«Раніше займався працевлаштуванням українців за кордоном, а зараз у мене полуничний бізнес», — фермер з Івано-Франківщини

«Мої грядки під плівкою, тому гарантовано щодня маю якісні ягоди»

— З чого починали полуничний бізнес?

— Зі збирання інформації в Інтернеті — як і багато інших людей, що вирішили розпочати власну справу. Однак цього недостатньо. Треба їздити на конференції ягідників (не тільки в Україні, бажано й за кордоном), уважно слухати, розпитувати, прискіпливо занурюватися в деталі, щоб докопатися до всіх нюансів справи. Я набив чимало ґуль, поки підібрав найвдаліші для нашого клімату сорти, розібрався у тонкощах технології. Було навіть й таке, що довелося викинути 12 тон ягід, бо вони згнили. Я починав з вирощування полуниці на двох сотках землі. Посадковий матеріал купив тоді в Каховці. Зараз використовую посадковий матеріал зі спеціалізованого розсадника в Італії. Сорти, що там закуповую, прекрасно себе показали в гірських районах цієї країни.

— На якій площі зараз вирощуєте полуницю?

— Господарюю на двох гектарах, причому на 0,9 гектара поставив теплиці. Продовжую нарощувати площі, вкриті теплицями, бо вони бережуть рослини від приморозків, надмірних дощів і спеки. У нас в Прикарпатті навіть влітку буває, що дощі йдуть по тижню, а то й довше. Якби грядки не знаходились під захистом, то ягода за такої погоди не визріла б. Мені доводилося б казати замовникам, вибачте, поки що поставки не буде. А ресторатори складають меню зі стравами з полуниці, розраховують на цьому заробити. Як мені їм в очі дивитись? Постачаю замовникам виключно відбірну ягоду, причому щодня — їм не треба купувати одразу надто багато. Вони беруть стільки, скільки розраховують продати за день. А наступного дня ми привеземо свіжу полуницю, зібрану зранку.

На полуничних грядках мого господарства працюють жінки з декількох навколишніх сіл. П’ятнадцять хвилин їзди на велосипеді — і вони на роботі, яка починається о шостій ранку. Збирають полуницю до дев’ятої. До речі, працюють в одноразових рукавичках. Добірна ягода йде клієнтам, а маленька — на виготовлення пастили і сушку (ми самі займаємося цим). О десятій ранку наша машина, завантажена ягодою, їде в Івано-Франківськ. Ми знаходимося недалечко від нього, тож через 15 хвилин автівка добирається до центру міста. Останній з клієнтів (магазин або ресторан) отримує замовлення не пізніше, ніж о пів на третю дня.

Зауважу, що минулого року карантин підштовхнув нас до того, щоб зайнятися продажем полуниці через Інтернет. Продовжуємо цим займатися. Якщо людина замовить, скажімо, один-два кілограми ягід о 9—10 ранку, того ж дня по обіді полуниця буде їй доставлена. Багато хто дивується такій оперативності.

— Коли у вас починається сезон збору полуниці?

— За теплої весни навіть наприкінці квітня. Цього року весна видалась прохолодною, тому перші ягоди дозріли десь 10 травня. Вони в нас родять аж до кінця жовтня — початку листопада. Такий тип полуниці називається «сорти нейтрального дня».

— А пік збору врожаю?

— Ви здивуєтесь — наприкінці літа: десь з 5 по 25 серпня. В цей період ягода набирає найбільшої цукристості. Якщо нічні температури не нижчі 14—16 градусів, полуниця стає солодкою. У вересні тривалість світлового дня суттєво зменшується, тому полуниця визріває не так швидко, як влітку. Восени переходимо на збирання ягоди через день.

Читайте також: «Щоб облаштувати сад на гектарі землі, нам потрібно два дні»

— Скільки заробляють ваші робітники?

— За чотири години працівниця має можливість заробити 500 гривень. Для сільської місцевості отримати за пів ранку такі гроші — це чимало. Дуже важливо, що наш колектив, як сім’я. Кожен старається зробити свою роботу якомога краще. Які до цього стимули? Наприклад, жіночка висаджує посадковий матеріал. Вона знає, якщо зробить роботу не гірше, ніж на власному городі, то наступного року ці кущі дадуть багатий врожай і відповідно працівниця заробить більше грошей. У людей ставлення до роботи в господарстві фактично таке, якби вони були співвласниками. Я розумію, що доходи господарства залежать у значній мірі від ставлення колективу до роботи. Тож стараюсь, щоб мої люди заробляли якомога більше. Тут ще один важливий момент: якщо люди отримують гідну платню в Україні, то навіщо їм їхати на заробітки за кордон? Через ці поїздки сім’ї розлучаються на півроку-рік. Це неправильно. На мою думку, чоловік з дружиною мають бути постійно разом.

