- 22:26 Канделябри — тренд декору святкового столу: вже сьогодні варто продумати сервірування до Різдва
- 22:00 Маринована риба: незвичайний легкий рецепт
- 21:30 10 мільйонів доларів за підтримку Гарріс: мати Бейонсе прокоментувала чутки
- 21:00 Пральна машина забруднила білизну: що робити у таких випадках
- 20:34 Мав позивний «Браконьєр»: в бою на Донеччині поліг воїн-сирота
- 20:19 Ракам — важливі рішення, Скорпіонам — цікаві ідеї, Рибам — непередбачувані клопоти: гороскоп на неділю, 24 листопада
- 20:06 Заварні млинці на кефірі: за цим рецептом вийдуть смачними у кожної господині
- 19:53 Чемпіонат України з футболу, 14-й тур, 22—25 листопада: результати та відеоогляди матчів, турнірна таблиця
- 19:45 Будуть залякувати: військовий експерт про ядерну зброю росії
- 19:27 Змія любить «золото» та «срібло»: що потрібно і що не варто одягати на себе новорічну ніч
- 19:03 Усього одна помилка — і двигунові кінець: автоексперти попередили про поширену оману водіїв
- 18:22 «У мене ніколи не було ілюзій щодо путіна», — Меркель
Із експозиції «Shvets Museum»
Расскажу-ка я вам, друзья мои, одну забавную историю, связанную с рикшой. Происходило это все во Вьетнаме много лет назад. Во время одного очень важного визита в эту страну были мы с моим давним товарищем Александром Мартыненко из «Интерфакса» приглашены на торжественный прием в президентский дворец. Поскольку времени до приема оставалось еще часа полтора, а наша гостиница находилась всего лишь метрах в 200 — прямо через большую площадь — от этого дворца, решили мы впервые в своей жизни (!) прокатиться на рикше. Правда, рикша то был не пеший, а на велосипеде. Узнав о том, что короткая ознакомительная, так сказать, поездка обойдется нам всего в один доллар, мы заранее рассчитались с велорикшей и отправились в путь… И заблудились! Прошел час, полтора часа, два, а наш изможденный поисками «всадник» все никак не мог найти дорогу ни к нашему отелю, ни к президентскому дворцу. О торжественном приеме пришлось забыть. Хотелось просто куда-нибудь вернуться. На нашу беду, ни один человек, к которому мы обращались, не знал английского языка, а с вьетнамским у нас были большие проблемы… Часа через два с половиной, проезжая в наступившей темноте по притихшему городу, мы вдруг практически одновременно узнали ту самую площадь. Слава Богу, слово «стоп» на всех языках звучит почти одинаково… Больше я никогда не решался прокатиться на рикше.
вологість:
тиск:
вітер: