Чи є сенс, друзі мої, переживаючи випробування, що з рідкісною регулярністю звалюються на наші плечі останніми роками, думати про те, що їх могло і не бути? Чи є сенс у наших постійних копирсаннях у собі та від запитань, якими, мені здається, ми вже закатували Господа: «Чому стільки бід доводиться переживати саме нам, а не всім навкруги рівномірно, в їхніх справах? Чому нам на нашому віці випало стільки горя, а інші країни в цей же час живуть мирним життям, нічого такого не відчуваючи? Ось швейцарці, наприклад…»

Ні, запитання ставити, звичайно, потрібно. Тільки адресувати їх правильніше було б не Господу, а собі, своїй долі. І у пошуках відповіді на них, напевно, більше уваги варто приділяти не так, чому так відбувається, як тому, як із цих випробувань вийти гідно, як жити далі. У зв'язку з цим мені згадалася стара притча, яка до теми цій розмові.

Одного разу учень, який рано пізнав розчарування в житті, прийшов до свого духовного вчителя за порадою:

— Я так втомився від цих постійних проблем та труднощів. Мої сили просто закінчуються. Іноді здається, що ще трохи — і здамся… Що мені робити?

Вчитель, трохи подумавши, взяв три однакові ємності з водою та поставив на вогонь. В одну ємність він опустив моркву, в іншу — поклав яйце, а в третю — насипав зерна кави. Через якийсь час він моркву та яйце дістав із води, а з третьої ємності налив у чашку кави.

- Як ти гадаєш, що змінилося? — спитав учитель.
- Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді, — була відповідь.

- Так, це так, — погодився учитель. — Але лише на перший погляд. А от якщо придивитися уважніше… Бачиш, тверда морква, побувавши в окропі (умовно кажучи, у життєвих труднощах), стала м'якою та податливою. На відміну від неї яйце, будучи від природи тендітним і рідким, несподівано набуло твердості. Що найцікавіше, адже ані морква, ані яйце практично не змінилися. Зміни торкнулися їхньої внутрішньої природи, властивостей та якостей. Під впливом однаково несприятливих обставин — у разі окропу. Так і люди. Дехто, хто здавався насамперед зовні сильними і міцними, під впливом життєвих труднощів може розклеїтися і стати слабкими, тоді як інші, у тих самих умовах пройшовши загартування, тільки зміцніють, знайшовши нові собі якості — стійкості та сили волі.

- Ну, гаразд, — погодився учень. — А що ж тоді сталося з кавовими зернами?

- О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися у ворожому середовищі і, що дуже важливо, повністю його змінили, перетворивши звичайний окріп на щось нове — на ароматний напій. Такі люди — велика рідкість. Потрапляючи в життєві труднощі, вони використовують їх не тільки для самовдосконалення та розвитку своїх людських якостей, а й одночасно здатні створювати щось нове. Такі люди нічого не втрачають через складні обставини. Вони, навпаки, перетворюють саме середовище, в якому перебувають, у щось нове і прекрасне, дістаючи користь і знання не тільки для себе, а й для оточуючих.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, доброго дня. Як завжди, щиро ваш.