В давнину на горіхах дівчата загадували на майбутнє: народні традиції, прикмети та заборони на Горіховий Спас
Упродовж теплої пори року люди не переставали працювати заради врожаю, бо від цього залежало подальше їх життя і добробут. Тому до Спаса намагались зібрати садовину, зберегти зернові, заготовити припаси. Користуючись погодою, треба було нічого не втратити, тому працювали при потребі й на свято, що не вважалося за гріх.
Дослідникам народного побуту вдалося записати багато спасівських традицій. Своїми спостереженнями поділилася з «ФАКТАМИ» Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
— Зразу скажу, що святкування не супроводжувалось якимись особливими обрядами, — зазначає Олена Громова. — В кінці серпня закінчувався літній цикл народних свят, а Третій Спас, який шанують 29 серпня (свято завжди тримається однієї сталої дати), мав декілька назв. Зважаючи на те, що Спасові передувало Успіння Пресвятої Богородиці, то його називали «Післясвято» (бо цей Спас не мав такого великого значення, як Другий), або «Післяуспіння». Називали «Горіховим», бо саме починали заготовляти достиглу ліщину, «Холодним» — тому що припадає на період, коли стає помітно прохолодніше. За традицією пекли хліб з нового борошна, то звідси Спас «Хлібний». На Третій Спас у багатьох регіонах проводили ярмарки, де торгували домашніми товарами й виробами ремісників, в тому числі полотном (звідси може і походить народна назва — «Полотняний Спас»).
Якщо звертатись до релігійної історії свята, то слід згадати, що за переказами після Хрещення в Йордані слава про дива Ісуса дійшла до Месопотамії. Її хворий король Абгар послав до Христа свого художника з проханням прийти до Едеси та вилікувати його. А майстер намагався хоч би намалювати Христа, але Його обличчя так сяяло, що праця митця була марною. Тоді Ісус притулив полотно до обличчя і там залишилось Його зображення. Цей образ художник довіз до хворого короля і той одужав. За легендою, як Ісус умився і витер обличчя рушником, то там відбився Його образ — вийшла ікона Нерукотворна, бо не була написана (звідси і ще одна назва свята — Нерукотворний Спас або Спас на полотні). Згодом нерукотворний образ Господа розмістили на воротах Едеси (у 944 році, відтоді там діялися дива), а при імператорі Костянтині перенесли з Едеси до Царгороду. Саме ця подія і стала для вірян відправною при виникненні свята.
Як і на Яблучний Спас, на Першу Пречисту, так і на Третій Спас теж випікали хліб з зерна нового врожаю, несли освячувати, а потім пригощалися ним всі члени родини і ще віддавали нужденним. Це робилось, щоб родину не покидало здоров’я і дім не залишав достаток.
.jpg "Як на Пречисту, так і на Горіховий Спас з борошна нового врожаю випікали святковий хліб і освячували в церкві")
Традиційно до Горіхового Спасу збирали горіхи, щоб їх освятити в церкві. В цей день робились віники з ліщини (для лазні), готували настоянку з лікувальними властивостями горіха (брали для цього перетинки з плоду і вважали, що засіб допомагає хворим суглобам). Освячувати могли, крім горіхів і хліба, колосся з зерном, різні плоди, горіхові гілки. А на горіхах дівчата загадували на майбутнє: якщо перший з’їдений плід був смачним, солодким, то попереду чекало велике кохання, а як гіркий — то зрада і розчарування. Якщо попадався недозрілий горіх — то натяк на очікувану звістку, а поганий плід — то на біду.
— Літом земля родить і дає змогу людям запастись різною городиною і садовиною, щоб перезимувати, — продовжує Олена Громова. — Який врожай зберуть, то такий і добробут буде на цілий рік. Якщо вчасно впоратися, то від того і залежали статки родини. Тому байдикувати не можна було, і люди працювали. Якщо побували ранком в церкві, то вже зазвичай не бралися за важку працю. Можна було виконувати, наприклад, хатню роботу, за стародавніми традиціями, на Горіховий Спас можна було з’являтись в полі, на городі, збирати фрукти, овочі, горіхи нового врожаю, робити борошно на хліб, і ніхто гріхом це не називав. І хто так робив, то вважали: «Бог простить». Ось чому так і казали: «Третій Спас запитає у вас: чи жнивували, чи в холодку пролежали».
