На переговорах Росія може вимагати розміщення своїх баз в Україні, — Богдан Петренко

Про що можуть домовитись Україна і Росія та що нас очікує, якщо ми підпишемо з ними мирний договір, проаналізував на своїй сторінці у соцмережі заступник директора Інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. На його думку, «всі мирні домовленості, крім капітуляції Росії, — це лише відтермінування нової війни».

«Перемир'я. Що від нас хоче Росія?

Будемо різати по хворому. Спробуємо прооперувати, про що можуть домовитись Україна і Росія. І що нас очікує, якщо ми підпишемо з ними мирний договір.

Питання демілітаризації як вимога Росії починає набирати конкретики. На думку Лаврова, це — «визначення конкретних видів ударних озброєнь, які ніколи не будуть розміщуватись на Україні». Обмеження армії залежатиме від рівня контролю, який Росія встановить над Україною. Зараз буде боляче. Путіну потрібна українська армія. Але для того, щоб нею воювати проти Заходу. Чи ви думаєте, що він зупиниться на Україні? Але якщо контроль буде не повним, можуть бути і обмеження.

Враховуючи, який хайп росіяни підняли в своєму інформаційному просторі щодо відновлення Україною ядерної зброї, схоже, ми зможемо домовитись про нульовий варіант. Тобто, Україна не буде розміщувати на своїй території ядерну зброю. Можете не сумніватись, росіяни роздують цю тему як свою перемогу. Ну, це як двічі топити Чорноморський флот, а через це вважати його героїчним.

Це може бути і заборона на значно менш потужну зброю. Зокрема, ракети, якими б ми не могли уразити цілі в найближчому до нас обласному центрі РФ. Ну, чи використовувати натівське озброєння. Але, знову ж таки, об’єм обмежень по всіх пунктах буде вирішуватись під час реальних боїв і залежно від того, на чий бік похилиться маятник у них. А не від майстерності перемовників.

А, і ще. В контексті демілітаризації. Не виключено, що РФ вимагатиме розміщення баз своїх військових. Для контролю ситуації. І подальшої окупації, якщо справа піде не так. А вона може піти, це ж Україна, дєтка. Баз НАТО, зі зрозумілих причин, ми розміщувати не зможемо.

Питання вступу до НАТО здається вже практично вирішено. Йдеться про закріплення якихось гарантій безпеки, які будуть підписані Росією. І так само, як Будапештський меморандум, не будуть варті нічого. В принципі, якщо ми відіб’ємось від рук, РФ буде перша, хто його порушить. Бо ж угоди, на думку Кремля, й пишуться для того, щоб їх порушувати.

Залишилось декілька важливих і гострих питань. Перше — це визнання окупованих Росією території (Криму, т.зв. «ДНР» і «ЛНР» в межах областей). По визнанню Криму російським — питання буде вирішене лише в одному випадку — військової поразки та повної капітуляції України.

По «ДЛНР» — є можливість погратись. Наприклад, через створення якогось Третього Мінську, але ми уже визнаємо переговорною стороною маріонеток Путіна — т.зв. «ДНР» і «ЛНР». Власне, на практиці інтеграція буде не стільки цих територій в Україні, скільки частини України в т. зв. республіки. В принципі, Москві однаково на «республіки». Їй треба, щоб у нас був постійний головний біль. І вона нам його подарує.

Останнє питання — це денацифікація. Поки що можна здогадуватсь, про що йдеться. Путін заявляв про видачу йому причетних до подій в Одесі 2 травня 2014 року. Можливо, коло запитів розшириться. Власне, неважливо, скільки людей він вимагає. Важливо, що видача навіть одного демотивує інших захищати країну. До денацифікації може бути віднесено і деукраїнізацію. В тому числі й закріплення статусу російської мови як другої державної в Україні. І звичайно, повернення «історичної справедливості» в назві вулиць і населених пунктів. Повторюсь, наскільки глибокою буде денацифікація, як і поступки по всім пунктах, покажуть результати бойових дій.

Ще одне. В будь-якому випадку завершення бойових дій призведе до необхідності здійснювати перевибори. Москві було б непогано провести своїх представників до органів центральної влади.

Ну, ось, мабуть, і все. І так, якщо ми відбиватимемось від правильного руху в сторону Москви, то буде ще одна «українська спецоперація». Але протест проти агресора уже довго не буде таким, як зараз.

А якщо простіше, — жити після перемир’я ми вже будемо зовсім в іншій країні. Якщо життя в російській колонії можна взагалі називати життям.

Тож, якщо ми програємо війну, миру в нас не буде. Спочатку це буде фсбешний примус до покори, а потім — війна з Заходом. Тому всі мирні домовленості, крім капітуляції Росії, — це лише відтермінування нової війни", — написав Петренко.

Читайте также: Путін лютує. На війну не вистачає ні грошей, ні зброї, ні ресурсів, — Ілля Пономарьов

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

4015

Читайте нас у Facebook