«За оптимістичним сценарієм, активні бойові дії закінчаться наступної осені, за реалістичним — через 2−3 роки»: аналітик про перебіг війни

«За найоптимістичнішим сценарієм, активні бойові дії закінчаться наступної осені, за більш реалістичним, — через 2−3 роки»

— Слід розуміти, що, приймаючи у 2021−2022 роках рішення про відкритий напад на Україну, у кремлі, безумовно, враховували те, що ключових ресурсів, необхідних для ведення війни, у росії як мінімум в 4 рази більше, ніж мала тоді Україна, — розповів «ФАКТАМ» Олександр Кочетков. — Тут доречно нагадати, що у 2015 році росія організувала підрив декількох великих українських складів боєприпасів. Якщо тоді вдалося б запобігти цим диверсіям, то власних боєприпасів Силам оборони України вистачило б десь на шість місяців повномасштабної війни. Але через ті підриви боєприпасів станом на 24 лютого 2022 року ми мали лише на три місяці великої війни. Тому винятково важливим для порятунку України стало прийняте весною минулого року (після того, як ми довели свою спроможність ефективно чинити спротив агресору) рішення країн Заходу про постачання нам важкої зброї, боєприпасів до неї, надання всілякої іншої військової допомоги. Також надзвичайно важлива в нинішніх умовах й потужна фінансова підтримка.

— В якій мірі Україна зараз забезпечує свої потреби у зброї, боєприпасах, фінансах та пальному?

— На 25−30 процентів по пальному. В фінансовому плані, дай Боже, на 20 відсотків. Щодо забезпечення зброєю та боєприпасами, то потреба в них десь на 90 процентів задовольняється коштом наших союзників.

— Пік падіння виробництва в Україні вже пройдено?

— Так, пройдено, і ситуація стабілізувалася. Адже нових територій ми не втрачаємо, все, що могло зупинитися (мається на увазі підприємства), зупинилося. Легка та харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, сфера послуг адаптувалися до реалій війни та успішно працюють.

— На скільки зменшилось виробництва в Україні через відкрите вторгнення?

— За оптимістичними оцінками, десь на 60 відсотків. Більшість підприємств важкої промисловості, на превеликий жаль, не працюють.

— Вже почалося зростання виробництва?

— Я в цьому не впевнений. Дехто з економістів каже, що почалося. Але тут багато залежить від того, як вони рахують. Реального суттєвого підйому виробництва, певно, ще немає.

— Як вплинув на економіку України відтік працездатного населення за кордон?

— Фахово підрахунків щодо цього ніхто не робив. За різними оцінками, з країни виїхало від 7 до 8 мільйонів осіб. Напевно, половина з них знайдуть себе там і навряд чи повернуться. Але два — два з половиною мільйони можуть повернутися і працювати тут. Багато залежить від того, коли закінчиться війна й на скільки потужним буде в Україні післявоєнне економічне зростання.

— В якому стані зараз наша енергетика?

— Вона сильно постраждала, але витримала, не впала, і зараз задовольняє потреби країни в електроенергії. Задовольняє, бо багато енергоємних промислових підприємств не працюють. Якби вони працювали, був би дефіцит електроенергії.

— Як вважаєте, коли може закінчитись війна?

— Найоптимістичніший сценарій — припинення активних бойових дій восени нинішнього року. Більш реальний — гаряча стадія війни триватиме ще 2−3 роки. Надійний стійкий мир, певно, настане років за 10, коли в росії встановиться та укріпиться демократичний лад. А до того можливі спалахи бойових дій.

— Ці сценарії передбачають звільнення всієї території України — вихід ЗСУ на кордони 1991 року?

— Якщо стане реальністю найоптимістичніший сценарій (припинення активних бойових дій наступної осені), то частина Донбасу та Крим деякий час будуть мати той чи інший спеціальний статус. Одразу повернути все навряд чи вдасться.

— На чому ґрунтується кожен з названих вами сценаріїв?

— Найоптимістичніший базується на тому, що найближчим часом може відбутися стрімкий та дуже успішний наступ ЗСУ — з виходом до Азовського моря, перерізанням сухопутного коридору між Кримом та росією, виходом на Кримський перешийок в районі Чонгару. До того ж наші Збройні Сили можуть провести ще й успішний наступ на Донбасі, блокувати окуповані Донецьк та Луганськ. Такі серйозні поразки армії окупантів, цілком можливо, призведуть до «пошуків винних» в росії і зміни там влади. Нова влада буде змушена підписати більш-менш справедливий договір про припинення бойових дій.

