Сучасний кошмар: як 20 років тому затонув підводний човен «Курськ» і чому його не врятували
Рівно 20 років тому в Росії сталася трагедія, яка вразила весь світ. У Баренцевому морі затонув атомний підводний човен Курськ. Загинули всі 118 людей, які перебували на борту субмарини. Протягом кількох днів російська влада не надавала правдивої інформації про те, що сталося, як ведуться пошуки та рятувальна операція. Москва відмовлялася від іноземної допомоги у її проведенні, а коли все ж таки дала згоду, було занадто пізно…
Німецька газета Frankfurter Rundschau опублікувала статтю, присвячену загибелі «Курська». Висновки видання здалися «ФАКТАМ» гострими та важливими, тому ми підготували повний переклад цієї публікації.
«12 серпня 2000 року затонув атомний підводний човен «Курськ». Деякі зі 118 моряків залишалися живими, але їх не знайшли вчасно. Сьогодні цю катастрофу можна як початок кінця російської демократії.
Перший поштовх лише трохи відчувався. Але через 2 хвилини і 15 секунд об 11:28 був другий поштовх, через який здригнувся корпус крейсера «Петро Великий», і сейсмографи на Алясці заробили як ненормальні. І поки моряки на російських військових кораблях у районі навчань гадали, що могло стати причиною поштовхів, минулі дві хвилини стали вирішальними для затонулого атомного підводного човна К-141 «Курськ» і 118 членів його екіпажу.
На сьогоднішній день неясно, хто з моряків був убитий відразу вибухом торпеди, а хто боровся з поширенням вогню всередині субмарини. Також неясно, скільки саме людей загинули, коли здетонували ще п'ять або десять торпедних боєголовок, зробивши велику дірку в корпусі 154-метрового підводного човна. Потужність вибуху склала кілька тонн у тротиловому еквіваленті. Ясно одне — частина екіпажу вижила і була у дев'ятому відсіку «Курська». Ці моряки чекали на глибині 104 метри, коли їх врятують.
Люди в Росії і в усьому світі, сповнені надії, стежили за тим, що відбувається в Баренцевому морі. Адже порятунок людей із глибини 104 метрів не мав бути таким складним! Але те, що побачила громадськість наступних тижнів після 12 серпня 2000 року, стало драмою, повної брехні, страхів і надій, якій судилося закінчитися трагедією.
Загибель Курська не є найбільшою катастрофою в історії підводного флоту. У 1963 році американська атомна субмарина Thresher затонула на глибині 2,5 кілометра у водах Атлантичного океану. 129 моряків загинули за кілька секунд. Ті, хто вижив у дев'ятому відсіку «Курська», помирали в муках. Тому що все робилося надто довго.
Командування російського флоту повідомило про зникнення підводного човна лише через 12 годин після подвійного вибуху. Громадськість дізналася про це лише за два дні. «Курськ» затонув, повідомлялося тоді, але з екіпажем підтримується радіозв'язок. Потім представник військового відомства заявив, що зв'язок із екіпажем здійснюється за допомогою «перестуку». Військові спростували повідомлення незалежного тоді телеканалу НТВ, що корпус субмарини затопило водою. Крім того, стверджувалося, що аварія сталася згодом — у неділю.
Настали дні страху не лише для родичів моряків. Вся Росія хотіла знати, чому екіпаж було вибратися самостійно, чому кілька спроб російських підводних апаратів пристикуватися до люків «Курська» завершилися невдачею. І чому уряд лише через чотири дні прийняв пропозиції щодо допомоги з боку Великої Британії та Норвегії.
Моряки, які чекали смерті в затонулій субмарині, схожі на астронавтів, яких відправили до космосу на несправному кораблі. Це сучасний жах. У ЗМІ розгорнулася гаряча дискусія про клаустрофобію, запаси повітря, «перестукування», марні рятувальні пристрої. Але надія залишалася. І вже почалося ворожіння про причини аварії. Деякі розповсюджували чутки про те, що «Курськ» потопила учбова торпеда, випущена одним із російських військових кораблів. Відповідальний за проведення навчань адмірал В'ячеслав Попов у свою чергу говорив про зіткнення з іноземним підводним човном, ліберальна «Независимая газета» пізніше назвала «вбивцею «Курська» британський підводний човен Splendid. Справді, підводні човни НАТО кружляли в районі Мурманська, під водою холодна війна ніколи не припинялася.
