«Все вирішували секунди. Часу на роздуми не було»: під час військових навчань офіцер закрив собою від вибуху гранати підлеглого
— Богдане, як все це сталося?
— Це були навчання з бойового злагодження, ми відпрацьовували метання учбових, а потім бойових гранат. Я був призначений керівником занять. Учбові гранати кидали перші два дні. Бойові — третього. Спочатку все йшло за планом. Хлопці один за одним метали гранати через бруствер. Коли черга дійшла до сержанта Шубіна, було видно, що він хвилювався. Хоча до цього з учбовими гранатами впорувався бездоганно. Я його ще раз проінструктував та дав команду: «До бою!» Він кинув гранату, але дуже повільно, не перекинув бруствер, і вона скотилась недалеко від нас. Все вирішували секунди, Роман явно розгубився. Часу на роздуми не було взагалі. Я відштовхнув його, схопивши за бронежилет, і закрив собою. Встиг пригнутись в окопі, але осколками, що розлетілись від вибуху, все ж був поранений в руку та обличчя. Це був справжній екстрім. Я просто закрив хлопця — і будь що буде…
Блискавично зорієнтувалась військова медична служба. Лікар надав першу допомогу пораненому офіцеру (сержант не постраждав), і його швидко доставили до шпиталю в Миколаїв.
Це сталося в останній день навчань. Ще були стрільби з автомата, але пройшли вони вже без старшого лейтенанта Федосенка. Наступного дня побратими поїхали з навчань до місця служби, а Богдан залишився на лікування.
23 лютого старшому лейтенанту Федосенко виповниться 26 років. Він родом з міста Новоукраїнка Кіровоградської області.
— З дитинства хотіли стати військовим?
— Так, хоча батько в мене не був військовим, мрія служити в армії з’явилася з ранніх років. Вважав, що це справа справжніх чоловіків. А для служби, відомо, потрібні найкращі чоловічі якості — мужність, сміливість, дисципліна, витримка… У школі дуже подобались заняття фізкультурою, грав у футбол на позиції правого півзахисника. Але предметів, яких не любив, практично не було.
У 2019 році закінчив Одеську військову академію. Навчався на факультеті матеріально-технічного забезпечення. Після академії був відкомандирований у військову частину, дислоковану у місті Старокостянтинів Хмельницької області. В минулому році командування направило до зони Операції Об’єднаних Сил, де кілька місяців виконував бойові завдання. Після виписки з шпиталю (а це вже буде зовсім скоро) знову продовжу службу.
Читайте також: «Під час обстрілу я згадувала чоловіка та молилась»: у родині Олени Кукли всі захищали Україну — вона, її син, чоловік і брат
Сили логістики — формування у складі Збройних Сил України, створене за стандартами НАТО для технічного та тилового забезпечення армії.
Богдан зі зрозумілих причин небагатослівний. Від вибуху гранати у нього травмована рука, уламки потрощили ніс та брови. На щастя, око не постраждало. На пам’ять про те, що сталося на полігоні, залишив уламок гранати, який лікарі дістали — міліметрів п’ять смертоносного металу.
— Відчуваєте себе героєм?
— Ні. Це чесно. Думаю, в такій ситуації так повинен робити кожен боєць. Адже не дарма ми вважаємо один одного побратимами.
— Що б ви побажали врятованому сержантові?
— Бути більш уважним, зібраним. Спочатку думати, потім — робити. А не навпаки. Буду радий його бачити. Дуже добре, що ми обидва залишились живі. Нещодавно він телефонував мені. Поговорили коротко. На місті служби час для цього ще буде.
— Якщо вас представлять до нагороди, будете раді?
— Як буде, так нехай буде. Це не головне. Важливо, що ми обидва залишились живі. Служимо не для нагород, а для нашої України.
— Зараз дуже тривожний час. Ймовірне вторгнення в Україну агресора. Що думаєте з цього приводу?
— Прогнози робити складно. Але якщо хтось нападе, то отримає «по зубах».
Читайте також: «Сергій не раз говорив: «Нехай краще я загину, ніж доведеться потім дивитися в очі матері загиблого молодого бійця»
Сержант Роман Шубін, котрого врятував Богдан, — боєць із досить великим досвідом, старший за віком від свого рятувальника. Як сталося, що смертоносну гранату кинув так, що вона не перелетіла через бруствер, сам дивується. Але щиро вдячний Богданові. У складі військової частини вже відбув у відрядження.
— Здається, життя пролетіло як одна мить… Я дзвонив своєму рятівникові, вибачався, коли зустрінемось, звичайно, подякую ще раз, — каже Роман.
— Старший лейтенант Федосенко користується у колективі заслуженим авторитетом. Свою високу підготовку, вміння швидко орієнтуватись у ситуації, миттєво приймати рішення він продемонстрував на практиці, — каже Сергій Альбощій, заступник командира військової частини, в якій служить Богдан Федосенко.
«Командування Сил логістики ЗС України характеризує офіцера як справжнього героя та з метою виховання лідерських якостей у підпорядкованого особового складу підготувало клопотання на ім’я Головнокомандувача Збройних Сил України про заохочення старшого лейтенанта Федосенка», — повідомляє військова частина на своїй сторінці у соцмережі.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про військового медика 24-річну Світлану Земліну, яку за героїзм нагородили офіцерським орденом.
На фото в заголовку: «Героєм себе не вважаю, це чесно», — каже Богдан
966Читайте нас у Facebook
