Шавуот в іудеїв: чого не можна робити у свято дарування Тори та як його відзначають

Історія свята

Присвячене свято події, що відбулася 6 сивана 2448 року від створення світу (1312 до н.е.) та отримала назву Синайське Одкровення. Тоді, на 50-й день після виходу євреїв з Єгипту, на горі Синай вони отримали від Всевишнього у дар Тору та Десять заповідей.

Буквальний переклад слова Шавуот (така назва цього свята у Торі) — «тижні». І пов'язана така назва з тим, що відзначають це свято, відрахувавши рівно сім тижнів (повних сорок дев'ять діб) після другого дня Песаха. Існує й інше пояснення такої назви свята — слово «шавуот» співзвучне слову «швуот» (клятва). І дійсно, в цей день були дані дві клятви: народ Ізраїлю дав обітницю бути вірним Богові, свято зберігати та постійно вивчати Тору, неухильно дотримуватися її законів. А Всевишній поклявся, що не замінить обраний народ жодним іншим.

Але Шавуот — не єдина назва свята. У Талмуді воно згадується як Ацерет («завершальне свято»), що ще раз підкреслює нерозривний зв'язок між днем дарування Тори та днем звільнення євреїв від єгипетського рабства. А ще його називають Хаг ха-Кацір — «свято жнив першого врожаю» і Йом ха-Біккурім («День приношення біккурім», тобто перших фруктів і злакових). За біблійним приписом, частина перших плодів нового врожаю (це були пшениця, ячмінь, виноград, інжир, гранати, оливи та фініки) мала бути принесена до Єрусалимського храму. Як жертву на знак подяки у святилище Храму обов`язково приносили дві хлібини, що спечені з борошна нового врожаю пшениці з використанням закваски.

Церемонія приношення біккурім була такою урочистою, що жителі Єрусалиму, залишивши свої справи, стоячи зустрічали процесії людей, які несли у Храм найкращі плоди нового врожаю. Приношення виставляли у Храмі для огляду, а потім віддавали його служителям як частину їх утримання.

Однак із часом Шавуот став сприйматися в основному як свято дарування Тори, а не жнив і біккурім.

Чого не можна робити в свято

Оскільки Шавуот — це «свято з Тори» (Йом-Тов), на нього поширюється заборона на будь-яку роботу (можна тільки приготувати їжу до свята, використовуючи для цього вогонь, запалений ще до його початку) та перенесення вогню.

Заборонено й постити.

Що можна робити

Треба радіти, веселитися, носити гарний ошатний одяг.

Щоб у веселощах могли взяти участь і бідні люди, належить перед цим святом дати цдаку (пожертвування). Крім того, як і перед іншими паломницькими святами, перед Шавуот треба очиститися — зробити обмивання у ритуальному басейні (микве).

До Шавуот прийнято синагоги та будинки прикрашати квітами, травами й листям, зібраними спеціально для цього. А сувої Тори часто прикрашають пелюстками троянд. В давнину існував звичай у синагогах встановлювати цілі дерева та молитися за них, оскільки у це свято Всевишній вирішує долю плодових дерев. Але згодом від цієї традиції відмовилися, тому що багато інших народів теж ввели її у свої свята.

Існує звичай, який називається Тікун, що у перекладі означає «виправлення (світу)». Дотримуючись його, ніч проводять у вивченні Тори, таким чином виправляють упущення своїх предків, які невчасно заснули біля гори Синай, тож Всевишньому довелося їх будити, щоб вручити їм свій дар.

Існує цілий навчальний план на всю цю ніч. У найдавнішій Книзі Зоар (Книзі сяйва) написано, що той, хто у цю ніч вивчає Тору, отримає сімдесят благословень, увінчається Небесної короною, а ім'я його буде записане в особливу Книгу Пам'яті. Вважається також, що той, хто цієї ночі зайнятий навчанням, а не спить, зможе спокійно спати іншими ночами протягом року і з ним нічого не трапиться.

Традиції свята

Ще у давні часи склався звичай саме у Шавуот починати вивчати Тору з маленькими дітьми. Для цього їх рано-вранці приводили у синагогу. Щоб зацікавити дітей навчанням, придумували різні способи. Наприклад, готували табличку, на якій писали букви алфавіту та кілька невеликих віршів. Учитель читав кожну букву й клав на неї трохи меду, а дитина повторювала за ним назву букви і злизувала мед. Або пекли особливий медовий торт, на якому писали вірші з Тори. Після закінчення уроку цей торт віддавали дітям на поживу. Шавуот вважається найкращим часом для початку вивчення Тори й для дорослих, які раніше її не вчили.