Тільки при зіткненні з «Курском», водотоннажність якого в режимі занурення становила 24 тисячі тонн, Splendid з водотоннажністю 4,9 тисячі тонн навряд чи залишилася б неушкодженою.
За 20 років, що минули від дня катастрофи, офіційна російська версія значно змінилася. Ні про який радіозв'язок давно не йдеться. Російське адміралтейство майже одразу заявило, що більшість моряків загинули вже у перші хвилини після вибухів. Проте пізніше водолази виявили два листи офіцерів, які писали про 23 підводники, які залишалися живими в дев'ятому відсіку в носовій частині човна. Капітан-лейтенант Дмитро Колесніков написав 12 серпня о 15:15, тобто через чотири години після вибуху, записку про те, що шансів майже немає, «відсотків 10−20». Але вони намагатимуться вибратися. «Всім привіт! Зневірятися не треба». Його товариш Рашид Аджаров вирвав сторінку з детектива і написав на ній: «Почуваємося погано, ослаблені чадним газом».
Чоловіки були живі, вони без кінця посилали сигнал лиха на поверхню, стукаючи інструментами по сталевому корпусу субмарини. Останні удари було зафіксовано 15 серпня. Проте військовий флот виявився неспроможним врятувати своїх людей. Норвежцям, яких надто пізно покликали на допомогу, і які прибули 20 серпня, за добу вдалося відкрити люк у дев'ятому відсіку. Він був уже затоплений.
Володимир Путін, який тоді був при владі лише вісім місяців, повернувся з відпустки в Сочі через шість днів після того, як затонув підводний човен. Він говорив про непередбачену ситуацію. Таке трапляється, він не звинувачує адміралів, флот робить все, щоб урятувати екіпаж, але, на жаль, у морі шторм. Здавалося, і Путіна репутація військового флоту турбувала більше, ніж життя моряків. Журналіст Сергій Доренко, який ризикнув в ефірі державного телебачення заявити, що президент Путін говорить неправду, був звільнений.
«З загибеллю „Курська“ почалася брехня. Після цієї трагедії держава стала втручатися в судову та правоохоронну системи, держава почала підминати під себе засоби масової інформації», — заявив адвокат Борис Кузнєцов, який представляв інтереси сімей загиблих та пізніше написав книгу про катастрофу. «Знищення демократії у Росії почалося із загибелі «Курська», — упевнений він.
Московський військовий експерт Віктор Литовкін, навпаки, описує загибель «Курська» як сигнал до прориву: «Трагедія показала, у якому катастрофічному стані був військово-морський флот. І тоді ще молодий глава держави Володимир Путін зрозумів, що треба діяти швидко, щоби його врятувати». Тільки для Чорноморського флоту Путін, за його словами, побудував два фрегати та шість підводних човнів, а також модернізував інфраструктуру та гарнізони моряків. За Путіна Росія, за словами Литовкіна, знову стала військовою наддержавою. Минулого року оборонний бюджет досяг 65,1 мільярда доларів, тоді як 20 років тому він становив 12,2 мільярда доларів. Офіцери-підводники, яким тоді часто доводилося місяцями чекати на виплату платні розміром 60−160 євро у перерахунку на європейську валюту, сьогодні залежно від звання отримують від 1 500 до 2 500 євро.
Втім, вони, як і раніше, ризикують своїм життям. Рік тому 14 російських підводників задихнулися під час пожежі на глибоководній станції у Баренцевому морі. Крім «Курська», після розпаду Радянського Союзу російський підводний флот втратив як мінімум 42 моряки, на підводних човнах НАТО за той же період загинуло 14 людей.
Через чотири тижні після катастрофи Володимир Путін дав у Нью-Йорку інтерв'ю відомому американському телеведучому Ларрі Кінгу для каналу CNN. На питання про те, що трапилося з підводним човном «Курськ», Путін відповів: «Вона потонула». І якось криво усміхнувся. Для президента «Курськ», ймовірно, став перш за все першим державним скандалом, який він успішно подолав".
Переклад Ігоря КОЗЛОВА, «ФАКТИ» (оригінал Stefan Scholl / Frankfurter Rundschau)
Читайте також у «ФАКТАХ»: Останній шлях Гітлера: як у СРСР 25 років ховали тіло фюрера
4367Читайте нас у Facebook
