- 14:20 Наводила російські авіабомби на Сумську область: правоохоронці затримали агентку фсб
- 13:55 В пристойному товаристві соромно зізнатися: Саліванчук вигуляла купальник в містечку з дивною назвою
- 13:33 Пів мільйона не потрібні: Сирський оцінив потреби в мобілізації
- 13:27 Поїхав у відпустку: у «Крокус Сіті Холі» вбили російського полковника ГРУ, який повернувся з війни в Україні
- 13:14 48-річна оперна співачка Олена Гребенюк вперше виходить заміж
- 13:09 «Він відчув слабкість України»: у кремлі сказали, яке місто хоче окупувати путін
- 13:07 Постачали український граніт для надгробків окупантів: на Житомирщині викрили горе-ділків
- 12:55 Володимир Дантес «запав» на вірші Стуса і вирішив «жити вічно»
- 12:40 В Україну повернули тіла 121 полеглого воїна
- 12:20 «Брата знайшли під завалами будинку — він так і лежав у ванній, тримаючи в руках «тривожну валізку»: популярний актор про випробування під час великої війни
- 12:11 Помер дворазовий переможець Кубка європейських чемпіонів, який продав всі свої нагороди
- 12:03 В Печерському райсуді ухвалили рішення на користь фірми з орбіти олігарха-втікача Курченка?
Країна: Іспанія
Мануфактура: Lladro
Рік створення: 1994
Скульптор: Antonio Ramos
Розмір: 45×42 cm
Лімітована серія Із експозиції «Shvets Museum»
В японській історії був тривалий період, коли багатьма провінціями правили сьоґуни — військові диктатори. На відміну від імператора і його вельмож, які проводили чи не весь свій час в імператорському палаці в Кіото, сьогуни мали реальну владу, що дозволяла їм керувати величезними вотчинами. І тривало це з 1192 року і практично до реставрації Мейдзі, що сталася 1868 року.
Так ось. Був серед них один надзвичайно войовничий сьоґун, на службі у якого було так багато вірних йому самураїв, що дозволяло йому вести постійні війни з усіма сусідами. Причому, з приводу. А часто взагалі без приводу. Відрізнявся він, щоправда, схильністю до філософських роздумів. І на відпочинку чимало часу проводив у розмовах з мудрецями. Ось тільки, знаючи запальну вдачу сьоґуна, не багато з них наважувалися вступати з ним у суперечку.
Одного разу сьоґун запропонував запрошеному до нього в гості мудрецю коротко викласти суть людського щастя. Співрозмовник, недовго думаючи, взяв чистий аркуш паперу і каліграфічним почерком вивів на ньому лише кілька слів: «Батько помер. Син помер. Онук помер. Прочитавши їх, сьоґун звично схопився за меч, вирішивши, що мудрець вирішив з нього посміятися. Але старий був спокійний, пояснюючи те, що спочатку викликало гнів у сьоґуна:
- Посуди сам, правитель. Якби твій улюблений син пішов у інший світ раніше за тебе, ти б напевне збожеволів від горя. Або якби раптом загинув твій єдиний онук, ви з сином разом втратили спокій і сон на довгий час. У тому й полягає суть моєї відповіді, що в кожній сім'ї все має йти своєю чергою. Так, як передбачено природою. Саме це я вважаю справжнім щастям.
Слід віддати належне сьоґуну — цього разу його гість повертався додому в кареті та у супроводі охорони, якій було доручено доставити в цілості та безпеці численні подарунки, вручені мудрецю.
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.