Герой нашої сьогоднішньої історії Пітер Пауль Рубенс народився 28 червня 1577 року в Зигене (Вестфалія) в сім'ї юриста. Після смерті батька мати з 11-річним Пітером і купою інших своїх дітей переїхала в Антверпен. Жили вони дуже бідно. І, щоб вирватися, нарешті, з цієї безпросвітної бідності, майбутній знаменитий художник, зайнявся вивченням відразу шести мов. А оскільки грошей на художню освіту у нього не було, Пітер взявся щодня копіювати ілюстровану Біблію — чи не єдину цінність, яку мала сім'я. Трохи пізніше, відслуживши деякий час пажем у знатній антверпенской графині де Лаленг, Рубенс відправляється в Італію, де продовжує вдосконалювати своє геніальне вміння копіювати все підряд — палаци, картини знаменитих живописців, портрети вельмож.

Лише до 30 років створивши свої перші самостійні роботи, художник неймовірно швидко стає не тільки популярним в колах світської знаті, але й страшно затребуваним. Замовлення сипляться на нього, як з рогу достатку. Їх стає все більше і більше. Всім хочеться мати в інтер'єрі «свого Рубенса». І тоді, йдучи, як то кажуть, назустріч побажанням охочих придбати його картини, Рубенс у величезному палаці, побудованому за гонорари, що звалилися на його голову, створює справжній художній конвеєр. У численних майстернях починає працювати ціла команда помічників, які, чітко дотримуючись ескізів Рубенса, прописують пейзажі, небо, фони, силуети тварин та інше на полотнах майбутніх творів, за якими буквально вишикувалася черга найбагатших замовників з багатьох країн Європи. Правда, обличчя героїв картин Пітер завжди прописував сам, додаючи при цьому в сюжети найбільш важливі деталі та якісь живі штрихи.

Нерідко цей рубенсівський конвеєр зазнавав різкої критики з боку в основному заздрісників, які називали його підприємцем від мистецтва. Але це великого художника нітрохи не бентежило. Адже історія знала чимало подібних прикладів. Свого часу й Мікеланджело розписував стелю Сікстинської капели, залучаючи до роботи численних помічників. І Боттічеллі, і Перуджино не раз вдавалися до використання праці підмайстрів у створенні своїх шедеврів. Одного тільки остерігався Рубенс — як би хто-небудь з його помічників, наловчившись копіювати стиль майстра, на якомусь етапі не перевершив його самого. Ось чому, помітивши, яким шаленим попитом користуються роботи, в створенні котрих брав участь 18-річний Антоніс ван Дейк, незвичайно освічений і обдарований його помічник, Рубенс швиденько спровадив юного суперника зі своєї майстерні куди подалі — в Італію. Типу підучитися. Школа, пройдена ван Дейком у Рубенса, безумовно, допомогла йому стати знаменитим і не менш затребуваним, ніж його вчитель.

Але повернемося до ще однієї грані рідкісного таланту Пітера Рубенса. Ставши вельми відомою та впливовою в Європі персоною, отримавши симпатію королів та імператорів, він вирішив випробувати себе на дипломатичній ниві. Беручи активну участь у переговорах між країнами, які брали участь у Тридцятилітній війні, Рубенс багаторазово переїжджає з Мадрида до Лондона, з Лондона в Амстердам. Історики одностайно визнають той факт, що багато в чому завдяки дипломатичним зусиллям знаменитого фламандського художника тривалій війні, нарешті, був покладений довгоочікуваний кінець. За ці його заслуги англійський король Карл I подарував Рубенсу кільце та ланцюг з діамантами, Оксфордський університет присвоїв вчений ступінь магістра, а король Іспанії (Фландрія тоді була частиною Іспанії) присвоїв титул державного радника. Помер великий художник в Антверпені в травні 1640 року, залишивши після себе кілька тисяч видатних робіт і незліченні багатства, які багато років після його смерті викликали судові тяжби між численними спадкоємцями…

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.