Плоди, зірвані і заготовлені в цей час, вважалися придатними для зберігання. Зірвані яблука, наприклад, могли долежати до зимових свят: в холоди на Різдво їми гостили дітей. І коли колядників частували фруктами і горішками, то вони у відповідь згадували Спас: «Спасибі рукам працьовитим, що вміли ростити, спасибі Пречистій силі, що в мішок натрусила, і тобі, Спас, що зберіг для нас».
На західній Україні на Успіння та на Третій Спас випікали різноманітні пляцки, які складали з коржів, змащених кремом, повидлом, з додаванням горіхів, маку, яблук тощо.
Пляцок ГОРІХОВИЙ КОРЖ
5 яєць і 5 ст. л. цукру збити, а у миску окремо додати 5 ст. л. мелених горіхів, 3 ст. л. борошна, 2 ст. л. сухарів, 1 ст. л. пекарського порошку до печива. Цю горіхову масу додати до яєць, легенько вимісити, випікати 40 хвилин при температурі 180 градусів.
Крем: 1 ст. цукру, 0,5 л молока, 2 жовтки, 2 ст. л. муки заварити, як вистигне, збити з 300 г масла і 2 ст. л. коньяку
Горіховий корж мастимо кремом, обмазуємо бік пляцка, а зверху глазур: у каструльку влити 3 ст. л. сметани, 1 ст. л масла, ставимо на маленький вогонь, перемішуємо, коли почне булькати, додати ще 0,5 плитки шоколаду (або кілька ложок какао з цукром), добре вимішати, виключити підігрів, а коли почне загущуватись, змастити зверху пляцок.
В кінці літа вже збиралися пташині гурти, щоб підготувати молодь до відльоту. Лелеки ставили пташенят на крило і проводили «репетиції» для молодняка (кожен повинен був знати своє місце в ключі перед важкою дорогою в теплі краї). В народі казали, що дрібні пташки, наприклад, солов’ї, тримаються лелек — вони вказують їм шлях. Люди дуже шанували птахів. В давнину, при прощанні з відлітаючими у вирій птахами чоловіки навіть знімали капелюхи, вклонялися їм і бажали легкої дороги та швидкого повернення.
В народі на основі багатолітніх спостережень на Спаса зародилося багато прикмет. Наприклад, якщо в цей час люди бачили в небі журавлиний ключ, то це означало, що осінь буде недовгою. І в народі побутувало: «Успіння пройшло, сонце на осінь пішло». Якщо вода у водоймах спокійна, то осінь теплою буде, а зима пройде без хуртовин. Якщо журавель до Третього Спасу відлетить, то на Покрову (14 жовтня) можливий приморозок. Добрий врожай горіхів — багато хліба в наступному році. Якщо на Третій Спас хороша погода, то зима буде короткою, а весна — ранньою. Чи працюють прикмети зараз, може кожний перевірити сам. Старі люди вірили, що на Горіховий Спас не ходять до лісу без оберега, щоб нечисть не причепилася і не завела в хащі.
З трьома Спасами пов'язані і такі приказки, які жили в народі: «Прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Перша Пречиста — забере їх нечиста», «Прийшов Спас — бери рукавиці про запас», «Спас — усьому час», «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло», «Третій Спас хліба припас», «Третій Спас на полотні, а хлібець на току».
На Третій Спас заборонено лінуватися та ледарювати, лаятись, бажати комусь зла, люди намагались не ображати один одного, не відмовляти в посильній допомозі та не забувати про сиріт, немічних і нужденних, також пробачали образи.
Читайте також: Обряди сіяча, «ходіння по калину» та випічка «намиста для Богородиці»: народні традиції та заборони на Першу Пречисту
У тексті використані матеріали з польових зошитів Олени Громової, зібрані у відрядженнях за період 2000−2020 роки
1885Читайте нас у Facebook
