«Мене „крило“, я не спав, не їв, нічого не хотів»: зірка «Довбуша» про пережите під час війни
Дмитро Вівчарюк — актор театру та кіно, найбільш відомий за ролями у серіалах «Козаки. Абсолютно брехлива історія», «Юрчишини» та у фільмі «Довбуш». Телепремʼєра цього пригодницько-історичного екшну відбудеться у День незалежності на ICTV2.
Відомо, що історичний блокбастер «Довбуш» встановив декілька рекордів. Стрічка стала найдорожчою українською картиною з бюджетом 120 млн гривень та була показана на популярних світових платформах.
В ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» Дмитро розповів про найяскравіші моменти зйомок, початок великої війни та зізнався, що мав важку депресію.
«Я закінчив київську школу з поглибленим вивченням російської мови»
— Дмитре, що найбільше згадується з тих часів, коли знімали «Довбуша»?
— Це був важкий, доволі тривалий процес. Ми почали знімати картину ще до ковіду та у 2022 році тільки випустили її. Працювати в такому проєкті для мене було честю — потрапити до топового українського режисера Олеся Саніна було удачею. Він особисто мені написав, що хоче зняти у фільмі «Довбуш». Памʼятаю, я прочитав, вийшов на вулицю дуже щасливий: вау, без кастингу, проб, така пропозиція! Я так перехвилювався, що дав згоду тільки наступного дня.
— Що у вашому герої було найскладнішим?
— До навчання в університеті ім. Карпенка-Карого я розмовляв російською мовою, бо закінчив київську школу з поглибленим вивченням російської. А вже в університеті, коли поїздив світом і побачив, що всі розмовляють рідною мовою: французи — французькою, німці — німецькою, поляки — польською, от тоді до мене прийшло розуміння, що мова — це фундамент нації. І я перейшов на рідну, українську. У «Довбуші» мені складніше за все було передати діалект гуцулів, яким розмовляють між собою герої. Ми намагалися знаходити якісь прості, зрозумілі репліки, спіймати мелодику мови, щоб вона була органічна.
— Картина вражає всім — від образів до місцевості та костюмів!
— Насправді стежок Довбуша дуже багато по всіх Карпатах. Ми знімали по всій Україні. Костюми шилися під кожного героя та максимально відповідали тим часам. Так, це дуже дороге кіно для України, але, якщо хочеться якісного продукту, то можна тільки так. Я впевнений, що «Довбуш» увійде в історію.
— На вашу думку, яке кіно зараз на часі?
— Коли ми показували «Довбуша» хлопцям на фронті, вони були у захваті. Кіно вражало й мотивувало: вийшло дуже вчасно, підіймало дух нашим захисникам. Також наші бійці просили, щоб знімали комедії, аби посміятися.
«Сім'я моя залишається за кордоном»
— Як змінилося ваше життя з початком великої війни?
— Посивів. Психологічні проблеми тягнуть за собою та фізичні недуги. Сімʼя моя залишається за кордоном. Війна — процес, який я не контролюю і не можу ризикувати найдорожчим. Звичайно, я дуже скучив, але життя близьких — це найдорожче.
— Ви готувалися до того, що почнеться велика війна?
— Не дуже. Пам'ятаю, 24 лютого прийшов десь о другій ночі додому, після дня народження. Трошки під градусом, але вже розумів, що на сході країни щось відбувається. О пʼятій ранку мене пробудила дружина. А я ще думав, що десь музика бабахає. А то вже бомбили «Жуляни» — ми жили недалеко. Ми намагалися не передавати хаос дітям. Просто сказали зібрати речі у наплічники, поснідали й на автобусі з фірми мого брата я відправив родину на Західну Україну. Потім приїхав сам, відвіз на кордон, і так моя сім'я зараз у Німеччині. Синам тоді було три й шість років. Старший вже пішов до школи, вони «шпрехають» і говорять українською.
— Ваша дружина зізнавалась у соцмережі, що тримається, бо кожного дня чує від вас слова любові.
— На жаль, зараз такі умови. Але без любові ніяк.
— Ви розумієте, що вас будь-якої миті можуть призвати до війська?
— Звичайно, і вже від цього мені не страшно. Страшно було на початку. Мій батько, який пройшов війну у 2014−2016 роках та має протезування, каже: людина звикає до всього.
— Вас накриває депресія?
— У мене була жорстка депресія. Два місяці сидів на антидепресантах. І зараз розумію, що залишились наслідки. Мене «крило», я не спав, не їв, нічого не хотів. А потім попустило.
Читайте також: «Я перестала їсти, а пила тільки чай»: авторка пародій на Ані Лорак та Таїсію Повалій Катерина Сергеєва про життя під час війни
— Перші місяці війни всі кіно- та театральні проєкти зупинилися. Про що тоді думали?
— Це був стан невизначеності, ніхто не розумів, що далі. Уявляєте, в одну мить все змінилося: були гроші, зйомки, популярність — і тут війна. І всі твої заробітки нічого не варті, якщо у тебе немає води та шматка хліба. Тоді всі зрівнялися, але не всі навчилися. На жаль…
Раніше зірка серіалу «Дільничний з ДВРЗ» Володимир Гладкий в інтерв’ю «ФАКТАМ» розповів про життя під час великої війни.
341Читайте нас у Facebook
