«Найбільше гроно затягнуло на 4,5 кілограма»: сортовипробувач з Полтавщини вирощує понад пів тисячі сортів винограду

«Найкрупніші ягоди — у сорту „Алвіка“, сягають розміру сливи»

— Ніколи не гонився за цифрами та рекордами, — запрошує мене оглянути виноградник господар. — Кожен новий сорт цікавий з трьох причин: зовнішній вигляд, смакові якості та врожайність.

На календарі жовтень, але в кожному ряді ще можна побачити величезні різнокольорові грона, що достигають на лагідному осінньому сонечку.

— Мій фаворит ось цей, «Полуничний», — Володимир дає скуштувати кілька крупних ягід овальної форми рожево-фіолетового кольору. — Він достигає ще на початку серпня. Зараз його смак вже не такий виражений, але в ягодах відчуваються полунично-карамельні нотки.

Куштую, розтягуючи задоволення, і ще довго насолоджуюсь фруктово-мускатним післясмаком. Екзотика. Хоча цей сорт вже не рідкість у виноградниках українців. Саме його саджанці найчастіше замовляють у сортовипробувача Володимира Шпака.

— «Полуничний» років десять тому вивів народний селекціонер з Дніпропетровщини Василь Шаповалов, — розповідає Володимир Шпак. — Схрестив білий столовий «Талісман», що має велику стійкість до хвороб і морозів, з темно-синім кишмишем «Юпітер», провів ще деякі схрещення й отримав ягоди, унікальні за смаковими характеристиками. Особливість сорту в тому, що його не треба вкривати на зиму — витримує морози до мінус 28 градусів.

Читайте також: «Щоб облаштувати сад на гектарі землі, нам потрібно два дні»

Розповідаючи про свій улюблений виноград, Володимир звертає увагу на його листок. Велика опушеність знизу вказує на його морозостійкість.

Більшість сортів, які вирощує, Володимир розрізняє на смак. До того ж, робить це наосліп, за листками. Кожен з них має свої особливості. В одного зубчики крупніші, в іншого дрібніші, в одного розсічення пластини глибоке, в іншого — менше, той має округлу форму, той видовжену, у кожного різна довжина жилок… Лоза також має різний колір. Одне слово, ціла наука.

Особисто для мене було відкриттям, що кишмиш — це не назва пізнього білого сорту винограду без кісточок, а загальний термін для цілої лінійки безкісточкових сортів зі своїми назвами. Вони є жовті, рожеві, сині, червоні, бордові, біло-рожеві… Як видовженої, так і округлої форми. І кожен має назву. Одні з кращих, які вирощує Володимир Шпак, — «Шарлота Сідліс», «Казка», «Століття», «Соломія», «Аватар», «Хеллоуін». Деякі з них можуть зберігатися аж до кінця березня.

Найбільше гроно, яке виросло на ділянці у Володимира Шпака, було якраз безкісточкового сорту «Велес». Воно затягнуло на 4,5 кілограма. А найкрупніші ягоди — у сорту «Алвіка», сягають розміру сливи. Виноградини мають щільну солодку соковиту м’якоть і хрустку шкірку. Зазвичай одна важить 20—30 грамів. Максимальна вага, яку зафіксував Володимир, сягала 38 грамів.

— Прикро, але вітчизняні селекціонери-науковці так і не вивели хорошого кишмишу, — зауважує мій співрозмовник. — Знаю, один із сортів, над яким працював цілий інститут, в якийсь рік може вирости з кісточкою. Про те, щоб науковці працювали у напрямку поліпшення зберігання ягід при транспортуванні, годі й говорити. А ось у США, де дуже сильні селекційні інститути, особливу увагу приділяють тому, щоб товарні ягоди не осипалися й не давилися. Смак і якість для них на другому плані. Їхні фермери на сотнях гектарах вирощують один й той самий сорт винограду, який зарекомендував себе на ринку. Європейці теж дуже консервативні у цьому плані. Вони роками можуть культивувати один сорт, який хоч і має дрібні ягоди, зате добре продається у супермаркетах. Тамтешні виноградарі, коли бачать українські сорти, дуже дивуються. Але якби у нас не було народної селекції, то виноградарство в Україні не розвивалося би такими темпами.

Читайте також: Колорадських жуків не травлю: фермери з Сумщини створили на 100 відсотків екологічне господарство

Щовесни на плантації Володимира Шпака з’являється від півсотні до сотні нових сортів винограду, які він купує у селекціонерів. Але 30—40 з них з часом бракуються.

— Щоб побачити усі плюси й мінуси рослини, треба спостерігати за нею не менше п’яти років, адже нові сорти до кінця не випробувані, — пояснює господар. — При купівлі нової гібридної форми звертаю увагу перш за все на товщину гребінця. Якщо він міцний, значить витримає важке гроно. Дуже важливо, щоб сорт сподобався споживачам насамперед за смаковими якостями.

«Мій основний товар — саджанці»

Інтерес до винограду у Володимира прокинувся з дитинства. Щоліта його з братом батьки відправляли до бабусі в село. Бабусиним сусідом був чоловік, у якого ріс тоді ще мало популярний у селян виноград. І хлопчаки, звісно, перелазили через тин, щоб крадькома поласувати синіми ягодами «Ізабели». Відтоді Володимир почав мріяти про власний виноградник. Для початку умовив батька купити на базарі три пагінці.

— Два з них прийнялися, — посміхається мій співрозмовник. — Я тоді не знав, що їх на зиму треба утеплювати, то один змерз. А сорти які тоді були? Білий і синій. Згодом, коли я навчався у Харкові на фармацевта, почав серйозніше цікавитися цією справою. І коли повернувся додому з дипломом і дружиною, на бабусиному городі у селі Федорівка росло вже понад тридцять сортів винограду.

Читайте також: Прихильники здорового харчування купують у нас паростки: кияни, що вирощують мікрогрін, розповіли про його користь

Фармацевтом Володимир Шпак став випадково. Власне, що це за професія, він зрозумів лише через два місяці навчання. Обирав не майбутню спеціальність, а можливість глибоко вивчати хімію. У фармацевтичному інституті було її найбільше — аж тринадцять видів.

Довгий час чоловік поєднував роботу в аптеці й на своїй експериментальній ділянці. Чого тільки не вирощував! І малину, і смородину, і полуницю… Вирощував, викорчовував, засаджував по-новому. Зрештою, звівши у Карлівці власний будинок, зосередився лише на розведенні винограду. З народними селекціонерами він на постійному зв’язку. Як тільки у них з’являється щось новеньке, найкраще з запропонованого Володимир купує. Особливо тісні стосунки підтримує з Віктором Калугіним, Олександром Бурдаком, Віталієм Загорульком, Олегом Щенніковим.

Аби розмістити всі селекційні новинки на обмеженій земельній площі, практикує щеплення. На одному кущі зазвичай уживаються від двох до восьми сортів. Перевага щеплення ще й у прискореному плодоношенні. Вже на другий рік щепа дає врожай — на рік раніше за саджанець.

Та ягоди для сортовипробувача — побічний продукт. У сезон масового дозрівання Володимир продає унікальний урожай оптом та вроздріб безпосередньо з куща. Навіть на вино не пускає, бо абияке робити не хоче. Некондицію перероблює на сік.

— Ягоди для мене — це як вітрина, на якій можна краще роздивитися товар, — пояснює. — А мій основний товар — саджанці. Розплідник займає майже таку саму площу, як і сам виноградник. Люди приїжджають, оцінюють сорти, визначаються з пріоритетами, після чого замовляють саджанці. До речі, на те, щоб обійти виноградник, групі з 5—6 чоловік треба півтори години. Зазвичай приїжджають любителі-садоводи та фермери. За літо на садибі буває 200—300 чоловік. Володимир запрошує відвідувачів на дегустацію, адже у кожного свої смаки. Хоча дехто обирає виноград заочно, орієнтуючись на розповіді фахівців чи відгуки знайомих.

Читайте також: Наша чорна ікра продається навіть на Amazon: власник осетрової ферми під Києвом розвиває гастрономічний туризм

Рослинки у розпліднику насаджені густо-густо. З дня на день у Володимира розпочнеться гаряча пора — обривання листя на однорічних саджанцях, викопування й відправка замовникам по всій Україні. Частину саджанців власник перемістить у погріб, де за оптимальних умов зберігання вони знаходитимуться до весни, а потім будуть доставлені замовникам.

