«До Москви мене проводжав весь наш 4-поверховий будинок у Львові»: сьогодні легендарному режисерові Роману Віктюку виповнилося б 85 років

28 жовтня 1886 р. У Нью-Йорку відбулося відкриття статуї Свободи.

29 жовтня 2011 р. До чемпіонату Європи з футболу Євро-2012 відкрито стадіон «Арена Львів».

30 жовтня 1961 р. У Радянському Союзі на острові Нова Земля зроблено вибух найпотужнішої у світі водневої бомби (58 мегатонн).

1 листопада 1611 р. У палаці Уайтхолл у Лондоні вперше була представлена романтична комедія Вільяма Шекспіра «Буря».

3 листопада 1906 р. Єдиним сигналом лиха для радіозв'язку на морі було встановлено SOS.

Роман Віктюк народився 28 жовтня 1936 року у Львові в сім'ї вчителів. Вже у шкільні роки з друзями та однокласниками він ставив вистави. «Якщо ти в дитинстві шкодник, ти вже режисер, — розповідав Роман Григорович в одному із інтерв'ю „ФАКТАМ“. — Без слуху, не знаючи нотної грамоти, я ставив „Пікову даму“, „Сільву“, „Марицю“ — все те, що бачив у дорослих театрах. Хлопці мене слухали беззаперечно, і вся площа Ринок, а це центр міста, у черзі стояла, щоби потрапити на наші спектаклі».

1957 року Віктюк закінчив московський ГІТІС. «За часів Радянського Союзу ми всі знали, що це і є найвеличніше місто на землі, — згадував режисер у розмові з «ФАКТАМИ». — До столиці мене проводжав увесь наш чотириповерховий будинок. Сусіди несли в дорогу булочки, пиріжки, горілку… А перед самим виходом із дому я раптом отримав телеграму від моїх знайомих, які вже близько року жили в Москві: «Не приїжджай, таких, як ти, тут багато!» Я порвав її та зі словами: «Немає таких!» поїхав до Москви. І вступив одразу до кількох вишів. До речі, через багато років я зустрів цих своїх знайомих в Америці, де був на гастролях. Вони виперлися на сцену, повисли в мене на руках і стогнали: «Ти такий справді один!»

У 1969 році талант Віктюка оцінив зірка італійського кіно Марчелло Мастроянні, який приїхав до Москви і подивився «Підступність і кохання» за Шіллером, поставлений молодим режисером. У фіналі вистави вражений Мастроянні закричав: «Geniо!» (геній). Віктюк вирішив, що його назвали Женею, і відповів: «Я Роман». Він ставив вистави у театрах Росії, України, Фінляндії, США, Італії, Греції, Ізраїлю.

У 1988 році він поставив на сцені театру «Сатирикон» знамениту виставу «Служниці» за п'єсою Жана Жене. Всі ролі, у тому числі служниць, зіграли чоловіки, що справило ефект бомби, що розірвалася. Ця вистава не сходила з афіш десятки років. Культова постановка пережила три редакційні виправлення, здобула світове визнання та забезпечила незмінний аншлаг у залі. В Америці Роман Віктюк увійшов до списку 50 осіб, які вплинули на другу половину XX століття. Він єдиний іноземець, нагороджений премією Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії. У 1991 році майстер відкрив власний театр, який спочатку не мав сцени, а через п'ять років отримав у Москві власну будівлю.

Особисте життя Романа Віктюка було вкрите таємницею. Йому приписували роман із Людмилою Гурченко. Віктюка та Гурченко об'єднувала пристрасть не лише до мистецтва, а й до шопінгу. Обидва були неймовірними модниками. Роман Григорович просто любив яскраві, незвичайні піджаки. Він і сам не знав, скільки їх у нього: «Ніколи не рахував і не хочу знати. Деякі мої друзі, приїжджаючи, заглядали в шафу і непритомніли».

Роман Григорович ніколи не знімав з пальця перстень — подарунок Джанні Версаче. «Джанні Версаче мав безкоштовно зробити костюми до моєї вистави „Саломея“, — ділився режисер із „ФАКТАМИ“. — З цією метою я літав у Рим, спілкувався з ним, а потім у лос-анджелеській газеті вийшло моє есе про трьох великих людей: маркіза де Сада, Жана Жене і Версаче. Знаменитому кутюр'є воно дуже сподобалося. І він у подарунок передав мені цю каблучку, попільничку та чудові тарілки. Все у його стилі. Оскільки на персні зображено голову Горгони, я вважаю його своїм захистом».

Взимку 2014 року, у розпал трагічних подій на Майдані, Віктюк приїжджав до України із гастролями свого театру. В інтерв'ю «ФАКТАМ» він розповів: «Ми єдиний московський театр, котрий під час протистояння в Україні не можна було злякати чи змусити припинити спілкування з публікою. У Москві артистів, які поїхали на гастролі в Україну, називали сліпими кошенятами: «Подивіться по телевізору, що відбувається в Україні! Ви в небезпеці, повертайтесь! Але режисер усім відповідав: «Брехня».

14 жовтня 2020 року Віктюк був госпіталізований через зараження коронавірусом. 17 листопада для подальшої реабілітації його перевели до Московського шпиталю для ветеранів війни, але Роман Григорович помер одразу після прибуття. Згідно з останньою волею легендарного режисера, його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, у сімейному склепі.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про життя легендарного артиста Аркадія Райкіна, який народився рівно 110 років тому.

768

Читайте нас у Facebook