Олена Фроляк: «У мене вся сім’я перехворіла на коронавірус. Почалося з мого походу на день народження з мінімумом гостей»

«Якщо накопичується багато справ, все записую. Це зобов'язує і змушує не розслаблятися»

— Олена, вітаємо з новою посадою! Пропозиція стала для вас несподіваною?

— Звичайно, це було несподівано, але приємно, почесно і відповідально. Найголовніше, що це не штучно вручений титул телеведучій, — мені дійсно небайдужі ці теми. Я об'їздила всю Північну Європу з камерою, щоб показати українцям, як жити не тільки для себе, не тільки брати, а й віддавати, піклуючись про майбутнє. Адже ми всі хочемо жити, як в Європі, але робити для цього не бажаємо нічого! Йдучи в магазин, лінуємося захопити з собою сумку авоську, вперто не сортуємо сміття. До речі, ООН, посилаючись на дослідження Гарвардського університету, практично довела, що пандемія, за великим рахунком, — наслідок руйнівної діяльності людини. Це вже настільки очевидно, що нарешті зрозуміли і в Україні. Наприклад, в Стокгольмі муніципальний транспорт їздить на біогазі, зібраному в столиці. Ось над чим працює сьогодні Європа, а у нас кульочки в супермаркетах заборонити не можуть. Ми відстали й абсолютно не готові до викликів, але усвідомлення проблеми — вже початок вирішення.

— Як вам вдається все поєднувати — роботу, будинок, громадську діяльність?

— Днями подзвонила моя добра знайома і запитала: «Олена, мені за тебе радіти чи засмучуватися? Що ти ніяк не заспокоїшся?» Я колись прочитала, що деяким людям визначено робити трохи більше за інших. Так складаються пазли, та й не думаю, що моє життя кардинально зміниться в контексті останніх подій. Я завжди знайду час на те, що вже і так роблю, просто тепер це може мати більшу значущість і масштабність.

— І все ж, у вас є свій метод планування?

— Вся справа у правильній організації та дисципліни. Рано вставати, рано лягати і планувати — це дуже важливо. Якщо накопичується багато справ і дзвінків, все записую. Коли перед очима список, це зобов'язує і змушує не розслаблятися. Ще важливо себе чимось радувати й балувати після зробленої роботи, але тут вже кожен сам собі придумає варіанти. Але я не кожен день складаю план — тільки, якщо накопичилося дуже багато справ. У мене є органайзер, в який записую основні завдання. І вони у мене завжди перед очима. Те, що зробила, викреслюю. Боже, як же приємно викреслювати!

— Що робите, коли накопичується втома?

— Просто беру два дні відпустки.

— І вистачає?!

— Хоча б два дні. Але зараз багато хто працює в дистанційному режимі, тому не завжди потрібно їхати на роботу до певного часу, іноді взагалі можна цілий день працювати вдома.

«Огірки у мене добре родять практично щороку»

— Ви живете за містом. На кому тримається господарство?

— На нас на всіх. До карантину була помічниця, але зараз ми з усім самі справляємося. Дочка Наташа мені багато допомагає. І син Антоша вже знає, що таке прибирання, як помити сходи й посуд. З собакою гуляємо по черзі. Чоловік відповідає за газон. Хоча газон — явище сезонне. Чоловік тільки зараз почав ним займатися: прогріб, посіяв і буде стригти. Але це буквально чотири місяці.

— А взимку ж сніг потрібно прибирати.

— Для цього у нас є «феррарі» — маленька снігоприбиральна машина червоного кольору, — ми її так тому і прозвали. Загалом, ми з Наташею більше по дому господарюємо.

— Знаю, що ви любите займатися городом. Розповідали, що минулого року був відмінний урожай огірків.

— Огірки у мене добре родять практично щороку, тому я подумала, що не буду випробовувати долю і в нинішньому році теж посаджу. Якщо вони у мене добре ростуть, навіщо щось інше придумувати, мучити себе, землю і саджанці.

— А крім огірків?

