Новий правопис компромісний, і як усякий компроміс — не дуже досконалий, — мовознавець Дмитро Данильчук
Попри те, що затверджений правопис виявився набагато м’якшим, ніж очікувалося, і пропонує нашим співвітчизникам варіанти багатьох суперечливих написань, невдоволених змінами все одно досить багато. «ФАКТИ» звернулися за коментарем до мовознавця Дмитра Данильчука, який уже не перший рік досліджує поступові видозмінення українського правопису і є автором книги «Український правопис: роздоріжжя і дороговкази».
«Бракує норм написання слів, де поєднуються латинські та кириличні літери, а також цифри»
— Реакція людей на новий правопис дуже різна, — розповідає «ФАКТАМ» кандидат філологічних наук, доцент кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Дмитро Данильчук. — Хтось побоюється радикальних змін, хтось, навпаки, обурюється, що цих змін занадто мало. Є така приказка: де два українці, там три гетьмани. Тут те саме: де два мовознавці, там три правописи. Невдоволені з обох сторін будуть завжди. Насправді, цей правопис компромісний, і як усякий компроміс він не дуже досконалий. Його можна, а місцями навіть треба критикувати, бо там є недогляди та помилки.
Скажімо, частка огли, що вживається зі східними прізвищами, в одному місці правопису подається разом, в іншому — через дефіс, а в третьому — окремо. Причому це не варіанти, а щоразу ніби єдиний правильний спосіб написання. Невідомо тільки, який саме. В інтернеті це вже стало своєрідним мемом. .jpg)
Або візьмемо «правило дев’ятки», за яким ми після деяких літер, наприклад, шиплячих, завжди пишемо И — у тому числі у власних назвах іншомовного походження (Шиллер, Чиковані та ін.). А у новому правописі, щоправда в іншому розділі, наведено приклад Жізель… Незрозуміло, як же все-таки правильно.
Окрім декількох огріхів, новий правопис цілком нормальний. Свою основну функцію — допомагати звичайному користувачеві правильно писати слова — він загалом виконує. Мені подобається, що у новому правописі набагато детальніше прописано норми пунктуації — у минулих редакціях цьому не приділялося так багато уваги. Є окремий розділ про релігійні поняття, розширено рекомендації щодо вживання великої і малої літер. Багато корисних і практичних речей. Але люди здебільшого обговорюють не це, а болючі питання та незвичні нововведення. От чого мені справді бракує — то це норм написання слів, де поєднуються латинські та кириличні літери, а також цифри. Наприклад, 3D-принтер або 4G-інтернет.
— Правопис в окремих випадках пропонує альтернативні варіанти — наприклад, аудієнція та авдієнція. Виходить, ми можемо писати ці слова на власний розсуд?
— Варіативність обговорюється давно і стосується здебільшого суперечливих положень, які беруть початок від часу скасування норм Харківського правопису 1928 року, так званої «скрипниківки». Члени Національної комісії з питань правопису вирішили залишити варіанти, наприклад, у словах, де етимологічно є грецька літера тета (в оригіналі вимовляється близько до англійського TH). За «скрипниківкою» мало писатися міт, за радянським правописом — міф. Нині маємо обидва варіанти. Те саме стосується слів ефір/етер, катедри/кафедри, Афін/Атенів та низки інших слів. Звісно, звичайним мовцям без фахових лінгвістичних знань не завжди відомо, які саме слова грецького походження мають в оригіналі Т, а які — Ф. Тут повинні допомогти орфографічні словники з повним переліком таких слів, а також роз’яснення мовознавців. Мусимо чекати, поки з’явиться орфографічний словник, де буде великий спектр таких слів.
— Ще досить дивним виглядає запропоноване вживання Г та Ґ — Гулівер тепер стає Ґуллівером, а хостел чомусь перетворюється на гостел.
