В останній місяць інтерес до футболу загострився настільки, що на задній план на час пішли проблеми, пов'язані з куди більш важливими для життя речами. Це зрозуміло, адже навколо тільки й розмов було, що про матчі Євро-2020, які змусили мільйони одних уболівальників засмучуватися та страждати, а мільйони інших — захоплюватися грою своїх улюбленців і переказувати один одному фрагменти вирішальних матчів, які запам'яталися. На цьому тлі подія, про яку я хочу вам сьогодні розповісти, легко могла залишитися непоміченою. Але тільки не цього разу.

10 липня 1878 року в Англії сталося щось таке, що істотно вплинуло на все подальше футбольне життя. Слід зауважити, що пов'язано це було з суддівством. Між іншим, суддівство як таке з'явилося в футболі через багато століть (!) існування самої гри. До речі, мало кому відомо про те, що перший задукоментірованний матч відбувся в англійському місті Дербі майже 2 тисячі років тому — в 217 році. Грали тоді між собою дружина місцевих кельтів і представники римського легіону. Грою, звичайно, те побоїще, що відбувалося між ними, можна було назвати лише з великою натяжкою. І тоді, і потім, протягом багатьох століть, футболом називали поєдинок двох натовпів суперників (які налічують до 500 чоловік у кожному!), головною метою якого був занос м'яча в чужі ворота. Заносити можна було й руками в тому числі! А воротами для цієї мети цілком могли служити ворота житлових будинків, палаців або міських в'їздів.

Часом доходило до того, що в азарті кривавого побоїща учасники «матчу» руйнували й ворота міських споруд, і самі споруди, не залишаючи від них, як то кажуть, каменя на камені. На початку XIV століття королю Едуарду II довелося з цієї причини заборонити матчі на території Лондона, а король Річард II і зовсім заборонив грати в футбол у всіх англійських містах. За непослух винних могли спочатку піддати штрафу, а потім і більш суворому покаранню — аж до смертної кари.

Згодом футбол ставав більш цивілізованим. На початку XIX століття був навіть введений звід певних правил, яких слід було дотримуватися всім учасникам гри, а суперечки, що виникли, вирішувати на рівні капітанів команд. Ясна річ, капітани часто домовитися між собою не могли — і тоді зазвичай в хід йшли добре перевірені в суперечках чоловічі кулаки. Лише в середині XIX століття в футболі з'явилися судді. Але не на полі, а за його межами. В їх завдання входило фіксувати те, що відбувається та іноді втручатися, чітко розтлумачуючи гравцям правила. Суддів, в якості яких виступали запрошені для цих цілей лікарі, дрібні клерки та великі письменники (наприклад, Артур Конан-Дойл), футболісти теж не завжди слухалися. А часом і зовсім навіть не чули, оскільки ті могли звернути на себе увагу лише голосом або брязкотом маленького дзвіночка.

І ось 10 липня 1878 року суддею лондонського матчу був запрошений відомий в місті поліцейський, який в момент сутички, що виникла між футболістами, звично засвистів в свій службовий свисток. Порядок на поле запанував в ту ж хвилину!.. З тих пір використання суддівського свистку під час проведення футбольних матчів стало звичайною справою.

Всім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.