- 01.12 22:30 Чудовий яблучний штолен: смак зимових свят
- 01.12 22:00 Жизель Бюндхен не дає вщухнути чуткам про свій новий роман
- 01.12 21:45 Фінляндія повністю закрила кордон з росією для мігрантів
- 01.12 21:30 «Це просто смішно»: фахівець розвіяв міфи про солодке та результати схуднення
- 01.12 21:00 Чи можуть забрати виплати у студентів із статусом ВПО: юристи дали пояснення
- 01.12 20:45 путін боїться дружин окупантів: кремль хоче їх підкупити
- 01.12 20:30 «Нас кидало на всі боки. Усім пораненим було дуже боляче»: бойові медики про роботу на передовій та підлість ворога
- 01.12 20:15 Окупанти у Севастополі вчать управляти безпілотниками дітей від 8 років
- 01.12 20:10 Частина мешканців трьох областей України отримає фінансову допомогу від ЮНІСЕФ: хто і скільки
- 01.12 20:00 «Мені чомусь дуже болить ця дитина»: щемлива історія про захисника, який поліг в бою на Донеччині
- 01.12 19:45 «Це шахрайська схема»: у «Нафтогазі» спростували інформацію про «соціальний тариф» на газ для деяких категорій населення
- 01.12 19:38 В Румунії перекинувся мікроавтобус з американськими солдатами: є постраждалі

Країна: Німеччина
Мануфактура: Hutschenreuther
Рік створення: 1950
Розмір: 32×34 cm
Із експозиції «Shvets Museum»
Термін «синдром вивченої безпорадності» вигадав у 1964 році американський психолог Мартін Селігман. Мартін займався тим, що своїми дослідами мучив тварин у лабораторії Пенсільванського університету. У клітках у нього сиділи собаки, і Мартін в наукових цілях бив їх електричним струмом. Щоправда, він наголошував, що заряд був хоч і тривалим, але слабким, тому викликав у тварин не біль, а лише дискомфорт.
Собаки ділилися на дві групи: «щасливчики» та «лузери». «Лузери» нічого не могли вдіяти з розрядами, який двічі на день подавалися на підлогу клітки. Спочатку вони кидалися на ґрати, намагаючись їх виламати. Але потім звикли — згорталися клубком і тільки вили, коли подавався розряд.
У «щасливчиків» в клітках була панель, натиснувши яку, можна було припинити розряд. Ці тварини навчилися нею користуватися і без найменшої паніки бігли до панелі по-господарськи наводити лад при перших симптомах електричної атаки. Тут слід зазначити (це дуже важливо), що «щасливчики» та «лузери» отримували приблизно одну й ту саму порцію розряду, але до панелі ще потрібно було дістатися і іноді вона не натискалася з першого разу.
Одного дня Мартін прибрав панелі з клітин «щасливчиків» і замінив двері в клітках у всіх собак, поставивши замість них досить хисткі бар'єрчики. Після чого знову дав струм.
«Щасливчики», побачивши відсутність улюбленої панелі та відчувши перші розряди, довго не роздумували: вони миттєво знесли всі бар'єри та вибралися з кліток. У той же час «лузери» продовжували безпорадно лежати, закривши вуха лапами та жалібно виючи.
Так виник термін «синдром вивченої безпорадності», що означає ситуацію, за якої «індивід не робить спроб поліпшити свій стан (не намагається уникнути негативних стимулів або отримати позитивні), хоча має таку можливість. З'являється цей синдром, як правило, після кількох невдалих спроб впливати на негативні обставини середовища (або уникнути їх) і характеризується пасивністю, відмовою від дії, небажанням міняти вороже середовище або уникати його навіть коли з'являється така можливість».
Чи не про багатьох із нас це написано?
Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.