— Стосовно передачі іншомовних власних назв із G в оригіналі для мене непослідовним здається дозвіл вживати Ґ лише в особових іменах та прізвищах. Виходить, що прізвище може бути і Вашингтон, і Вашинґтон, а місто — тільки Вашингтон? На мій погляд, логічно було б поширити цю норму на всі іншомовні імена та назви. А в англійських прізвищах, таких, як Дікенс і Текерей, відтепер не подвоюватимемо К. До речі, і до затвердження нового правопису частина мовців вживала власний варіант написання іноземних імен. Наприклад, журнал «Критика» максимально наближає їх до мови оригіналу — Турґєнєв, Пєтров.
«Наявність кількох варіантів одного й того самого слова — основний недолік нового правопису»
— Що ви скажете з приводу И на початку слова? Икавку та ирода я ще можу зрозуміти, а от що таке ирій, взагалі не здогадалась, поки не прочитала, що це варіант вирію.
— Це давно відоме, хоча й рідковживане слово, якого, на жаль, багато людей не знають. От тому й потрібні словники, які будуть такі слова і варіанти їхнього написання кодифікувати й за потреби детально пояснювати. З приводу варіативного написання слова индик, то це обговорювалося членами комісії, але не було затверджено. Тож наразі маємо, сказати б, «традиційного» індика — через І. Ну і ще одна варіативність у новому правописі стосується родового відмінка іменників однини жіночого роду третьої відміни, основа яких закінчується на два приголосні (радості/радости, юності/юности), а також кількох інших (любові/любови, Русі/Руси). Цікаво, що в правописі вказано, що другий варіант існує для художніх творів. Але ж у художніх текстах він і раніше вживався, без усіляких додаткових норм. У багатьох авторів взагалі своя стилістика й орфографія, тому ця правописна норма — не такий вже великий крок уперед.
Я взагалі вважаю наявність кількох варіантів одного й того самого слова основним недоліком нового правопису. Це те саме, що зробити на дорогах правобічний або лівобічний рух — на розсуд водіїв. Що буде, коли вони почнуть їздити, як кому хочеться? Хаос. Те саме у мові. Якщо в одному тексті вживати слова, написані за різними правописними нормами, наприклад «міфологія любови» чи «авдієнція в аудиторії», матимемо такий собі правописний суржик. В ідеалі правопис мав би чітко прописати єдиний правильний варіант і відкинути все інше. Тоді всі норми були би уніфіковані та врегульовані.
— А як щодо неваріативних норм?
— Найбільш прогресивним, на мій погляд, є написання пів окремо зі словами. Тепер — ніякого написання разом, через апостроф або дефіс: пів аркуша, пів яблука, пів Європи. Але півкуля, півмісяць пишуться разом, бо становлять єдине поняття. А коли пів означає «половина» і іменник стоїть у родовому відмінку, маємо писати окремо: пів кулі, пів місяця. Очевидно, що це зменшує кількість винятків, адже тепер не треба думати, поставити дефіс чи написати разом. Більш уніфікованими стали й правила написання назв посад та звань: усі екс-, контр-, обер-, віце- тепер пишуться разом зі своєю другою складовою: експрезидент, контрадмірал. Те саме стосується й префіксів міні-, максі-, міді-, веб-, кібер- і особливо близьких для журналістів медіа-, прес-, бліц-. Тепер пишемо медіапростір, пресконференція, бліцопитування. А от складні слова, перша частина яких може вживатися окремо, пишемо, як і раніше, через дефіс: стоп-сигнал, дизель-мотор.
Ще одне нововведення, чи, точніше, повернення до того, що було колись, але зникло в ході «наближення» правопису української мови до російської орфографії: уникаючи збігу голосних, проект, проекція тепер пишемо як проєкт, проєкція.
— У Мережі зараз активно обговорюється склад Національної комісії, що затверджувала правопис. Люди кажуть, результат був би інакшим, якби рішення приймали тільки мовознавці та філологи. Але ж головували в комісії доктор економічних наук Сергій Пирожков та доктор фізико-математичних наук Максим Стріха.
