Прочитавши нещодавно історію картини Жюля Лефевра «Римське милосердя», написаної в 1863 році, був просто вражений. І навіть не приголомшливим сюжетом, героїня якого — молода жінка з дитиною на руках — годує тюремного в'язня, що жадібно припав до її налитих молоком грудей. І навіть не величезною сумою (30 мільйонів доларів), за яку картину було продано на одному з аукціонів. І навіть не яскравим виявом дочірнього кохання, яке стало приводом для створення цього твору.

Вразило інше. Те, як невигаданий сюжет упродовж багатьох століть не дає спокою геніальним живописцям, не дозволяє їм обійти його у своїй творчості. Ще в 1-му столітті до нашої ери на фресках стародавньої Помпеї була зображена легенда про римського в'язня, кинутого в темницю і залишеного там вмирати голодною смертю. Старий Цимон так і загинув би без хліба і води, якби не його дочка Перо, яка домоглася від влади дозволу відвідувати нещасного батька, приходячи до нього з немовлям, що нещодавно народилося в неї.

Йшли місяці, а в'язень все не вмирав, викликаючи здивування у стражників, що бачили багато. І одного разу вони підглянули, як Перо, наблизившись до тюремних ґрат, годує знесиленого батька своїми грудьми. Замість покарання її за це вражені побаченим тюремники вирішили звільнити Цимона…

Фреска в Помпеях називалася «Батьколюбство римлянки». Караваджо у своїй знаменитій картині «Сім діянь милосердя» (1612) зобразив цю сцену у правій частині свого твору. Рубенс, який написав у тому ж 1612-му році «Батьколюбство римлянки», трепетно передав процедуру годування в'язня грудьми (по суті, порятунку батька від голодної смерті) у властивих йому виразних тонах. Та на цьому не зупинився. У 1630-му році великий художник повернувся до цього сюжету, створивши новий варіант «Батьколюбства римлянки» і додавши на задньому плані обличчя здивованих несподіваним відкриттям стражників, які спостерігають за незвичайною сценою.

Знаменитий англійський поет Джозеф Аддісон одного разу сказав: «Немає на світі такої суто ангельської прихильності, як любов батька до дочки і любов дочки до батька у відповідь». Напевно, старий Аддісон щось знав…

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.