«Цього літа проведу в своєму господарстві ягідний фестиваль»

— А коли висаджуєте посадковий матеріал?

— В Україні існує стереотип щодо цього: слід висаджувати у вересні. Насправді це запізно. Адже рослина до холодів не встигає як слід розвинутись — у неї формується лише одна квітконіжка. Скажімо, для дачників це не має великого значення, адже все одно наступного року вони отримують від 3 до 8 ягід з кущика. Але можна більше. Тому ми висаджуємо посадковий матеріал значно раніше: наприкінці липня — початку серпня. Завдяки цьому встигають розвинутися по три квітконіжки (обов'язково треба обірвати з них перший цвіт). То й маємо більший врожай.

Я залюбки ділюсь всіма нюансами вирощування полуниці. В серпні минулого року вперше провів у себе в господарстві ягідний фестиваль. Ми показували гостям, як вирощуємо полуницю, проводили конкурси для малечі. Цього року за підтримки місцевої влади спільно з Асоціацією ягідників України проведемо ще один фестиваль, значно масштабніший. Він розрахований на два дні. В перший день відбудеться конгрес, на який приїдуть ягідники з усієї України, а також, сподіваюсь, гості з-за кордону. Наступного дня на базі «Беррі Прикарпаття» пройде фестиваль, на який ми запрошуємо всіх бажаючих з дітьми. Люди будуть розважатись цілий день: брати участь у конкурсах, спечемо найбільший пиріг з полуницею, з ягід складемо карту України, гості фотографуватимуться біля неї. Проведемо благодійний аукціон, щоб назбирати гроші на новий інвентар для спортзалу дитячого будинку в сільській місцевості (в ньому живуть 92 дитини). Дитячі будинки в Івано-Франківську мають спонсорів, а цей сільський — ні.

Сподіваюсь, хоч декілька гостей скажуть собі: «Пан Богдан зміг створити таку класну полуничну ферму, а чим я гірший за нього?» І спробують й собі зробити щось подібне.

Також запросимо на фестиваль фермерів з нашої області, які вирощують лохину, малину, чорну смородину тощо. А також виробників крафтових сирів, хліба, ковбас. Для них це буде як ярмарок — зможуть продати гостям свою продукцію.

Читайте також: «Ми продаємо осляче молоко по 1000 гривень за літр. Ціна відповідає трудовитрата»

— Взимку опалюєте свої теплиці?

— Ні, в цьому немає потреби. Особливість наших теплиць полягає в тому, що вони обтягнуті плівкою грецького виробництва, яка пропускає на 25 відсотків менше сонячного ультрафіолету. Завдяки цьому влітку грядки знаходяться наче в тіні. До того ж ми трошки підкочуємо плівку — для провітрювання грядок. Тож наші рослини почувають себе дуже комфортно. Ми навіть воду для поливу використовуємо з оптимальними для рослин параметрами (зокрема, кислотності). Для цього купили спеціальну досить-таки вартісну установку.

Пробуємо вирощувати кавуни. Минулого року вони виросли великі і солодкі — не гірші, ніж на Херсонщині.

— Перевіряєте полуницю на вміст нітратів?

— Так, звичайно, регулярно здаємо в лабораторію на аналіз. В наших ягодах нітратів у три-чотири рази менше за норму.

— Скільки триває ваш робочий день?

— З шостої ранку до 10 вечора — це в сезон. Взимку також не байдикую. В цей період займаємося виготовленням пастили та сушеної полуниці. Планую також розпочати виробництво джему.

— У вас багато конкурентів?

— Саме в тій ніші на ринку, яку я зайняв, поки що нема. Це мене не радує, бо здорова конкуренція — потужний стимул вдосконалювати свою роботу.

P. S. Асоціація ягідників України шляхом всеукраїнського опитування з урахуванням голосування цієї асоціації обрала Богдана Лутчина людиною року в своїй галузі.

Раніше «ФАКТИ» розповідали про незвичайну ферму, яку влаштував чоловік на Дніпропетровщині. Він утримує там корів, рятуючи їх від забою.

На фото у заголовку: Богдан Лутчин: «Ось такі відбірні полуницю і кавуни вирощуємо у своєму господарстві» (сайт galychyna.if.ua)

1614

Читайте нас у Facebook