— Максим Стріха — не тільки відомий фізик, заступник міністра освіти та науки України, він ще й майстер слова, знаний перекладач. Має в доробку багато перекладів класичних художніх творів — від Данте до Гумільова, є автором численних наукових публікацій на мовні, зокрема й правописні, теми. Та й добре, коли в складі комісії є люди, які знаються на спеціальній термінології різних галузей. Тож сумніви у компетентності членів комісії навряд чи мають під собою підстави.
«Змінюється життя суспільства, і змінюється мова»
— Автори нового правопису запевняють, що він розроблений на фундаменті української правописної традиції. Але деякі нововведення, такі, як проєкт або авдієнція, особисто для мене виглядають штучними, основаними тільки на принципі відокремлення від російської. Звісно, багатьом людям це не до вподоби.
— Ви слушно сказали, що новий правопис було ухвалено в певному політичному контексті, тож не виключено, що саме через це деякі люди можуть сприймати його негативно та свідомо не дотримуватись. Часом доводиться чути, що філологи, мовляв, вигадали нові правила не для полегшення і вдосконалення мови, а просто, щоб якнайдалі відійти від Росії, російської мови. Звісно, це не так. Погодьтесь, дивно було б жити в незалежній державі і триматися обома руками за старий, ще радянський правопис. До того ж змінюється життя суспільства, і суголосно з цим постійно змінюється мова.
Втім, така реакція людей для мене не дивина, будь-які зміни в усі часи викликали певний опір — людство взагалі сторожко ставиться до нововведень. Наприкінці 20-х років в УРСР багато вчителів опиралися запровадженню «скрипниківки» і певний час навіть навчали дітей за своїм, так званим учительським правописом. А коли в Німеччині у 90-х роках вводили новий правопис, який, серед іншого, значно спрощував багато написань та усував численні винятки, кілька років частина мовців чинила опір і вперто писала й надалі по-старому, «складніше». Проте з часом звикли. Ми звикаємо до всього, звикнемо і до нового правопису. Тим більше, що наведені вами слова саме в такому варіанті давно функціонують у мові діаспори: українці Канади чи Америки завжди писали проєкція (аналогічно з ін’єкція) чи авдиторія, зберігаючи традиції незросійщеної української літературної мови першої третини ХХ століття.
— Міністерство освіти та науки обіцяє не вимагати від студентів та школярів слідування нормам нового правопису під час цьогорічних іспитів.
— Безумовно. Іспити у студентів ми приймаємо за старим правописом — а як інакше, якщо вони п’ять років вчилися за такими нормами? Школярів, котрі складають ЗНО, теж поки що не змушуватимуть дотримуватись нового правопису. Щоб діти (та й учителі) засвоїли його, потрібен час. Фахівці з Міносвіти нині розробляють план імплементації нового правопису в навчальних закладах. Як на мене, це потрібно було робити давно й імплементувати правопис одразу після його прийняття. Бо незрозуміло, як зараз бути з оцінюваннями завдань із граматики у середній та вищій школі, редагувати тексти, які вимагають високої внормованості форми, наприклад, акти правового регулювання, якщо триватиме довгостроковий перехідний період. До того ж новий правопис пропонує людям варіанти, і мовці можуть обирати їх на власний розсуд.
Одним словом, запитань виникає багато. Але загалом ухвалення нового правопису, хоч він і не такий радикальний, як дехто очікував, я вважаю позитивним явищем. Після багатьох років гарячих дискусій, суперечок та наполегливої роботи мовознавців ми маємо реформований проєкт, який враховує як сучасні тенденції в мовному середовищі, так і українську писемну традицію. Це однозначно не остаточний варіант, зміни до нього ще будуть вноситися. А час покаже, що приживеться, а що — ні.
2507Читайте нас у Facebook
