«У США дуже популярні „ловці сонця“, які люди підвішують на вікна», — майстриня Марія Румілова

«Поєднання прозорого глянцевого візерунка і матового фону — це дуже гарно»

— За фахом я архітекторка, — розповідає Марія Румілова. — З дитинства обожнювала малювати й саме тому обрала цей напрям. Серед улюблених предметів у академії були живопис та скульптура. А років десять тому я потрапила на майстер-клас з розпису скла і закохалася в цей вид мистецтва. З того часу в мене з'явилося таке хобі. Я експериментую з різними техніками вітражного розпису, вигадую щось своє. У своїх роботах використовую не тільки фарби та контури, але й кришталеві та скляні намистини різної форми (у вигляді квітів, листочків та інші).

— Які вироби зазвичай розписуєте?

— Це картини, ліхтарі, годинники й так звані «ловці сонця», які являють собою скляні інтер’єрні підвіски. Їх вішають на вікна для ефекту кольорових візерунчатих тіней на стінах. У своїй техніці я використовую також безконтурний вид нанесення фарби на скло, що дає відчуття різноплановості та об'єму. Також люблю малювати на матовому склі. Поєднання прозорого глянцевого візерунка і матового фону — це дуже гарно.

— У яких країнах відома ваша творчість?

— Мої роботи є у поціновувачів вітражного розпису у Франції, Італії, Німеччині, Сінгапурі, Гонконгу, Канаді, Австралії та навіть Новій Зеландії. Але, мабуть, найбільше їх у США, адже «ловці сонця», які я створюю, там надзвичайно популярні.

Коли почалася війна, я з дитиною поїхала в Латвію. В мене був лише рюкзак, в який я поклала також вітражні фарби та пензлики. Це було недарма, оскільки за допомогою них я могла заробляти нам з дитиною на життя в Латвії. Місцевим жителям дуже подобалися мої роботи. До мене навіть приходили журналісти й брали інтерв'ю. Зараз ми з дитиною вже пів року як повернулися до України, бо дуже складно було знаходитись далеко від рідної землі, рідних та друзів. І навіть зараз, попри складні часи, я продовжую займатися своєю улюбленою справою, бо в житті повинно бути місце і для чогось прекрасного.

«Частіше за все ідеї приходять вночі»

— Що у вашій роботі найскладніше? А що найцікавіше?

— В розписі скла є багато особливостей. Мабуть, головна для мене у тому, що тут немає права на помилку. Тобто можна фарбувати лише в один шар, бо при накладанні зверху другого шару, фарба буде морщитись і злазити. Всі переходи кольорів треба робити одразу. Ще фарба доволі довго сохне (майже дві доби триває повне висихання) і треба дуже уважно стежити, щоб на фарбу не потрапив пил, бо при висиханні це буде виглядати, м’яко кажучи, неестетично. Тому, коли робота сохне, я її чимось накриваю, залишаючи лише маленьку щілину для провітрювання.

— Скільки часу триває розпис виробу?

— На розпис ліхтаря або годинника в середньому йде десь 3−5 днів, в залежності від складності роботи. Інколи доводиться зафарбовувати по частинах і чекати, поки просохне кожна. Потім починається декорування намистинами, стразами…

— Чи створюєте попередньо ескізи?

— Спочатку я замислююсь над тим, що мені хотілося б намалювати. Зазвичай це щось пов’язане з природою: квіти, дерева… Потім роблю ескізи олівцем на папері — і в процесі вже народжується певна композиція.

— Чи траплялись у творчості дива?

— Містики не пригадаю, проте іноді відбуваються дуже дивні збіги обставин у моїй роботі. Коли я працюю, то вмикаю якийсь серіал. І ось під час прослуховування цього серіалу (адже дивитися не маю можливості) мені почали приходити замовлення зі США — і замовники мали саме такі імена і навіть прізвища, як і герої цього серіалу, навіть назви міст збігалися. Які ще дива? Цікаво, що найчастіше за все ідеї приходять до мене вночі. Я завжди записую їх, щоб зранку не забути.

— Які найцікавіші відгуки отримували від поціновувачів вашої творчості?

— Якось замовник із США надіслав фото із моєю роботою у себе на вікні, а за вікном — пташка колібрі. Він написав: «Дивіться! Навіть колібрі подобається цей „ловець сонця“!».

«Моє творче кредо — вірити в дива і здійснення мрій, творити з любов’ю у серці»

— Що вас зазвичай надихає на творчість?

— Природа у всіх її проявах. Дуже люблю дерева, а також ельфійські мотиви, візерунки, щось фантазійне.

— Яка робота у вас улюблена?

— Одним із найулюбленіших ліхтарів є «Чарівний ліс». Малюнок зроблено на матовому склі. «Чарівний ліс» — це перший ліхтар, в якому я спробувала замінити звичайне скло на матове і розписати його. Ліс стає справді чарівним, коли ліхтар світиться вночі. Моя улюблена гама кольорів — бузково-блакитна. Серед годинників, мабуть, найулюбленіший зі знаками Зодіаку. На годиннику також є поєднання глянсової та матової фактури — і дуже красиво на чорному фоні виглядає золотий контур.

— Гарний і ліхтар «Соняшники». Яка його історія створення?

— Ліхтар «Соняшники» народився під час мого перебування у Латвії. Він розповідає про нашу Україну, одним із символів якої є сонях. Я дуже хотіла, щоб ліхтар вийшов яскравим, сонячним — і гадаю, що мені вдалося втілити цю ідею.

— Помітила, що любите малювати котів.

— Так. Я дуже люблю цих тварин. У інтер’єрній підвісці «Зимові мрії» і годиннику «Космічна фантазія» присутні зображення кота, який дивиться на небо і мріє про щось своє. В мене самої є кіт. І іноді, коли він сидить на підвіконні та дивиться на небо, я помічаю, що є в його очах якісь мрії й роздуми (майже як у людини)… Мені захотілося відобразити це у своїх роботах. Я і сама дуже люблю мріяти й фантазувати. Я знаю, що і мої замовники мають мрії і вони бувають різними — від великих і майже нездійснених до маленьких, які цілком можна втілити в реальність. Отож, щиро бажаю, щоб бажання здійснилися.

— Які ваші улюблені художники?

— Це Сальвадор Далі. Його сюрреалізм захоплює. У роботах вражає висока художня майстерність, фантазія та екстравагантність. Також подобається імпресіоніст Клод Моне. Вражає атмосферність його картин.

— Над чим працюєте зараз?

— Над ескізами для різдвяної колекції робіт. Це скляні сніжинки з різними візерунками та інші святкові прикраси.

— Яке ваше творче кредо?

— Вірити в дива і здійснення мрій, творити з любов’ю у серці.

Раніше секретами творчості з «ФАКТАМИ» поділилася дизайнерка прикрас Ірина Кукліна.

Читайте також: «Коли дитина щиро питає, де ростуть такі гігантські квіти, це особливі емоції», — майстриня Ірина Терновська

Фото з альбому Марії Румілової

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News