«Встановлювати над рослинами спеціальне захисне покриття від граду — це необхідність»

Розпитую Володимира про особливості вирощування винограду, й він залюбки ділиться лайфаками.

— Ми з сином Ігорем спеціально створили ютуб-канал, щоб по сто разів не повторювати одне й те саме, — каже співрозмовник. — Раніше мій телефон був червоним від дзвінків. Люди телефонували з кожного приводу: які роботи слід провести навесні, як боротися з паразитами і грибком, формувати урожай… Це відбирало багато часу, бо я нікому не міг відмовити. Тепер про все це можна дізнатися з моїх відеорозповідей, викладених в Інтернеті. Записуємо відео у режимі реального часу, щоб поради були актуальними.

Незабаром Володимир викладе на ютуб-каналі підготовку винограду до зими. Верхівки й слабі пагони обріже, залишить на старих кущах рукави висотою 60—70 сантиметрів з 1—2 молодими плодовими лозинами довжиною до метра, які нахилить і прикидає землею сантиметрів на 10. Каже, земля найкраще захищає рослини від вимерзання. Лози при обрізуванні кущів має залишитися не більше 10—15 відсотків.

Володимир Шпак підживлює кореневу систему перетрухлим гноєм раз у 3—5 років, а свіжий коров’як, розведений водою до густоти сметани, вносить по два рази за сезон. Це поліпшує якість ґрунту, оскільки біота, що розвивається у такому добриві, пом’якшує його, що, у свою чергу, полегшує доступ, кисню й поживних речовин до кореневої системи.

Хоча, зауважує Володимир, без застосування хімічних препаратів гарного урожаю винограду не виростити, бо на нього «чіпляється» дуже багато хвороб. Обробку рослин німецьким препаратом проти грибків він проводить двічі: до цвітіння й наприкінці червня, коли ягоди не більші від горошини. Препарат через півтора місяці повністю інактивується, тобто у зрілих плодах немає хімії.

Та чи не найбільше агрокультури залежать від природи, тут ніякі засоби не допомагають. Йтиме дощ під час цвітіння — змиватиметься пилок. Стоятиме засуха — пилок пересихатиме. І в тому і в іншому випадку це позначається на врожайності.

— Не культивую багато пізніх сортів, бо в наших умовах вони не завжди визрівають, — розповідає Володимир. — Також не прискорюю достигання ягід у теплицях, як це роблять виноградарі на півдні, поспішаючи до початку курортного сезону заробити на відпочивальниках. Для мене це зайвий клопіт. А ось установлювати над рослинами спеціальне захисне покриття від граду — це необхідність. Цього літа в Карлівці випав град величиною з волоський горіх, і якби не захисна плівка над виноградником, то його змішало б із землею.

Читайте також: «Раніше займався працевлаштуванням українців за кордоном, а зараз у мене полуничний бізнес», — фермер з Івано-Франківщини

А ще тим, хто займається вирощуванням винограду, слід побороти у собі жадібність і жалість, радить Володимир Шпак. Не можна жаліти зав’язі, яка рясно чіпляється на лозі, частину її треба зрізувати після цвітіння, залишаючи на пагоні по одному грону. Тоді можна отримати максимально великі і ягоди, і грона.

До речі, всі роботи на своїй виноградній плантації Володимир намагається виконувати самостійно, залучає хіба що близьких родичів. Чужим не довіряє, щоб, не дай боже, чого не зіпсували.

Тож нічого дивного, що ось вже четвертий рік поспіль Володимир Шпак повертається з щорічної виставки-конференції «Золоте гроно України», що проходить в Запоріжжі наприкінці серпня, з найвищою нагородою — призом глядацьких симпатій. Це дійсно народне визнання його наполегливої праці.

Читайте также: Ну, наливайте: в етномузеї пива та самогону під Полтавою пропонують дегустацію напоїв

Фото зі сторінки Володимира Шпака у «Фейсбуці»

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News