Скелет в якому росіяни «розгледіли» рештки засновника москви, певно, належав жінці: несподіваний поворот в історії княжого саркофага, знайденого в Києві

«Пошуки усипальниці Юрія Долгорукого велись не тільки за совість, але й за страх»

- Звідкіля взагалі відомо, що засновника москви поховано в Києві в церкві Спаса на Берестові?

- Ми це знаємо з літопису: там сказано, що Долгорукий помер в 1157 році і похований в цьому храмі. Слід сказати, що великих князів Київських (одним з них був Юрій Долгорукий) та їх найближчих родичів після смерті ховали, як правило, в саркофагах, зроблених з пірофілітового сланцю, який добувають на Житомирщині. Напередодні 800-ліття москви, яке в ссср відзначали в вересні 1947 року, в Київ в стародавню церкву Спаса на Берестові влада відправила експедицію з завданням знайти усипальницю Юрія Долгорукого. Пошуки велись дуже ретельно — не тільки за совість, але й за страх (нема сумнівів, що науковці боялися провалити державне завдання, адже покарання за це в сталінські часи могло бути надзвичайно суворим). Але саркофагу вони так і не знайшли.

Читайте також: «Біля стін Софії Київської ми знайшли фрагмент старовинної золотої ікони, ймовірно візантійської»: археолог розповів про унікальну знахідку

РЕКЛАМА

Зате через 35 років фортуна несподівано усміхнулась двом київським археологам Володимиру Гончару та Віктору Харламову. Вони навіть не проводили розкопки в церкві Спаса на Берестові — просто виконували археологічний нагляд за впорядкуванням території біля цього стародавнього храму. Сталося так, що ківш бульдозера випадково наткнувся на саркофаг! Поталанило виявити й ще один. Тож здобутком удачливих археологів стали одразу 2 княжі саркофаги! Але справжній ажіотаж навколо цих знахідок виник приблизно через 15 років — коли Гончар опублікував тези статті, в яких він заявив, що в одному із саркофагів були рештки саме Юрія Долгорукого.

— Археолог мав докази цього?

— Переконливих доказів не було. Щоб розібратися, чиї кістки лежали в цьому саркофазі, їх слід було ретельно дослідити. Після гучної заяви Гончара тему решток скелету засновника москви негайно підхопили в росії. Тоді (2006, 2007 роки) стосунки з рф були більш-менш прийнятним, тому її науковцям передали проби кісток для проведення експертизи. Це мало сенс, бо у росіян є рештки князів з роду Рюріковичів (наприклад, сина Юрія Долгорукого Андрія Боголюбського). Тому можуть порівняти їх ДНК з ДНК кісток людини, знайденої в саркофазі біля церкви Спаса на Берестові.

Читайте також: У центрі Києва знову провалився асфальт: під ним виявили підвал садиби початку ХІХ століття

Але минав рік за роком, а російські вчені не оприлюднювали результати цих досліджень. Взагалі було не відомо, чи вони їх провели. Аж раптом недавно російський професор Віктор Звягін (він, до речі, піднімав найбільше галасу навколо знахідки Гончара та Харламова) заявив, що ДНК-експертизу зробити неможливо через те, що рештки погано зберіглися. За його словами, було проведено інші аналізи, які начебто дають підстави говорити, що в саркофазі знаходились кістки Юрія Долгорукого.

«Княжі саркофаги, як і єгипетські піраміди, грабували ще в давні часи»

- Рештки людини, які лежали в цьому саркофазі, досліджувалися незаангажованими науковцями?

— Так. Інститут археології Національної АН України передав проби кісток шведським спеціалістам для проведення ДНК-експертизи. Фахівці лабораторії генетики Стокгольмського університету виділили придатну для експертизи ДНК. Виявилось, що в ній немає Y-хромосоми. Ця обставина змусила поставити під сумнів те, що в саркофазі лежали рештки чоловіка — цілком можливо, що вони належали жінці. Але це не єдиний факт, який змушує скептично ставитися до версії, що це скелет князя Долгорукого.

— Які ще факти свідчать проти цієї версії?

— В давнину Київ багато разів зазнавав безжального грабунку з боку різних завойовників, зокрема князів (у зв’язку з цим можна знову згадати володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського). А яку катастрофу пережив Київ в 1240 році, коли його захопили орди Батия! Усипальниці князів були ласою здобиччю для ненажерних агресорів, адже там, думаю, було що взяти. Княжі саркофаги, як і єгипетські піраміди, грабували ще в давні часи.

Читайте також: Довгоочікувана перемога: суд в Амстердамі ухвалив рішення передати «скіфське золото» Україні

До речі, якось на київському Подолі під час археологічних розкопок ми знайшли в одній з стародавніх могил рештки одягу з золотим шиттям, який був на небіжчику. Звичайна тканина давно зітліла, а золоте шиття зберіглося. До чого я це кажу? Уявляєте, в яке вбрання одягали на померлого київського князя перед тим, як покласти його в саркофаг? Я переконаний, що то був дуже багатий одяг, певно, що з золотим шиттям. Також в саркофаг, певно, клали дорогі речі, зброю.

