Нещодавно прочитав історію про одну незвичайну людину, яка жила у 10-му столітті, тобто практично більше тисячі років тому. Звали її Абдул Касім Ісмаїл і був він великим візиром могутньої на той час Персії. І була у цього Абдула Кассима Ісмаїла одна незвичайна пристрасть, про яку всі довкола не просто знали, а не одного разу могли особисто спостерігати за тим, як з цією своєю пристрастю великий візир гасає. Точніше сказати, порається.

Справа в тому, що цей поважний чоловік, зібравши небувалу на той час бібліотеку, що складалася з 117 тисяч (!) книг і рукописів, ніколи з нею не розлучався. Навіть вирушаючи у подорож, великий візир брав цю бібліотеку із собою. І йшла вона за ним, навантажена на 400 (!) верблюдах. Причому, всі ці верблюди (природно, разом з безцінним вантажем) завжди були ретельно вишикувані в алфавітному порядку, що дозволяло власнику бібліотеки в будь-який момент швидко знайти книгу, яка йому потрібна.

Так от, прочитавши про цього дивного візиря та про його (тисячу років тому!) прагнення мати постійний і швидкий доступ до джерел знань, я згадав зустріч з популярним американським футурологом, яка відбулася років 15 тому — він приїхав тоді до Києва буквально на кілька днів. Його короткою лекцією я був відверто вражений. Втім, на відміну від тих, хто висловлював лише захоплення з приводу його передбачення швидкої вже практики впровадження в людське тіло спеціальних чіпів, які мають доступ до світової мережі, я був стурбований реальними загрозами, що супроводжують цей радісний «процес отримання знань».

Ну, по-перше, чіпи, які їхні власники за певну суму встановлювали б десь у себе на зап'ястя, залежно від їхньої вартості, могли дозволити доступ лише до певних масивів інформації. Та й то лише за вміння правильно сформулювати питання перед невидимою пошуковою системою. По-друге, швидкодія пошуку також може залежати від вартості чіпа, що встановлюється. Тобто, як на прикладі існуючих зараз мобільних телефонів і гаджетів — чим дорожчий і досконаліший інструмент, тим ширший спектр функцій він здатний надати своєму власнику.

Це означає, що, як завжди, багатій людині набагато простіше отримуватиме і швидкість доступу до будь-якої інформації, і сам обсяг необхідної інформації. Щоправда, цим процесом слід ще навчитися керувати, адже від чіткості формулювання пошукового завдання залежатиме якість інформації, що отримується. Людям не потрібно, довго навчаючись в університетах, «завантажувати» свій мозок знаннями у різних сферах науки чи мистецтва. Достатньо пройти короткий курс управління доступами до невичерпних джерел знань, накопичених людством. До речі, щось подібне ми можемо спостерігати вже в наші дні, фіксуючи стрімке залучення до повсякденного життя Штучного Інтелекту.

Ви запитаєте, а чим тоді я був так сильно засмучений. І я відповім: реальною можливістю сильних світу цього взяти під свій контроль процеси продажу та встановлення чипів, а також систем їхнього використання. Де гарантії того, що, пропонуючи з часом незаможним верствам населення такі послуги «абсолютно безкоштовно», володарі могутніх інформаційних систем не лише зможуть контролювати власників безкоштовних чіпів, а й — у разі потреби! — керувати ними, віддаючи підсвідомі команди вчиняти ті чи інші практичні дії?! І тоді кремлівська телевізійна пропаганда видасться дитячими пустощями.

Не дай Боже нам стати свідками цього процесу. Хоча, зважаючи на все, він уже запущений. І зупинити його неможливо…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.