Як загинув один з соратників Симона Петлюри: до 30-річчя ЗСУ в Києві відкрилась виставка військових раритетів
До 30-річчя створення армії нашої держави в Національному музеї історії України відкрилась виставка «Народжена волею, стверджена зброєю!».
Основу експозиції складають унікальні експонати, що збереглися з часів Української революції 1917−1918 років. Зокрема, саморобне знамено одного з численних повстанських загонів, на полотнищі нашитий напис: «Мошенський сільський козачий курінь оборони землі української». Загалом на виставці представлені три українські військові прапори, які дивом вціліли в радянські часи.
— В центрі експозиції ми демонструємо величезний вінок зі срібла вагою 6,5 кілограма, виготовлений наприкінці 1918 року в Києві на замовлення Директорії (уряду) УНР, — розповідає куратор виставки Богдан Скопненко. — На ньому напис: «Лицарям Української Народної республіки, які загинули в боях за волю». Нагадаю, в листопаді 1918 року біля селища Мотовилівка відбувся бій між січовими стрільцями, які виступили на боці Директорії, та військами Української держави гетьмана Павла Скоропадського. Перемогу здобули січові стрільці. В середині грудня 1918 року, коли німецькі війська евакуювалися з Києва, Скоропадський зрікся влади. Вона перейшла до Директорії.
.jpg "На срібному вінку напис: «Лицарям Української Народної республіки, які загинули в боях за волю»")
В січні 1919-го в Маріїнському парку в Києві відбулося поховання воїнів, які загинули біля Мотовилівки. Від Директорії на їхню могилу поклали цей срібний вінок. На ньому, до речі, написано, де його було виготовлено: на ювелірній фабриці Йосипа Маршака. Зберігся навіть рахунок на 1300 карбованців, який магазин вінків з металу виставив Директорії. Коли після проголошення незалежності України цей вінок було знайдено в музейних фондах, він знаходився в дуже поганому стані — зім'ятий, фрагменти відломані. Наші реставратори зуміли повернути йому достойний вигляд.
Ми також демонструємо нагороди та нагрудні знаки часів Української революції (їх надав для експонування колекціонер Олександр Мельник) та військову форму підрозділів армії УНР, зброю.
Серед інших експонатів відзначу фото генерал-хорунжого армії УНР Андрія Гулого-Гуленка (одного з соратників глави Директорії Симона Петлюри). Він очолював Бесарабську повстанську групу, яка 100 років тому брала участь в останній спробі армії УНР звільнити Україну від більшовиків — Другому зимовому поході.
— Доля Гулого-Гуленка склалася трагічно: після завершення Другого зимового походу він приїхав з-за кордону в Одесу під вигаданим прізвищем, але конспірація не врятувала — його заарештували чекісти, — каже начальник управління Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Ярослав Файзулін. — На допитах Гулий-Гуленко був змушений назвати своє справжнє прізвище. Радянська влада звинуватила його в тому, що він прибув до УРСР для підпільної роботи, та засудила до п'яти років ув'язнення. Хоча він заявив чекістам, що приїхав для того, щоб забрати сина, який жив у його сестри, й поїхати з ним в Аргентину. Подальша доля Гулого-Гуленка вважається невідомою. Проте історики, які працювали в архівах російської ФСБ, стверджують, що начебто цього політв'язня розстріляли у 1929 році.
Фото автора
Читайте нас у Facebook