Давайте підійдемо до стенду, де демонструється те, що ми знайшли в одній з могил біля церкви Спаса на Берестові. Це поховання якогось офіцера XVIII сторіччя. Бачите, вціліли металеві ґудзики на мундирі, чоботи (їх вдалося відреставрувати), келих для горілки. До речі, антропологічна експертиза показала, що цей офіцер за життя хворів сифілісом. Але справа не в тім. Важливо те, що в збереженому не пограбованому похованні військового лежали його речі: одяг, взуття і навіть стопка біля правого плеча.

— Хочете сказати, що якщо б старовинній княжий саркофаг не був пограбований, то там лежали б речі князя?

- Саме так. Але нічого, окрім, кісток там не було. Ще одна важлива обставина: в XVI-XVII століттях існувала практика повторного використання саркофагів: скелети, які там знаходилися, прибирали і клади тіла людей, які нещодавно померли. Нічого аморального в ті часи в цьому не вбачали.

Між іншим, славнозвісного митрополита Київського Петра Могилу, з ініціативи якого було відновлено церкву Спаса на Берестові та інші стародавні храми Києва (наприклад, Софійський собор), поховали саме в саркофазі княжої доби. Якщо той не був пустий, то рештки якоїсь людини звідти прибрали і поклали митрополита. Зауважу, що в церкві Спаса на Берестові ми не тільки відкрили нову музейну експозицію, але й планшетну виставку, присвячену Петру Могилі (її куратор заступник генерального директора нашого заповідника Костянтин Крайній).

- Саркофаги, знайдені біля цього храму мають написи, за якими можна визначити, хто з князів там був похований?

- На жаль, жодних написів на них немає.

«Від самого початку ХХІ століття майже 20 років церква була закрита на реставрацію»

- Ви сказали, що археологи Гончар та Харламов знайшли тут 2 стародавні саркофаги. Що було в другому?

- Скелети літнього чоловіка та молодої жінки. Є припущення, що це рештки сина Юрія Долгорукого Гліба та його дружини. Але цю версію слід ретельно перевірити. До речі, існує переказ, що князя Гліба, як і його батька, отруїли кияни.

Зауважу, що ще в 1914 році архітектор Петро Покришкін знайшов знову ж таки не в середині церкви Спаса на Берестові, а біля її стін стародавній саркофаг, вритий в землю. За найбільш вірогідною версією, в ньому було поховано сестру Юрія Долгорукого Євфимію. Але її решток не зберіглося. Важливо, що під час тих досліджень Покришкін зміг вперше визначити вік церкви Спаса на Берестові — її було побудовано в кінці ХІ — на початку ХІІ віків.

Вийшло так, що в літописі є відомості про 3 княжі усипальниці в церкві Спаса на Берестові: Юрія Долгорукого, його сина Гліба та Євфимії. І якраз 3 саркофаги знайдено. Але це не означає, що нема шансів знайти ще. Адже в цьому храмі могли поховати й інших князів гілки Мономаховичів, а записів про це в літописі не зробити.

- Цікаво, чому всі 3 знайдені старовинні саркофаги знаходилися не в середині церкви, а за її стінами?

- У княжу добу традиція ховати поважних осіб була як в середині, так і за межами храму.

Щодо церкви Спаса на Берестові слід сказати, що вона зберіглася не повністю — частина цього старовинного храму зруйнована. Нині він складається з декількох частин, споруджених в різні часи. Одна — княжої доби ХІ-ХІІ століть. Друга — прибудована з ініціативи митрополита Петра Могили. А третя (дзвіниця) з’явилась тільки в ХІХ сторіччі. Зараз всі три частини становлять єдине ціле. Зазначу також, що в інтер’єрах храму зберіглася фреска княжої доби «Чудесний лов риби» («Явлення Христа учням на Тиверіадському озері»).

Попри те, що церква Спаса на Берестові розташована в самому центрі міста, на Печерську, далеко не всі кияни знайомі з цією унікальною давньою пам’яткою. Можливою причиною цього є те, що від самого початку ХХІ століття майже 20 років церква була закрита на реставрацію. Навіть після завершення робіт у вересні 2019-го вона відкривалась для відвідувачів лише на нетривалий час. Нарешті, Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» відкрив її для відвідування. В оновленій експозиції церкви представлені дуже цікаві знахідки. Зокрема, уламок шрапнельного снаряда, який влучив в купол цього храму взимку 1918 року під час обстрілів Києва російськими більшовиками під керівництвом сумнозвісного ватажка Михайла Муравйова. Він розмістив гармати на лівому березі Дніпра в районі Дарниці і наказав стріляти по місту, використовуючи як орієнтири куполи церков. Цей уламок знайшли в ході реставраційних робіт — він застряг в дерев’яній балці біля куполу церкви Спаса на Берестові. Минуло трохи більше 100 років, і російськи нелюди знову гатять по Києву. Цього разу ракетами.

Раніше «ФАКТИ» писали про ще одне відкриття археологів — суперзнахідку у Києво-Печерській лаврі.

На фото в заголовку Сергій Тараненко

14577

Читайте нас у Facebook