В останній день свого життя Тетяна Яблонська малювала яскраві дзвоники: видатна художниця народилася 105 років назад

24 лютого 1972 р. Сталася аварія на радянському підводному човні К-19.

26 лютого 1886 р. На Донбасі видобули першу в Російській імперії ртуть.

27 лютого 1932 р. Англійський фізик Джеймс Чедвік відкрив нейтрон — нейтральну елементарну частку.

28 лютого 1940 р. Радянський льотчик-випробувач Володимир Федоров здійснив перший у світі політ на ракетопланері з рідинно-реактивним двигуном.

1 березня 1912 р. Американець Альберт Беррі здійснив перший стрибок з парашутом з літака (висота 460 метрів).

2 березня 1882 р. Народився відомий український письменник Архип Тесленко.

Тетяна Яблонська народилася 24 лютого 1917 року у російському Смоленську в родині викладачів. У 1928 році Яблонські переїхали до Одеси, а через два роки — у Кам’янець-Подільський. Батько майбутньої художниці всіма силами намагався емігрувати. Після невдалої спроби залишити СРСР родина перебралася до Луганська. Звідти Тетяна поїхала до Києва, вступила до художнього технікуму, який через кілька місяців було закрито в зв’язку з реформою художньої освіти, що розпочалася в Україні в рамках боротьби з формалізмом. Вже наступного року Яблонська стала студенткою оновленого Київського художнього інституту.

На початку 1941 року в інституті була організована виставка робіт Тетяни Яблонської. Творчий успіх, заміжжя, очікування дитини припали на початок війни. Дочка народилась у Саратовській області, куди Тетяна та її сестра Олена були евакуйовані. У колгоспі під Камишином художниця перетворилася на «тьотку Таньку», де на рівні з іншими полола, косила, скирдувала, молотила, носила мішки. Єдиними живописними вправами для неї на той час було малювання для односельців з фотографій портретів вбитих синів та чоловіків.

У квітні 1944 року Яблонська повернулася до Києва і стала викладачем Художнього інституту. В 1949 році полотно «Хліб» перетворило її зі звичайної художниці на лауреата Сталінської премії. Картина була виставлена в Третьяковській галереї, її репродукції з’явилися на плакатах, листівках, календарях.

Напередодні відкриття Всесоюзної виставки у Москві в газеті «Культура і життя» з’явилась стаття «За соціалістичний реалізм у живописі», де серед інших художників згадувалась і Тетяна Яблонська з картиною «Перед стартом». Автор писав, що на творчості художниці позначився шкідливий вплив імпресіонізму. «Перед стартом» зняли з підрамника і надовго заховали у підвалах музею українського мистецтва. Замість Державної премії, яку мала отримати художниця, на неї чекали лише «лайливі епітети». З 1953 року Тетяна Нилівна залишила роботу над великими полотнами і все частіше почала звертатися до розкриття душевного стану окремої людини, буденних мотивів. Її роботи цього періоду виконані в етюдному форматі.

З початком відлиги та розвінчання культу Сталіна почалось і пожвавлення у мистецтві. Художниця у своїх інтерв’ю останніх років життя зізнається, що на той час вона відчула «тупик у своїх картинах та потребу в активній творчості». Наступні десять років Яблонська була захоплена декоративністю західноукраїнського мистецтва, хоча і ховала більшість своїх робіт того періоду в майстерні. За одну з перших картин закарпатського циклу «Життя продовжується» художницю позбавили всіх посад, що вона займала, та можливості брати участь у виставках. Подарункове видання з баладами Івана Драча, проілюстроване картинами художниці, було знищене на виході з друкарні.

Реабілітована в період відлиги художниця брала участь у міжнародних виставках. У 1977 році була написана улюблена картина Тетяни Нилівни — «Льон». «З раннього дитинства образ льону жив у моїй душі. І коли я побачила на ланах Чернігівщини спочатку ніжно-блакитні хвилі льону, а наприкінці літа устелені чудовими килимами льонища, згадалася і прадавня пісня про льон, що співав нам у дитинстві батько, і чудова розповідь про те, звідкіля прийшла сорочечка. Я почала їздити з етюдником по всіх льонищах поблизу Седнєва і писати, писати цю красу. Працювала я над картиною „Льон“ чотири роки. Це один з найбільш вистражданих і викоханих моїх творів». Праця була відзначена — 1979 року художниці присуджена Державна премія СРСР.

Наприкінці життя прикута до інвалідного візка, позбавлена сил і здоров’я, Тетяна Яблонська намагається не впадати у відчай. Навчилась малювати лівою рукою, оскільки права була паралізована, в її роботах все більше позитивних емоцій, адже художниця раділа кожному прожитому дню. Тетяна Нилівна жодного разу не повторилася в пастельних пейзажах циклу «Вікна» — зображала те, що спостерігала, сидячи перед вікном. В останній день свого життя вона малювала яскраві дзвоники, що випромінювали життєрадісність.

На останній своїй прижиттєвій виставці художниця просила не вказувати жодних регалій та звань. На її могилі на Байковому кладовищі у Києві — скромна гранітна стела з лаконічним написом: «Художник Тетяна Яблонська».

Раніше «ФАКТИ» розповідали про життя художника Ісаака Тартаковського, який у своїх творах відтворив жахіття гітлерівських концтаборів в Україні.

Читайте також: «Ще не бачив чоловіка, який би так героїчно вмирав, як ця жінка»: німецький офіцер про арештовану 80 років назад Олену Телігу

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News