Термін «синдром вивченої безпорадності» вигадав у 1964 році американський психолог Мартін Селігман. Мартін займався тим, що своїми дослідами мучив тварин у лабораторії Пенсільванського університету. У клітках у нього сиділи собаки, і Мартін в наукових цілях бив їх електричним струмом. Щоправда, він наголошував, що заряд був хоч і тривалим, але слабким, тому викликав у тварин не біль, а лише дискомфорт.

Собаки ділилися на дві групи: «щасливчики» та «лузери». «Лузери» нічого не могли вдіяти з розрядами, який двічі на день подавалися на підлогу клітки. Спочатку вони кидалися на ґрати, намагаючись їх виламати. Але потім звикли — згорталися клубком і тільки вили, коли подавався розряд.

У «щасливчиків» в клітках була панель, натиснувши яку, можна було припинити розряд. Ці тварини навчилися нею користуватися і без найменшої паніки бігли до панелі по-господарськи наводити лад при перших симптомах електричної атаки. Тут слід зазначити (це дуже важливо), що «щасливчики» та «лузери» отримували приблизно одну й ту саму порцію розряду, але до панелі ще потрібно було дістатися і іноді вона не натискалася з першого разу.

Одного дня Мартін прибрав панелі з клітин «щасливчиків» і замінив двері в клітках у всіх собак, поставивши замість них досить хисткі бар'єрчики. Після чого знову дав струм.

«Щасливчики», побачивши відсутність улюбленої панелі та відчувши перші розряди, довго не роздумували: вони миттєво знесли всі бар'єри та вибралися з кліток. У той же час «лузери» продовжували безпорадно лежати, закривши вуха лапами та жалібно виючи.

Так виник термін «синдром вивченої безпорадності», що означає ситуацію, за якої «індивід не робить спроб поліпшити свій стан (не намагається уникнути негативних стимулів або отримати позитивні), хоча має таку можливість. З'являється цей синдром, як правило, після кількох невдалих спроб впливати на негативні обставини середовища (або уникнути їх) і характеризується пасивністю, відмовою від дії, небажанням міняти вороже середовище або уникати його навіть коли з'являється така можливість».

Чи не про багатьох із нас це написано?

Усім сьогоднішнім іменинникам дозвольте побажати добра та щастя. А вам, друзі мої, гарного дня. Як завжди, щиро ваш.