Знаєте, щодня чуючи зведення з місць запеклих боїв українських воїнів проти злісного агресора, я, як і багато хто з нас, напевно, тільки дивуюся: як таке взагалі можливо?! Спостерігаючи за підступним нападом величезної путінської армії на мирну Україну, весь світ — вустами досвідчених військових експертів — давав нам 5−6, ну, від сили 8−10 днів на відчайдушний опір ворогові, який у багато разів перевершує і у бойовій техніці, і у кількості військовослужбовців.

Але минуло вже майже півтора місяці, а Україна не здається. Попри те, що й небо над країною ніхто так і не закрив, і давно обіцяні старі радянські літаки ніхто так і не передав. Не просто не здається, а починає поступово, день за днем, звільняти від окупантів населені пункти, що пережили найстрашніші дні у своїй історії.

У зв'язку з цим мені згадалася одна старовинна казка. Про змагання, влаштоване мешканцями великого лісу, розташованого біля підніжжя гір. Вирішили вони визначити, чи зможуть місцеві жаби дістатись вершини найближчої гори. Зібрали всіх бажаючих взяти участь у турнірі, розповіли про умови, попередили про необхідні заходи безпеки. Деякі з тих, хто вийшли на старт, відмовилися від участі відразу ж — аж надто крутим здався їм маршрут, яким треба було йти до гірської вершини. Інші, прислухаючися до скептичних коментарів знавців, спочатку спробували підніматися колючим камінням, але невдовзі зійшли з дистанції. Треті, наперекір скептикам, спробували довести і всім, і собі самим, що можна досягти значно більшого, ніж від них очікують, але теж на якійсь ділянці шляху не витримували — і від подальшої боротьби відмовлялися.

Зрештою, залишилася лише одна жаба, яка, не слухаючи нікого, наполегливо продовжувала долати крок за кроком, метр за метром найважчу дорогу вгору. І сталося неймовірне — вона таки досягла мети. Гірська вершина, яка ще нещодавно здавалася всім недоступною, була підкорена! Змучену від утоми переможницю внизу зустрічали захопленими привітаннями. Правда, знайшлися й такі, хто ніяк не міг збагнути, як же їй вдалося зробити неможливе. Але на всі запитання героїня не відповідала. Просто ігнорувала їх і все. Поки нарешті стара знайома переможниці не пояснила: вона вас не чує, з дитинства такою була. Ось чому до «всезнаючих» порадників і не прислухалася.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.