«Здається, цей біль ми не витримаємо»: рашисти вбили волонтера, який возив в окуповані села хліб та продукти

Того березневого ранку 35-річний Сергій Кубрушко разом зі своїм 46-річним тестем Андрієм Шостаком везли до окупованого Мотижина під Києвом гуманітарну допомогу — медикаменти та продукти. Та до пункту призначення, де на них чекали сотні змучених та голодних людей, не доїхали. Автомобіль, на якому виднілась табличка, що це волонтери, став «ласим шматком» для рашистів. Вони викрали чоловіків та катували. Доля Андрія досі невідома, а тіло Сергія знайшли на початку квітня у братській могилі біля села разом з убитими старостою Ольгою Сухенко, її чоловіком та сином. За трагічним збігом обставин молода родина Кубрушків мешкала в Ірпіні, то ж дружина Марина втратила не лише коханого, а й квартиру, бо вона постраждала від снаряду…

«Наскільки мені відомо, Андрій та Сергій займались підприємницькою діяльністю, обоє набожні, вели здоровий спосіб життя. Вони дуже пишались тим, що допомагають наркозалежним позбутись поганої звички. І знаєте, люди їм за то було дуже вдячні. В нашу організацію Сергій із тестем Андрієм прийшли пів року тому, таке рішення мотивували тим, що хочуть бути корисними державі, — розповіла «ФАКТАМ» Алла Котенко, керівниця аналітичного відділу ГО «Група Патріот». — Після нападу рф на Україну Сергій вивіз дружину з Ірпеня до її рідної Боярки. Звідти разом з тестем почали доставляти гуманітарну допомогу в окуповані рашистами села. До Мотижина, що у Макарівському районі, вони возили медикаменти, крупи та хліб. Останнього чи не найбільше чекали місцеві жителі, які задля такого бажаного буханця готові були віддати кілька мішків картоплі… Назад Сергій та Андрій зазвичай вивозили мирних у безпечні місця. Волонтери зробили від початку війни з рф п’ять ходок у Мотижин на своїй «Мазді», на щастя, все було добре. Тим більше вони їздили з табличкою на машині «Гуманітарна місія. Допомога. Евакуація». Зазвичай одну-дві години доставляли продукти та ліки по конкретних вулицях, а те, що залишилось, залишали у старости Ольги Сухенко, син якої, 25-річний Сашко, вже доставляв необхідне у віддалені куточки села.

Сергій завжди у таких рейсах обов'язково дзвонив матері, аби сказати, що любить її. А на питання, як в нього справи, з жартом відповідав: «Живий, здоровий, пасу корів!»

Остання поїздка, за словами співрозмовниці, відбулась 23 березня. Сергій та Андрій зателефонували колегам і повідомили, що майже у Мотижині. Більше з ними зв’язку не було…

Читайте також: «Клялися повернути їх живими»: із простреленими потилицями у братській могилі та каналізації знайшли старосту з Київщини, її чоловіка та сина

«Я впевнена: на наших волонтерів там чекали рашисти, які регулярно обходили хати селян та відбирали у них продукти. Відповідно, бачили, що у людей з'являвся свіжий хліб. Усе вилучали й допитували, хто возить. І дехто із селян розповів, що це „Група Патріот“, — додає Алла Котенко. — Того дня чоловіки не встигли доїхати до людей, їх викрали рашисти! Їх тримали у полоні та катували. Поруч із ними тримали старосту села Ольгу Сухенко, її чоловіка та сина. Попри все, ми до останнього вірили, що нікого з цих людей не вб'ють… Коли на початку квітня Мотижин звільнили, натрапили на їхню машину, вона була вся у дірках від куль, з написом V білого кольору. Тобто на ній їздили рашисти. А коло села у лісі знайшли братську могилу, де з піску виднілась голова Сергія. Його вбили з автомата — спочатку цілили в ноги, контрольний постріл був у голову… Я досі не розумію, за що його вбили, на тілі були золотий ланцюжок та обручка. Орки нічого не взяли, тобто це не вбивство заради мародерства. Це нелюди! Про долю Андрія нічого не знаємо, до останнього є надія, що він вижив. Ми постійно його шукаємо… На нього вдома чекають дружина та троє доньок».

Сергія Кубрушка поховали на батьківщині дружини — у Боярці. Молоде подружжя нещодавно оселилось у новобудові в Ірпені, яка нині пошкоджена ворогом.

«Ти віддав за нас життя. А ми з тобою попрощалися, відпустили в небо… Ти — мій янгол. Я любитиму тебе більше, ніж вмію когось любити. Здається, цей біль ми ніколи не витримаємо…» — після похорон написала рідна сестра Сергія Тетяна.

Нагадаємо, що українські захисники після повного звільнення території Киїівської області від окупантів повсюди знаходять докази воєнних злочинів московитів.

2672

Читайте нас у Facebook