У синагогу на ранкове богослужіння, під час якого відразу після ранкової молитви читають главу Тори про її дарування та Десять заповідей, прийнято приходити всією родиною, навіть з немовлятами. І слухають віруючі читання стоячи, з благоговінням, навіть якщо священна мова їм незрозуміла.

Читають у синагогах у Шавуот і Книгу Рут. Це історія про дівчину на ім'я Рут з країни Моав, що вийшла заміж за єврея, сім'я якого покинула Юдею, рятуючись від голоду (до речі, у Торі є заборона на шлюб моавитян з народом Ізраїлю, але усна Тора роз'яснює, що ця заборона стосується чоловіків-моавитян, але не жінок). Дуже рано Рут овдовіла, не встигнувши народити дитину. І коли її свекруха вирішила повернутися до Юдеї, Рут вирішила піти з нею. Свекруха намагалася відрадити невістку, попереджаючи про труднощі життя серед чужого для неї народу. Але дівчина була непохитна, відповідаючи: «Твій народ — мій народ. Твій Бог — мій Бог». І вона розділила долю народу Ізраїлю, врешті ставши прабабусею одного з найбільших його царів — Давида, який, як вважається, народився у Шавуот і в пам'ять про якого у цей день читають книгу Теілім (Псалми).

У дні свята зазвичай вся сім'я збирається також за святковим столом. Перший раз це роблять ввечері, з настанням свята, а потім — вдень, після відвідин синагоги. За традицією, головна їжа у Шавуот — молочні продукти та мед.

Столи ломляться від йогуртів, найрізноманітніших сортів сирів і приготованих з них страв. Тут і сирники, млинці та вареники з сиром, і різні салати на основі сирів, булочки, печиво та пироги з сирною начинкою, тістечка, медяники й пряники на меду.

Пояснюється ця традиція декількома причинами. Коли разом з Торою євреї отримали закони кашрута (їжі, дозволеної євреям) та шхіти (закони різання худоби), дотримуватися їх відразу ж можливості не було. Тому й довелося їм вживати у той день тільки молочну їжу. Згадують у зв'язку з цим і Мойсея у дитинстві. Коли 6 сивана його знайшли у річці та годувальниця-неєврейка спробувала нагодувати його своїм молоком, дитина від нього відмовилася. Їдять мед і молочні продукти також на знак того, що Тора для євреїв так само солодка й приємна, як ці продукти. Крім того, у самій Торі Ізраїль названий «країною, що тече молоком і медом». А ще одна з назв гори Синай — білої, як головка сиру, — співзвучна з самим словом сир. Взагалі, в різних єврейських громадах існують свої святкові меню, які можуть разюче відрізнятися одне від одного.

Наприклад, якщо в одних місцевостях їдять у це свято тільки молочні продукти, то в інших, виконуючи заповідь «Радуйся у свої свята», вживають у Шавуот і м'ясо, оскільки багато хто вважає, що під час свята саме м'ясні страви можуть приносити особливе задоволення. Але змішувати м'ясне та молочне категорично заборонено. Не раніше, ніж через годину після вживання молочних продуктів, накривши стіл нової скатертиною та повністю змінивши сервіровку, можна приступати до м'ясних страв. Для молочного та м'ясного столу використовуються дві різні буханки хліба — у пам'ять про дві хлібини, принесені у це свято до Храму.

В Ізраїлі 6 сивана, а поза ним — на другий день свята, читається поминальна молитва Ізкор. Ця молитва за померлих промовляється у синагогах усього чотири рази на рік. Важлива її частина — обіцянка зробити після свята пожертвування на честь покійного. Коли у пам'ять про померлого робиться така пожертва, душі вона зараховується як додаткова заслуга та духовне піднесення.

Згідно зі звичаєм, під час виголошення цієї молитви той, у кого живі обоє батьків, повинен вийти із залу синагоги. Той, у кого один з батьків помер менше як рік тому, залишається у синагозі, але не вимовляє за нього Ізкор.

Фото у заголовку Pixabay

1190

Читайте нас у Facebook