«Заплющую очі, а переді мною калюжа крові й мертвий син»: страшна розповідь жительки села під Києвом

Жителька села Гребельки Київської області пані Надія поділилася з волонтерами проєкту «Український свідок» пережитим під час тимчасової окупації. З початку березня село, в якому живе жінка, перебувало під окупацією російських солдатів. Рашисти вдерлися в будинок жінки та вбили її сина, а іншого важко поранили.

«3 березня близько десятої ранку у село почали їхати танки. Ми у вікно, а їх так багато… Вони згодом оточили населений пункт. Окупанти постійно стріляли. Потім вони дійшли і до будинку, де я жила з двома синами. Почали рити на городі нашому окопи. Син Олег пішов гріти чай, на кухні стоїть. А молодший Володя каже: „Он, ідуть!“. Видно було рашистів через паркан. Як тільки Володя це сказав, чую автомат тільки „бу-бу-бу-бу-бу“. Я кричу: „Лягайте!“ — і сама упала, — пригадує пенсіонерка. - Кажу: „Володю, відбігай від дверей“, а він каже у відповідь: „У мене ноги відняло“. Я мерщій до сина, а коло нього величезна калюжа крові. Олег кричить, що поранений у плечі. А ось Володя помер на моїх руках… Вбігли у дім ті нелюди. Я кричала: „За що ж вбили моїх дітей?!“ А вони у відповідь: „А ви вбиваєте наших, он 20-річного командира вбили“. Я благала хоча б не добивати Олега. Після розстрілу чоловіків окупанти обшукали будинок, перевіряли, чи там ще когось немає. Тоді пішли. Аби допомогти Олегу, відшукала бинти, рушники, хустки, нарахувала на його плечах сім ран. Потім сама відмивала в будинку кров свого вбитого сина і поховала його в себе на подвір'ї».

Читайте також: «Чоловіка застрелили просто через двері, бо відправив рашистів слідом за російським кораблем»

Тепер пані Надія чекає нагоди, щоб поховати сина «по-людськи», а поки на тимчасовій могилі справила поминки за Володею, бо минуло 40 днів, як він загинув. Наразі Гребельки розміновують, то ж поки що йти на цвинтар небезпечно. Пані Надія додає: понад місяць не може заплющити очі, щоб поспати. Тільки зробить це — перед очима та сама калюжа крові та автомати.

Читайте також: Сестра відправила смс на всі номери: «Це кінець» — як жінка стала навідницею для артилерії ЗСУ під Києвом

Наче 300 спартанців: українські воїни розповіли, як під Києвом вдалося стримати ворога на одному із напрямків

РЕКЛАМА

2501

Читайте нас у Facebook