Обґрунтування другого, імовірнішого, сценарію, таке: ЗСУ проведе успішну наступальну операцію, але це не стане поштовхом для серйозних політичних змін в росії. Тому доведеться проводити ще декілька потужних масштабних наступів. На їх підготовку та проведення потрібен час. Тобто на все це піде два або три роки. За цей період економічна криза в росії дуже сильно поглибиться, запаси грошей вичерпаються, й все це вкупі призведе до приходу до влади адекватних політичних сил, які погодяться на прийнятні для обох сторін умови припинення бойових дій.

«Розглядаються два варіанти участі збройних підрозділів країн Заходу у звільненні окупованих територій України»

— Чи можна сподіватися, що країни Заходу направлять на допомогу Україні якусь частину своїх військ?

— Країни Заходу поки що не готові направити свої війська для підтримки України. Але зараз обговорюються два варіанти такого роду допомоги. Якщо наступ ЗСУ буде дуже успішним та результативним, то не виключено, що з країн Заходу направлять підрозділи приватних військових компаній та добровольців, щоб вони допомогли швидше остаточно розгромити агресора. Обговорюється й інший варіант — залучення приватних військових компаній та добровольців цих країн, щоб стримати потужний наступ російської армії. Але такий сценарій подій вкрай маловірогідний, не схоже на те, що росія здатна на масштабний наступ.

— За своїми ресурсами вона значно поступається демократичній коаліції держав, які допомагають Україні?

— Так, поступається дуже суттєво — у понад 25 разів. Якщо конкретніше, то сумарний військово-економічний потенціал країн «рамштайнської» групи становить приблизно 50 трильйонів доларів, а росії — 1,7 трильйона доларів. Але за одним з ключових для ведення війни ресурсів — людському — рф продовжує переважати Україну, і навіть наших союзників. Війна показала, що росія майже не чутлива до людських втрат. До повномасштабного вторгнення існувала думка, що загибель десь 15 тисяч солдатів і офіцерів російської армії призведе у рф до масових акцій протесту родичів військовослужбовців. Але, на жаль, суттєвих протестів не відбулося. Залякане владою населення принижено терпить і боїться. До того ж багато хто в росії піддався дії дурману імперського мілітаристського психозу, тому ці люди підтримують війну.

— Коли економіка росії впаде так, що путінська влада вже не зможе продовжувати повномасштабну війну в Україні?

— Не скоро. Поясню чому. Станом на сьогодні в росії значно знизились надходження до держбюджету, валовий національний продукт зменшується, але поки що є дуже великий запас грошей у Фонді національного надбання. Плюс кошти резервних фондів. Російський уряд піде на кардинальні скорочення видатків на утримання державних установ, деякі з них закриє, зменшить зарплати бюджетникам, стипендії, різні соціальні виплати, але гроші на війну він знаходитиме ще досить тривалий час, щонайменше три роки.

Маємо сподіватись не на те, що у росії скоро закінчаться гроші, а на те, що українські війська проведуть успішний наступ.

Читайте також: «У нас є всі можливості й всі шанси розгромити росію на полі бою», — генерал Віктор Муженко

— На вашу думку, чи слід сподіватись на те, що президентські вибори в росії, які мають відбутися на початку наступного року, змусять путіна вивести війська з України й таким чином припинять війну? Адже вибори можуть стати поштовхом для масових протестів. Диктатор цього не може не боятися.

— На жаль, найімовірніший варіант такий: путінська влада організує «єднання народу» навколо одного всім відомого кандидата. Але шанс на чесні президентські вибори в росії все ж існує: якщо майбутній наступ ЗСУ призведе до звільнення значної території, то це може обернутися тим, що певні впливові групи у російській верхівці відсторонять путіна від влади, навіть випустять Олексія Навального, дозволять йому взяти участь у виборах. Тобто дуже багато залежить від подій на полі бою.

Тут слід зазначити ще таке: зі зрозумілих причин путін зараз психологічно почувається дуже некомфортно. Це неминуче відбивається на його здоров’ї (всі хвороби від нервів). Якщо йому вдасться вчергове розіграти видимість виборів і лишитися на посаді президента, то, цілком ймовірно, через пару років в росії буде правити, так би мовити, «колективний путін» — певна невелика група людей, скажімо, група патрушева (сам путін до того часу або помре, або не зможе правити через проблеми зі здоров’ям). А вже після «колективного путіна» може прийти до влади адекватна команда, з якою можна буде домовлятися.

Приблизно так було в середині ХХ сторіччя в СРСР: після Сталіна до влади прийшла група з його найближчого оточення (умовний «колективний Сталін») на чолі з Малинковим, а вже після них — Микита Хрущов, завдяки якому почалася політична відлига.

Раніше про деокупацію території України, зокрема Криму, та про закічення війни «ФАКТАМ» розповів головний редактор сайту BlackSeaNews.net Андрій Клименко.

Читайте також: «Думаю, чесно буде сказати, що ми не знаємо, коли закінчиться ця війна», — Павло Казарін

3996

Читайте нас у Facebook