У історії залишаються імена як людей великих — полководців, письменників, художників чи учених. А ще й великих диваків. До яких належить і наш сьогоднішній герой.

Тімоті Декстера, який народився 1747 року в американському місті Мадлен, штат Массачусетс, одні вважали неосвіченим провінціалом, інші — щасливим бізнесменом. Але всі сходилися з того, що він був рідкісним диваком. Спочатку Тімоті працював фермером, а потім став учнем кожем'яки. Коли йому виповнилося 20 років, він, поклавши в кишеню всі свої заощадження (аж 9 доларів), переїхав до міста Ньюберіпорт, де познайомився, а незабаром і одружився з 31-річною заможною вдовою Елізабет Фротінгем.

Декстер виявив себе блискучим бізнесменом. Витрачаючи гроші своєї дружини, він робив те саме, що й інші бізнесмени, — купував акції.

Щоправда, не розуміючи, які акції слід купувати, він просто купував дешеві. Коли акції починали зростати у ціні, Декстер продавав їх із прибутком для себе. Конкуренти глузували з напівграмотного Декстера і частенько бавилися тим, що давали йому безглузді поради. Так, наприклад, один торговець сказав Декстеру, що островам Вест-Індії, де колонізація йшла повним ходом, дуже потрібні сковорідки, рукавиці та Біблії. Не замислюючись про те, що на цих островах завжди стоїть спека, Декстер скористався порадою та купив 40 тисяч сковорідок, 40 тисяч пар рукавиць та 40 тисяч Біблій — і відправив їх туди на кораблі. Після чого почав чекати, коли йому посміхнеться успіх.

Декстерові неймовірно пощастило, тому що його вантаж прибув до островів Вест-Індії саме тоді, коли там зароджувався релігійний рух, і його Біблії купили зі 100% прибутком. Йому пощастило ще більше, коли російські торгові кораблі, які в цей час перебували в портах Вест-Індії, наказали своїм агентам негайно купити всі рукавиці до останньої пари.

Зі сковорідками, правда, була проблема. Вони лежали без діла на складі, поки один винахідливий фермер не придумав, що з них можна зробити ідеальні шумівки для перекладання риби в цистерни. Так було продано і всі сковорідки. Причому з великим прибутком. Ці дивовижні угоди принесли Декстеру 150 тисяч доларів, що зробило його неймовірно багатим.

Конкуренти, заздривши успіху Декстера, вирішили розорити його. Вони дружно вмовили його вкласти всі свої гроші у вугілля, а потім переправити його в Англію, до міста Ньюкасл. Недосвідчений Декстер, не знаючи про те, що Ньюкасл є центром вугледобувної промисловості Англії, найняв десятки кораблів, завантажив їх з Вірджинії — і відправив караван до Англії. І що ви вважаєте?

Замість того, щоб стати міжнародним посміховиськом, Декстер знову спіймав удачу. Виявилося, що через тривалий страйк шахти в Ньюкаслі довго не працювали, і в регіоні виник дефіцит вугілля. Коли прибули кораблі Декстера, вугілля тут же було розпродано за величезні гроші, що зробило його вдвічі багатшим.

З віком Декстер ставав дедалі дивакуватішим. Його дружина Елізабет постійно знаходила приводи для докорів. Але, і не думаючи сваритися з нею, Декстер вдав, що вона померла і є не більше ніж привидом, який живе в його маєтку. Коли приходили гості, Декстер вказував на неї і казав: «Це місіс Декстер, привид, який колись був моєю дружиною».

Кульмінацією дивацтв Декстера стала публікація його мемуарів під назвою «Безглуздя для розумників або чиста правда в грубій сукні». Книга від початку і остаточно являла собою одне-єдине (!) довге безладне речення. До того ж, без розділових знаків! Декстер, надрукувавши тисячі екземплярів дивного видання, розвіз їх різними містами. Книжка розійшлася «на ура»! Пізніше Декстер випустив ще одне видання книги, в якому були тільки (!) розділові знаки, які читачеві пропонувалося … вставити в попередню книгу — «на свій розсуд».

Головним у житті правилом Декстер вважав вірити у себе. І в цьому випадку, як він вважав, успіх просто повинен повертатися обличчям до людини, що свято в нього вірить.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.