ПОИСК
Історія сучасності

Аркадій Райкін у дитинстві спускався з гірки на скрипці: легендарний артист народився рівно 110 років тому

8:45 24 жовтня 2021
Райкін

21 жовтня 1596 р. Після укладення Берестейської унії на польських територіях визнали владу папи.

22 жовтня 1966 р. Була запущена радянська автоматична міжпланетна станція «Луна-12».

23 жовтня 1946 р. Відкрилося перше засідання Генеральної Асамблеї ООН.

25 жовтня 1881 р. З'явився на світ знаменитий художник, основоположник кубізму Пабло Пікассо.

27 жовтня 1811 р. Народився американський винахідник Айзек Зінгер, який вніс істотний внесок у конструкцію швейної машинки.

Аркадій Райкін з'явився на світ в Ризі, потім сім'я переїхала у Рибінськ. Якось діти влаштовували виставу, Аркаші дісталася роль убитого купця. Батько побачив кривляння сина біля дзеркала і відшмагав його, вигукуючи: «Єврею не бути клоуном, цього не буде ніколи! Якщо тебе так тягне в артисти, займайся музикою». І Аркадію купили скрипку. На ній хлопчик спускався з гірки, а смичок пристосував як поводи імпровізованих санок.

У 1922 році родина оселилася у Петрограді, і Аркадій став частим гостем театрів. Він продавав зошити і підручники, щоб купити квиток. Всі контролери вже знали юного театрала й іноді пропускали безплатно. Батькові не подобалося захоплення сина, і він шмагав його. Хлопчик ніколи не плакав — міцно стискав зуби і терпів.

У 1929 році Райкін влаштувався на хімічний завод лаборантом. Відпрацювавши рік для трудового стажу, вступив до Ленінградського інституту сценічних мистецтв. Після його закінчення працював у Театрі робітничої молоді, але йому все більше подобалася естрада. На першому Всесоюзному конкурсі естради у 1939 році він виступив з номером «Чаплін». Метр естради того часу Микола Смирнов-Сокольський вирішив пожартувати над Аркадієм і сховав ціпок, який був основним реквізитом. Але молодий актор викрутився — знайшов у гардеробі палицю і чудово впорався з виступом. Це був переломний момент у його житті, на артиста звернули увагу видатні естрадні діячі. Незабаром він очолив Ленінградський театр естрадних мініатюр.

Доводилося йому виступати і перед Сталіним: «Банкет з нагоди 60-річчя Сталіна у 1939 році проходив у Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу, — згадував артист. — За столом бенкетували запрошені, поряд співали гостям і грали, змінюючи один одного, артисти. На відміну від моїх колег, які виступали на деякій віддалі, мене посадили за стіл прямо навпроти Сталіна. Єдиний сюжет, який мені треба було показати, був заздалегідь обговорений. Підбадьорений поглядом ювіляра, я піднявся, відсунув свій стілець і зобразив одного з моїх персонажів. Сталін сміявся, аплодував з ентузіазмом. Потім усі, хто був за столом, теж встали. Сталін запропонував тост за мене, і всі випили. Тут я візьми та й скажи: „Товаришу Сталін, можу й інших типів показати“. Він начебто здивувався, але кивнув. Гості сіли, а я став показувати номер за номером. Після кожного нового сюжету Сталін вставав, гості теж плескали в долоні стоячи. І так чотирнадцять разів».

У 1965 році гумориста запросили до Лондона для участі у відкритті каналу ВВС. Під час бесіди з журналістами Аркадію Ісааковичу поставили запитання, скільки він заробляє на батьківщині за концерт. «Приблизно, як і тут», — відповів Райкін. На наступний день лондонські газети рясніли заголовками: «Аркадій Райкін — самий високооплачуваний артист естради у світі».

Леонід Брежнєв був фронтовим товаришем і великим шанувальником творчості Райкіна. І коли у 1970-і роки партійним керівником Ленінграда став Григорій Романов, який терпіти не міг Аркадія Райкіна і не давав йому нормально працювати, артист попросив Брежнєва перевести свій театр у Москву. Сьогодні це знаменитий «Сатирикон», яким керує син Аркадія Ісаковича Костянтин Райкін.

Легендарний сатирик був досить жорсткою людиною. Надзвичайно вимогливий до себе, він багато вимагав і від інших. Часто бував у ресторанах і неодмінно прагнув потрапити на кухню, щоб переконатися у свіжості страв і дотриманні гігієни кухарями, які готували для нього. Аркадій Ісаакович завжди мав чудовий вигляд. Його шикарні костюми шили у Ризі на замовлення і доставляли літаком або поїздом до Москви.

На початку своєї кар'єри гуморист вірив, що його мистецтво може якщо не виправити життя, то хоча б вплинути на людей, змусити їх задуматися про добро і зло. «Бувши оптимістом, я вірю, що їхні вади й недоліки можна викорінити, — говорив він. — Мені хочеться, щоб все те, що нас оточує, було кращим, добрішим, більш людяним». Але з роками з ілюзіями доводилося розлучатися.

Незадовго до смерті знаменитий сатирик побував у США. «Він дуже хотів подивитися Америку, — розповідав в інтерв'ю „ФАКТАМ“ Роман Карцев, який пропрацював у театрі Райкіна майже вісім років. — Йому було вже 76 років. І вирішив поїхати разом з родиною: дружиною, дітьми, онуками… Але, на жаль, виступати було вже дуже важко. Він погано себе почував, тому більше сидів на сцені. Виступали діти — Костя, Катя. А коли Аркадій Ісаакович приїхав у Москву, застудився, почалося запалення легенів. І на цьому його життєвий шлях закінчився». Помер великий артист 17 грудня 1987 року.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про цікаві моменти життя Дмитра Шостаковича, який народився 115 років тому, та Станіслава Лема, що з’явився на світ рівно 100 років тому.

680

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.