День народження українського телебачення: як це було 70 років тому
4 листопада 1946 р. Засновано спеціалізовану установу Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО).
7 листопада 1936 р. Народився відомий український письменник, кінорежисер Микола Вінграновський.
8 листопада 1961 р. У СРСР на екрани вийшла програма КВК (Клуб веселих і кмітливих).
10 листопада 1723 р. За наказом Петра I було заарештовано гетьмана Лівобережної України Павла Полуботка.
6 листопада 1951 року у Києві, на Хрещатику, було введено в експлуатацію телецентр — ця дата і вважається днем народження українського телебачення. Київський телецентр випустив в ефір фільм «Велика заграва», а наступного дня показали святкування 34-х роковин Жовтневої революції. З другої половини 1940-х по 1954 рік в СРСР працювало всього три телевізійні центри: у Москві, Ленінграді та Києві. Після завершення будівництва телецентру на Хрещатику розпочалася ретрансляція Центрального телебачення (ЦТ). Поруч із телецентром була розташована передавальна вежа. У ті роки вона вважалася об'єктом підвищеної секретності, тому практично не відображена на панорамних зйомках Хрещатика.
Плівку, де були записані перші кінофільми і передачі, телевізійники називали «жива душа». І не тільки тому, що вона передавала живе зображення, а тому, що при її виробництві використовувалися перероблені зв'язки та кістки тварин. Шар желатину наносився на плівку для надання їй міцності. Відомий виробник фотоплівок «Кодак» для цього навіть створив спеціальну ферму, де вирощували биків.
Лише у березні 1972 року в Україні було запроваджено двопрограмне телемовлення — по одній програмі транслювалися передачі з Москви, по іншій — програми Республіканського телебачення, для якого виділялися менш потужні передавачі, тому аудиторія ЦТ перевищувала аудиторію Українського телебачення (УТ). Першими жінками-дикторами на УТ були Новела Серапіонова, Олена Ніколаєва та Ольга Даниленко. Доводилося заучувати багато тексту, адже суфлерів тоді не було. Дикторкам потрібно було ще й виглядати бездоганно при зарплаті 55 рублів. Олена Ніколаєва згадувала, що в її гардеробі були три кофти, сорочка з гіпюровим комірцем і темний піджак. Щоб вбрання в кадрі здавалося новим, доводилося постійно міняти комірці, іноді навіть вплітали в них живі квіти. Набагато пізніше зачіски телезіркам почали робити у київській перукарні «Черемшина».
Знаковою персоною на українському телебаченні був Петро Вескляров — Дід Панас. Понад 20 років він читав дітям казки спочатку на радіо, а потім у передачі «На добраніч, діти!». Його традиційне звернення «Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка!» використовується досі. Передачу Петро Вескляров завжди вів в українській вишиванці, яку приніс із дому. Дід Панас ніколи не працював за сценарієм і іноді так захоплювався, що міг почати розповідати одну казку, а закінчити іншою. Тим не менш, маленькі телеглядачі від Діда Панаса були у захваті — листи на його ім'я приходили мішками.
До речі, винахідником, якому вдалося створити перший електронний телевізор, був наш співвітчизник Борис Грабовський, син українського поета Павла Грабовського. Свій винахід Грабовський назвав «телефот». Це був перший прилад, який передавав зображення об'єкта, що рухається, за допомогою бездротової системи. Апарат було зібрано у 1928 році. В одній кімнаті стояв прообраз сучасної телекамери, перед якою дружина Грабовського рухала рукою, а в іншій кімнаті зображення виводилося на екран. На жаль, під час перевезення телефота прилад було розбито, а грошей на створення нового у винахідника не було. В результаті інші вчені скористалися відкриттям Грабовського.
Перший радянський телевізор «КВН-49» теж був виготовлений у Києві, на заводі «Маяк». Свою назву прилад отримав від імені трьох творців — інженерів Кенігсона, Варшавського та Миколаївського, але в народі абревіатуру розшифровували: купив, ввімкнув, не працює. Проте телевізор швидко став популярним у киян. 1951 року в столиці України було продано лише кілька сотень телевізорів, а 1952-го — вже кілька тисяч. До щасливого власника апарату на телеперегляди сходилися всі сусіди та знайомі.
1973 року завершилося будівництво знаменитої Київської телевежі, маса металоконструкцій якої складає 2 700 тонн. Вишка повністю складається із сталевих труб різного діаметра. Усі монтажні з'єднання виконані за допомогою електрозварювання. Телевежа на 60 метрів вища за Ейфелеву вежу, але важить утричі менше. Перша у світі цільнозварена телевежа — найвища в Європі, а також вважається найвищою ґратчастою і суцільнометалевою вільною спорудою у світі.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про будівництво аеропорту «Бориспіль», яке почалося 60 років тому .
1141Читайте також: Києво-Печерська лавра набула статусу музею 95 років тому: як це було
Читайте нас у Facebook