— Посадила часник. Хочу вам сказати, що він вже дуже добре зійшов. Торік теж вродив — були великі головки, я навіть не вірила, що таке може вирости у мене. І зелень, звичайно, саджу. Правда, вже три роки не росте кріп, може, хоч у нинішньому пощастить. Петрушка хороша, а кропу немає. До речі, є прикмета, що сіяти треба після Юрія (6 травня). Тому вже можна сміливо починати роботи в городі. Всі, хто посадив до шостого травня, потім про це дуже шкодують.

«Мені здається, головний урок пандемії — нічого не відкладати»

— Пандемія порушила плани багатьох людей. Вам довелося зіткнутися з коронавірусом?

— У мене вся сім'я перехворіла. Почалося з того, що я сходила на день народження чоловіка своєї подруги, де зібралася дуже маленька компанія. Це відповідальні люди, і я була впевнена на сто відсотків у всіх. Але на наступний день дізналася про ковід у людини, яку підвозила додому після свята. Так поступово ми всі й перехворіли. Слава Богу, без серйозних симптомів. Діти взагалі перенесли дуже легко, тільки втратили нюх і смак. Температури не було ні у кого, лише у чоловіка пару днів підіймалася до 37,2 градуса. У перші дні хвороби я навіть з собакою виходила гуляти. Але коли настала активна фаза недуги, стан був, звичайно, не найкращим.

— Був момент страху? За себе, сім'ю.

— Звісно! Але лікарі, колеги й друзі говорили, що для одужання дуже важливий внутрішній настрій. Тому я собі сказала: «Лєнка, вся твоя родина вдома. Ти повинна показувати приклад, так що розклеюватися не можна!» І зуміла в собі погасити страх перед хворобою.

Читайте також: Діана Дорожкіна: «Дня чотири після щеплення у мене були слабкість, температура»

— Що змінив у вашому житті минулий рік?

— Скоріше, він дав мені хороший урок — не відкладати життя. Не відкладати емоції. Ми буквально перед самою пандемією збиралися всією сім'єю поїхати до Франції. Там в Луврі зібрана вся колекція Леонардо да Вінчі. А у чоловіка ще й день народження якраз в цей час. Наташа тоді вчилася в Ірландії в магістратурі. Планували, що вона прилетить з Дубліна і ми зробимо таку сімейну вилазку. У мене був план, продуманий до деталей. Однак в силу певних обставин довелося відкласти поїздку, і тепер невідомо, коли ще випаде така можливість.

Я взагалі не схильна ні про що шкодувати, але про цю історію шкодую. Навіть уявляю, як Антоша ходив би і в якийсь момент затягнув пісню, мовляв, може, вистачить вже високого мистецтва. Це була б велика об'єднуюча поїздка. Я недавно прочитала чудову фразу: «Ні з чим ніколи і ніде не зволікай». Ось тут я забарилася та відклала. Тому минулий рік навчив нічого не відкладати. Потрібно просто робити все сьогодні й зараз. Це стосується буквально всього: твого житті, здоров'я, друзів, книг, фільмів, поїздок, гарної вечері, дзвінка мамі, подрузі… Зателефонуйте сьогодні. Я буквально всіх закликаю нічого не відкладати. Мені здається, це головний урок пандемії, принаймні, особисто для мене.

— Куди мрієте поїхати, коли знімуть всі заборони?

— В Ісландію та Шотландію. Коли я подивилася пару відео про Шотландію, ці велюрові-оксамитові поля та зовсім нереального кольору небо, то зрозуміла, що повинна там побувати. У мене є одна знайома, яка об'їздила весь світ, її важко чимось здивувати, але розповідала про Шотландію з таким захопленням, ніби побувала на Марсі. Що стосується Ісландії, то я просто туди хочу. І ще у мене є одна мрія, але кажуть, не потрібно всьому світу розповідати…

Раніше мандрівник, автор і ведучий програми «Світ навиворіт» Дмитро Комаров розповів про свій новий проєкт «Мандруй Україною з Дмитром Комаровим».

фото ICTV

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News