не пліткувати, не ображати своїх близьких, не мати на душі образ, не вимовляти лайливі слова…

Традиції свята

Святих Петра та Павла завжди дуже шанували люди. Як пишуть знавці українських народних традицій, в Україні до «Петра», або «Петрова дня» (так називали свято) намагалися навести лад у господарстві та прикрасити оселю вишитими рушниками.

А вранці святкового дня люди, причепурившись та одягнувши найкращий одяг, вирушають до церкви. Голівки дівчат прийнято було прикрашати вінками з польових квітів, серед яких обов'язково були червоні маки.

Після служби розговляються спеціально спеченими з пшеничного борошна пампушками з яйцями та сиром — «мандриками». Вважалося, що саме такими пампушками харчувалися під час своїх подорожей (мандрів) Петро та Павло.

Зі свята святих Петра й Павла починалися жнива, тому селяни говорили, що справа святого Петра — «жито зажинати». Вважалося, що до цього дня треба зв`язати хоча б один сніп, тому що «як зажнеться, так і обіжнеться».

Повір'я і прикмети дня

З Петровим днем було пов'язано багато прикмет і повір'їв. Стверджувалося, наприклад, що купання на Петра очищає від гріхів. А якщо вмитися джерельною водою з трьох джерел, можна забезпечити собі многії літа у здоров`ї та добробуті.

Рибалки говорили: яким буде улов цього дня, таким він буде й протягом усього року.

Вважалося також, що якщо в цей день нагодувати рибою чоловіка, в сім'ї пануватимуть любов і мир.

Яскрава сонячна погода у Петрів день говорить, що весь рік до наступного Петра буде щасливий.

Роса на світанку обіцяє суху погоду.

Якщо у святковий день суха погода, без дощу буде і день Іллі (2 серпня).

Дощ, що розпочався на Петра й Павла, може тривати довше, ніж тиждень. Крім того, це попередження: буде гнити картопля.

Якщо після Петрова дня співає соловей, зима почнеться вже у жовтні.

Не залишився без уваги наших предків і наступний за «Петром» день. Він вважався як би напівсвятковим і називався «Полупетра», або «Петрового батька». Цього дня, наприклад, на Слобожанщині різали трьох півнів і готували в різних горщиках три борщі — «три борщі, бо святий Петро три рази відрікався від Христа».

Детальніше про українські народні традиції свята Петра й Павла в інтерв'ю «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнограф, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).

15879

Читайте нас у Facebook