«Дозвольте собі плакати, кричати й навіть злитися»: психологічні поради, як пережити втрату рідної людини
— Війна так чи інакше несе за собою втрати. І цей пекучий біль паралізує все тіло… Будь-яку втрату треба саме пережити! — пояснює психологиня Марія Гейко-Прищепа. — Навіть в обставинах війни і тотального страху… Треба знайти в собі сили, які будуть направлені саме на переживання, страждання, усвідомлення, а згодом і прийняття цієї конкретної втрати.
Найважче — зрозуміти, що те, що відбувається у нас зараз, це не природня стихія, а це люди, які вирішили, що мають право руйнувати все та забирати життя. Тому наша зараз місія — бути поруч і підтримати, бо ми унікальна нація і ми зробили те, про що самі навіть не знали.
Є певні закономірності й етапи проживання горя: заперечення, гнів, компроміс, депресія і прийняття. Але не потрібно сприймати їх буквально. В кожної людини свій індивідуальний процес, далі етапи можуть повторюватись чи змішуватись. Правильно — це так, як відбувається саме у вас. Основне — це лояльне ставлення до себе в складний період. Спочатку йде заперечення і людина в той момент не може збагнути, що це сталось з нею. І тут головне не впасти у психотичну стадію, з якої важко вийти. Дайте людині зрозуміти, що вона не одна, в неї є підтримка. Зазвичай в нас у перші три дні, згідно з християнськими традиціями, займаються організацією похорону, готуванням тіла до поховання, сповіщенням рідних, організацією поминального обіду. Це трохи відвертає від горя.
Читайте також: Рятуйте психіку: кілька простих порад, як впоратися з емоційним вигорянням під час війни
Після того починається гнів, коли нема розуміння, чому так сталось, починаються звинувачення лікарів, близьких, чи конкретної особи. Нам потрібно прийняти, що ця біда прийшла… У стадії компромісу, у залежності психологічних установок переживання, починаються практичні дії — від благань та спокути вини до пошуку дієвих рішень.
Четвертий етап — депресія, людина у відчаї, закривається від усіх, втрачається інтерес до мирських проблем. Останнє — прийняття, особа розуміє, що смерть є невідворотним процесом, і вчиться із цим жити. Тут слід переконати людину, що у її рідного та близького забрали тіло, але не почуття, любов, ви можете їх пронести до кінця свого життя. Подякуйте тій людині, якої вже нема, за прожиті роки, за все добре, зроблене нею. Так, на жаль, ви не повернете померлу людину, але ви можете зберегти хорошу пам'ять про неї.
Читайте також: Спати і їсти — обов'язково: поради Дмитра Карпачова тим, хто в стані стресу
— Які ще дасте поради для того, аби пережити втрату?
- Дайте собі можливість відгорювати та оплакати свою втрату. Біль втрати може переживатись по-різному, тому важливо поставитись до себе поблажливо в цей період. Дозвольте собі переживати будь-яку реакцію. Переживання горя — це не лише сльози чи злість. Все, що ви відчуваєте — це нормально. Не слухайте, якщо вам хтось каже: «Не плач, не муч себе! Ти сльозами собі не допоможеш!» Треба дозволити собі сумувати, плакати, кричати чи навіть злитися, мовчати стільки часу, скільки вам хочеться… В іншому випадку все це «наздожене» згодом, адже кожну втрату треба перестраждати!
Навіть у ситуації, коли навколо багато людей, немає свого куточка, ви весь час змушені працювати, просто необхідно знайти хвилинку й дати собі волю відчути свій справжній біль! Прийміть цей біль. Не применшуйте його, не відкладайте його «переживання» на потім, не змушуйте себе триматися, якщо вам цього не хочеться. Майте сміливість зустрітися з цим болем і пережити його так, як хочеться вам, не підганяючи себе під шаблони суспільства. Пообіцяйте собі, що ви будете проживати свій біль певний проміжок часу — день/тиждень/місяць, і як тільки прийде час, ви спробуєте почати все з початку і приймете всю ситуацію, як болючий досвід.
675Читайте також: «Почула сирену — час грати в хованки»: психолог розповіла, як допомогти дітям пережити війну
Читайте нас у Facebook
