Дослідники назвали як мінімум одну з причин, через яку собаки великих порід у середньому живуть менше, ніж дрібні.

Експерти з Університету Аделаїди (Австралія) вивчили причини відмінностей у тривалості життя та смертності у 164 порід собак, починаючи з чихуа-хуа та закінчуючи німецькими догами. Проаналізувавши зібрані дані, вчені виявили, що великі собаки частіше вмирають від раку у молодшому віці порівняно з собаками дрібних порід.

Виявлений взаємозв'язок між розміром тіла собаки та тривалістю її життя може бути викликаний стрімким збільшенням габаритів тварин у процесі штучного відбору, за яким «не встигають» захисні системи організму, покликані вберегти його від раку. Результати дослідження, опублікованого в журналі The American Naturalist, узгоджуються з існуючою теорією старіння, відомою як теорія одноразової соми.

Ця теорія заснована на ідеї про те, що якщо організм вкладає значну частину своїх ресурсів у зростання та розмноження, то на довголіття та здоров'я, зокрема на захист від раку, їх уже не вистачає. Наприклад, самки щурів стають статевозрілими у місячному віці і за рік можуть народити до 80 щурів. Але вже у дворічному віці щур починає старіти, і рідко які звірята доживають до свого четвертого дня народження.

Оскільки більшість сучасних порід були виведені протягом останніх століть, у собак великих порід просто не було часу на розвиток адекватних систем захисту від раку, які мають інші великі ссавці. На думку вчених, у майбутньому організми собак великих порід можуть адаптуватися до розмірів тіла, що змінилися. Можливо, доги та алабаї стануть стійкішими до раку, але за це їм доведеться «заплатити», наприклад, меншою кількістю цуценят у кожному виводку.

Цілком імовірно, що адаптація великих собак відбудеться навіть при відборі людиною, адже заводчики зазвичай зацікавлені в тому, щоб їхні вихованці жили максимально довго, не страждаючи при цьому від раку.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.