«Експертизи ДНК чекали пів року»: український герой загинув, рятуючи побратима
На Лісовому кладовищі Києва попрощались із Євгеном Кобзарем. Він загинув ще 8 листопада на позиції «Чернігів» на околиці Бахмута, проте тільки тепер вдалось повернути його додому. Воїн в останні хвилини свого життя кинувся витягувати з поля бою пораненого бійця 30-ї бригади. Обоє знали, що територія прострілюється ворогом. Але бажання допомогти було сильнішим. На жаль, снаряд ворожого ПТУРу наздогнав усіх.
«Олега поховали ще тоді, в листопаді. А батьки Жені не змогли змиритися з думкою, що сина вже нема. В таких випадках істину встановлює експертиза ДНК. Її результатів довелося чекати майже пів року. Днями прийшли висновки, які підтвердили, що це таки Женя. Про нього важко говорити в минулому часі. Він був саме життя. Рухливий, активний, вічно чимось зацікавлений. У нього була особлива усмішка, яка, здавалося, ніколи не сходила з його вуст. Інколи він нагадував Локі, химерного бога-трікстера, здатного на будь-які витівки. Хоча за позивний він собі узяв образ Калібана — бунтівливого напівдикуна, героя п’єси Шекспіра „Буря“. В цій самоіронії — також увесь Женя, — повідомляє на своїй сторінці у соцмережі 8 рота 3-го батальйону „Свобода“. — Його щиро любили і щиро ненавиділи. Але завжди — щиро. Він ламав будь-які рамки і стереотипи, він був неординарним — і завжди вільним. Євген був помітною фігурою серед реконструкторів лицарського середньовіччя. Був душею компанії Клубу середньовічного бою „Путивль“. Прекрасно розумівся на деталях спорядження та тактиці історичного бою, на змаганнях перший влітав в ряди противника, ніколи не стояв осторонь. А ще він працював дитячим аніматором на святах. І кращого Миколая чи Санту важко було знайти. Він любив дарувати людям свято, і не лише найменшим. Ще одним його захопленням був промисловий альпінізм. Висота вабила його постійним ризиком — і тією ж свободою».
У лютому 2022 року Євген Кобзар разом із колегами-альпіністами взявся закривати вітражі Київського фунікулеру від можливих наслідків ворожих обстрілів.
«А потім — приєднався до ДФТГ «Свобода» і середньовічний меч замінив на більш сучасну зброю. У складі 6-ї (з серпня 2022 року — 8-ї) роти батальйону «Свобода» пройшов найгарячіші точки бойового шляху — річка Борова, Воронове, Метьолкіне, Зайцеве, Бахмутський напрямок.
«Він був людиною-оркестром», — кажуть побратими. Володів усіма можливими видами зброї, освоїв керування дроном, їздив на БТР. І завжди був готовий за першим покликом прийти на допомогу побратиму. От і тоді він не стримався і кинувся на допомогу. У нього лишилися батьки, донька, сестра".
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що під час бою батько накрив собою пораненого сина, з яким разом воювали.
1357Читайте нас у Facebook
