«Оцінити смак понцируса зможуть лише справжні гурмани»: як екзотичний фрукт виростити вдома

Українські господарі все більше уваги звертають на екзотичні фрукти та ягоди, зокрема й на таку культуру, як понцирус. Це кущик з родини цитрусових, який прибув у наші краї з Гімалаїв. На смак нагадує лимон, щоправда, більш гіркуватий. Оксана Ільницька із села Смиківці на Тернопільщині вирощує екзотичний понцирус вже три роки. Зізнається — культура не потребує особливого догляду, дає гарний урожай, а ще містить чимало корисних вітамінів та мікроелементів. Секретами вирощування дивовижного фрукта господарка залюбки поділилась з «ФАКТАМИ».

— Я вже тривалий час займаюсь розведенням екзотичних рослин, то ж постійно поповнюю свою колекцію, — каже Оксана Ільницька. — Про понцирус, який дуже популярний в країнах Азії, дізналась з інтернету. Ця рослина, яку ще називають «диким лимоном», чудово прижилась у наших широтах. Вона може без проблем зимувати на вулиці, а при високій мінусовій температурі з легкістю відновлюється. Листя у понцируса трійчасте, на гілках колючки по пів сантиметра. Ним можна прищеплювати культурні цитрусові.

— Як вирощувати цю культуру вдома?

— Насамперед я знайшла людей, які вирощують понцирус в Україні, та придбала саджанці. Так дуже зручно, бо якщо вирощувати цю культуру з насіння, то доведеться чекати не менше п’яти років до плодоношення. Я вирощую рослину у квартирі, тому і висадила її у глибокий горщик для кімнатних рослин. Грунт обов’язково має бути підкислений, такий можна купити у спеціалізованому магазині. Кожні три місяці слід додавати у землю підкислені добрива, дехто використовує домашні — оцет з водою. Крім того, з березня по жовтень слід додавати добрива з високим вмістом калію та фосфору.

Раджу на початку весни проводити обрізання пошкоджених пагонів. В період цвітіння та плодоношення понцирус слід гарно поливати, у холодні пори року скоротити полив до двох разів на тиждень. Цвіте понцирус рясно, квіти дуже ароматні.

— А коли слід збирати плоди і з чим їх споживати?

— Про те, що плоди дозріли, свідчить їх жовтий колір. А ще натисніть злегка пальцем на шкірку і подивіться на реакцію — якщо вм'ятина з'явилася, але потім майже відразу ж зникла, то такий фрукт можна рвати. Урожай зазвичай збираю раз на рік на початку осені. Плодів дає багато, але вони зовсім невеличкого розміру — як волоський горіх. Й лежати вони можуть близько двох місяців.

Оцінити смак понцируса зможуть лише справжні гурмани. Адже там небагато соку і всередині кисло-гіркий м'якуш. Ми з родиною зазвичай кладемо плоди до чаю, бо на смак вони відрізняються від лимона, надають напою жасминовий присмак та мають тонізуючі властивості.

Можна готувати з понцируса смузі та лимонади, додаючи імбир та м’яту. Найчастіше використовують цедру понцируса, де багато ефірної олії, у кулінарії. З нею готують пиріжки, торти, тістечка. Підсушені фрукти додають у приправи для м’яса, також їх можна додавати у варення або лікер. У лимончиках багато кісточок які гарно виходять, якщо їх не пересушити.

Крім того, можна і розбагатіти, вирощуючи понцирус. За один саджанець садівники беруть 150−200 гривень. А ще завдяки плодам понцируса можна покращити своє здоров'я, адже там містяться галактуронова кислота, кумарини, пектини, флавоноїди, ефірні олії та вітаміни А, В, Р і С. Вживання цієї культури сприяє підвищенню захисних сил організму, перешкоджає появі карієсу, допоможе позбавитися від печії, сприяє очищенню кишківника від шлаків. Тим, хто на дієті, він підходить через низьку калорійність.

Читайте також: «Гранати ростуть просто біля хати»: як «привчити» екзота до української землі

742

Читайте нас у Facebook