Цю величезну нідерландську тарілку я знайшов на знаменитому антикварному ринку в самому центрі Берліна, недалеко від Олександр-плац.

Старий продавець, який продавав її за непомірно високою ціною, сказав, що це автопортрет геніального художника епохи Відродження Альбрехта Дюрера. Того самого Дюрера, який, будучи одним із 18 дітей нюрнберзького ювеліра, зумів досконало опанувати майстерність живопису настільки, що був визнаний улюбленцем імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, який став його багатим і впливовим покровителем. Того самого Дюрера, який у 13 років написав свій перший автопортрет, який вважається найранішим автопортретом європейського майстра, що зберігся до наших днів. Того самого Дюрера, чиї знамениті картини прикрашають сьогодні стіни найвідоміших у світі картинних галерей та музеїв.

Ось тільки помилявся берлінський продавець антикваріату. На неймовірно красивому виробі, створеному легендарною голландською мануфактурою, зображено не самого Альбрехта Дюрера. Це написаний ним портрет Ієроніма Хольтшуера (1526), що зберігається у картинній галереї німецької столиці. Втім, на цінності фарфорового твору це ніяк не позначається.

Тепер унікальна тарілка, привезена з Берліна, висить у нашому музеї над «Куточком Христини». Це місце — попри всі музейні традиції — створено для того, щоб відвідувачі могли своїми руками чіпати (!) музейні експонати. Поштовхом до такої ідеї стала історія київської дівчинки Христини, яка через важке захворювання рано почала втрачати зір. Одне вічко українським лікарям врятувати не вдалося. І тоді за допомогою благодійного фонду братів Кличків Христина з мамою вирушила до Німеччини. Десятки операцій, зроблених там, дозволили їй довго бачити ще одним оком. Але хвороба виявилася сильнішою. Повністю осліпнувши, Христина продовжує працювати масажистом, бути абсолютно самодостатньою людиною. Більше того, її підтримку відчули вимушені переселенці з України, яким Христина постійно допомагає в оформленні документів, необхідних для проживання в Берліні.

«Куточок Христини» у нашому музеї буде місцем, де відвідувачі, які в першу чергу слабозорі або повністю втратили зір, та й не тільки вони, а й усі бажаючі, зможуть, торкаючись руками фарфорових виробів, відчути дивовижну енергетику, закладену скульпторами та художниками у свої твори. Багато хто з тих, кому доводилося чіпати фарфорові твори ручної роботи, можуть підтвердити, наскільки цілющим (у повному розумінні цього слова) може бути цей напрочуд тендітний і ніжний матеріал для відновлення душевної рівноваги та спокою, такого необхідного людям, які пережили тяжкі потрясіння.

Є така гарна німецька приказка — «Задоволеному серцю скрізь світить сонце». Можливо, і наш музей порцелянових постатей стане джерелом умиротворення для багатьох розбитих війною та горем сердець. Дуже хочеться у це вірити.

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.