З юнацьких років мріяв бути десантником: в бою під Києвом загинув «кіборг» Тарас Коваль
У 2014 році десантник Тарас Коваль (позивний «Вальтер») понад 10 діб відбивав разом з побратимами атаки ворога на Донецький аеропорт, причому в останню ніч дивом вцілів. «Вальтер» загинув в бою під Києвом. Де конкретно це сталося і за яких обставин, поки що розповідати не слід.
В попередні роки «Вальтер» неодноразово давав інтерв’ю про участь в обороні Донецького аеропорту, дещо розповідав журналістам про себе.
— В юнацькі роки я подивився шикарний фільм радянського кінематографа «В зоні особливої уваги», головні герої якого розвідники-десантники, і вирішив, що хочу служити, хочу буди десантником, — розповів Тарас в одному з інтерв’ю. — Але життя склалось так, що закінчив цивільний виш. Потім зрозумів, що в цивільному житті мені не цікаво, пішов в армію.
Захищати новий термінал Донецького аеропорту йому з побратимами випало наприкінці жовтня — на початку листопада 2014 року.
— Комбат тоді призначив мене снайпером, — згадував Тарас. — В мене була американська гвинтівка, яку привезли волонтери з шикарними боєприпасами 338 Lapua Magnum — навіть на дистанції півтора кілометра куля не втрачає нищівної сили. Вдень по нас били зі стрілецької зброї великого калібру, ближче до ночі — з мінометів та артилерії. Два рази ми відбивали штурми ворога.
Ми тоді повністю контролювали новий термінал — з 1 поверху до даху. За 10 днів там я хліб їв лише один раз (так вийшло, що нам його привезли лише раз). Тож їли галети з сухпайка. Найбільшою проблемою була відсутність більш менш нормальних побутових умов. Добре що хлопці про це попередили і я взяв купу трусів, шкарпеток, вологих серветок. Заважало постійне відчуття бруду. Ти тими серветками його витираєш, а толку з того майже нема. До того ж холодно. Завдяки волонтерам ми мали каталітичні грілки. Закидаєш грілку в спальний мішок, залазиш в нього. Але якщо кладеш грілку в ногах, мерзне тулуб, і навпаки: прижмеш до грудей — просинаєшся від того, що ніг майже не відчуваєш від холоду. Мерзли руки, тому рукавички знімав, хіба лише щоб поїсти.
В останню ніч нашого перебування в терміналі «сепари» почали нас так накривати вогнем, що бетонні перекриття обвалювалися. Тоді я подумав: «Все, фініш — відвоювався!» По нас два танки працювали, пара СПГ (станкових протитанкових гранатометів) та міномети — 122 і 152 калібру (як раз перед тим росіяни привезли «сепарам» черговий «гумконвой»). Причому ті міни, радше за все, були бетонобійні. Бо до того міни перекриття не пробивали, а від цих шматки бетону діаметром метра по 2 відлітали. Я тоді побачив і відчув що воно таке, коли бетонні перекриття будівлі руйнуються, шматки бетону вагою кілограмів по 150−200 падають вниз. Вібрація йшла по всій споруді. А ти лежиш на підлозі й здригаєшся разом з будівлею.
Про Тараса Коваля написав на своїй сторінці в «Фейсбуці» лідер волонтерського фонду «Повернись живим» Віталій Дейнега: «Кілька моїх хороших знайомих вже загинуло на цій війні. Але Тарас Коваль був особливим. Він був одним з героїв легендарного календаря з „Кіборгами“, знятого для нас Roman Nikolayev. „Вальтер“ був сміливим і великим ботаном у зброї. Завжди був готовий дати лекцію, навіть якщо про неї не просили. Чесний, чистий, порядний, простий і хороший хлопець. Десантник. У 2014 пройшов майже все, включно з ДАП. Лишився таким же спокійним флегматом. Любив і був вдячний „Повернись живим“. Не вмів брехати, бо все було написано на його чесному трохи дитячому лиці. Вчора він загинув під Києвом, захищаючи нас з вами. Я не хочу, щоб ви відчували до нього жаль чи скорботу — він би не лайкнув. Відчувайте лють. Нехай вона проникне в кожну клітину. І що б ви зараз не робили — робіть це краще і більше. Навіть якщо ви просто ходите на роботу. Робіть її найкраще. Платіть податки. Допомагайте армії. Готуйтесь захищати своє місто чи село. Нехай лють випалить в вас страх, слабкість, нерішучість, зневіру. Щоб ваша рука не знала вагання, коли прийде її час».
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про смерть у бою під Харковом командира Добровольчого підрозділу «Фрайкор» Георгія Тарасенка. А у бою за Маріуполь загинув 30-річний чемпіон світу з кікбоксингу Максим Кагал, який захищав рідну землю у складі загону спеціального призначення «Азов».
2092Читайте нас у Facebook
