Золота лихоманка у Клондайку 125 років тому: хто розбагатів першим
13 серпня 1521 р. Іспанський конкістадор Ернан Кортес захопив столицю ацтеків Теночтітлан (зараз Мехіко).
15 серпня 1771 р. Народився всесвітньо відомий британський письменник Вальтер Скотт, який вважається основоположником історичного роману («Айвенго»).
17 серпня 1911 р. Народився перший радянський чемпіон світу з шахів Михайло Ботвинник.
18 серпня 1941 р. З Криму до Казахстану почалася депортація етнічних німців.
18 серпня 1991 р. У Москві почався путч, організований членами Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП).
Клондайк — це регіон на заході Канади в прикордонному з Аляскою районі. 16 серпня 1896 року Джордж Кармак, Джим Скукум і Чарлі Доусон на струмку Бонанза-Крік, що впадає в річку Клондайк, виявили золото. Новина про багатих покладах швидко поширилася серед золотошукачів, і незабаром весь прилеглий до річки Юкон район виявився розділений на ділянки. Старателі почали мити золото, однак воно не вивозилося нікуди майже рік — до початку навігації.
Коли в липні 1897 року в Сіетл прибув корабель «Портленд», на його борту було 68 пасажирів і тонна золота, що їм належала. «Настав час відправлятися в країну Клондайк, де золота так само багато, як тирси», — написала на наступний день газета The Seattle Daily Times. І на північ пішли десятки судів. До вересня з Сіетла на Аляску вирушили 10 тисяч чоловік. Зима призупинила потік бажаючих розбагатіти, але вже наступної весни в Канаду поїхали понад 100 тисяч мисливців за удачею. Звичайно, мало хто розумів, на що він йде. Дорога була дуже складною. Існувало три основних маршруту. Найкоротший, але і найнебезпечніший пролягав по морю, а потім через перевал Чілкут. Другий — вгору за течією річки Юкон. Третій — по канадським річках і місту Едмонтон. Далеко не всі долали такий шлях, багато гинули в дорозі.
Все життя в Клондайку концентрувалося у Доусоні. Місто виросло навколо ділянки шукача золота Жозефа Ладу. Він побудував хатину і склад, назвавши поселення на честь географа Джорджа Доусона, який вивчав місцеві золотоносні родовища. Незабаром селище перетворилося на місто, де склалися особливі економіка і система управління. Населення Доусона в пік золотої лихоманки становило 40 тисяч чоловік. Роботи з видобутку дорогоцінного металу не припинялися навіть взимку в сильні морози. Характерною рисою пейзажу долини річки Клондайк стали стовпи диму. Щоб розтопити мерзлий грунт, старателі палили багаття. Дорогоцінний метал знаходили у вигляді піску, самородків і золотих жил.
Це була каторжна праця, проте найбільші статки сколотили не золотошукачі, а ті, хто розбирався в механізмах торгівлі. У розпал золотого буму ціни на товари в Доусоні були не просто високими, а захмарними. Через гостру нестачу провізії в Доусоні корова могла коштувати 16 тисяч доларів, а сіль за ціною прирівнювалася до золота. Високі ціни можна пояснити труднощами доставки в настільки далекі райони. Але свою роль грали, звичайно, жадібність і монополія. Так, постачання продуктів у Доусон практично повністю контролювала одна людина — канадець Алекс Макдональд, який всього за один рік збагатився на 5 мільйонів доларів, його називали королем Клондайка. А Белінда Малруні починала зі спекуляції одягом, потім перекинулася на віскі та взуття, продаючи гумові чоботи по 2 тисячі 500 доларів за пару. І незабаром стала мільйонеркою.
Золотовидобувники були змушені платити, ще не діставшись до родовищ. Індіанці-носії брали (якщо вважати за нинішнім курсом) 15 тисяч доларів за те, щоб перенести тонну вантажу через перевал Чінкук. Човен, що дозволяє сплавитися по Юкону, не можна було купити дешевше 10 тисяч доларів. Майбутній письменник Джек Лондон, якого теж захопила золота лихоманка, заробляв на тому, що допомагав проводити човни недосвідчених старателів через тороси (нагромадження льоду). За човен він брав по-божому — близько 600 доларів. Ділянки, які зайняв Джек Лондон, приносили мало золота. Він не зумів розбагатіти, але зібрав матеріал для своїх творів, завдяки яким став знаменитим. Лише після поїздки на Клондайк його стали друкувати.
За найскромнішими підрахунками, золото на Юконі мили не менше 200 тисяч чоловік, але лише мізерно малій частині вдалося сколотити капітал. Навіть заробивши мільйони, старателі спускали гроші в борделях, казино. «Золотовидобувники були зручним джерелом грошей. Вони сідали за стіл, де грали на гроші. Замовлявся спиртний напій, потім ще один, і вже через короткий час жертва опинялася ні з чим», — згадував старатель Вільям Баллоу.
Сьогодні Доусон є популярним туристичним центром, його щороку відвідують близько 50 тисяч мандрівників, які бажають відчути дух золотої лихоманки. В Юконі досі добувають золото, срібло й інші цінні метали, правда, в основному промисловим способом і не в таких кількостях, як це було 125 років тому. Але в останні роки, коли ціна на золото різко виросла, в Клондайку знову спостерігається приплив золотошукачів.
1724Читайте також: Боротьба зі спекою в Києві сто років тому: міська влада ввели в моду чоловічі і жіночі купальні
Читайте нас у Facebook
