ПОИСК
Україна

Обряди сіяча, «ходіння по калину» та випічка «намиста для Богородиці»: народні традиції та заборони на Першу Пречисту

19:54 27 серпня 2022
Успіння Богородиці
В кінці літа християнський світ відмічає одне з 12 найбільших свят — Успіння Пресвятої Богородиці. 28 серпня віряни згадують подію, пов’язану зі смертю Діви Марії — матері Ісуса. В народі ж називали свято, коли сталося возз'єднання Богородиці з Богом і перехід її у вічність, Першою Пречистою. Серія богородичних свят має сталі дати: Друга Пречиста відмічена в церковному календарі 21 вересня, а Третя — 4 грудня.

У вірян 27 серпня завершується короткий Успенський піст, а в українському побуті з Першою Пречистою пов’язані народні обряди, традиції, які передавалися з діда-прадіда. Як саме святкували ще в минулому столітті Пречисту, що робили і в що вірили люди, «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнограф, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).

На Успіння Богоматері пекли хліб з нового врожаю, накривали щедрий стіл

— Свято Успіння Богородиці, з одного боку, наче не можна назвати радісним, бо за неканонічними розповідями, вже після вознесіння Ісуса Христа перед Дівою Марією під час молитви з'явився архангел Гавриїл, який попередив Мати Божу про скору її смерть, — розповідає Олена Громова. — Пророцтво справдилося через три дні, з Богородицею попрощалися апостоли й праведники, а Спаситель з ангелами зійшов забрати її тіло й душу з собою. З іншого боку, християнство цю подію не вважає сумною, бо розглядає смерть як випробування кожного, хто переходить у вічність. Так, подія цього дня трактується як Успіння Пресвятої Богородиці — вона мирно закінчила земне життя і вознеслася до Сина на небо.

Саме в цей час у вірян закінчується короткий Успенський піст і можна розговітись після церковної служби. Треба було обов’язково відвідати церкву, де освячували хлібне колосся, хлібину з першого борошна, насіння (його готували до осінньої сівби озимини), також молилися за всіх рідних і близьких, найближчих людей, особливо — дітей.

На Першу Пречисту в церкві освячували хлібину з першого борошна

Пречисту особливо шанували ремісники, які вважали, що після відвідування храму у це свято їх вироби стануть ще кращими, а робочий процес пожвавішає. В період посту люди духовно і тілесно очищувались, а в храми на свято несли свічки (що виливалися на Другий Спас), запалювали їх за здоров’я і добробут родини.

На Успіння Богоматері пекли хліб з нового врожаю, накривали щедрий стіл. До свята збирали яблука (які достигли), сливи та інші плоди, починали копати картоплю. Дівчата збиралися і зазвичай співали богородичних пісень, як ця, наприклад:

«Пречиста по груші ходила,

Пречиста мішок загубила,

А Спас ішов і мішок знайшов.

Спасику, батьку, віддай мій мішок —

не буду ходити в твій садок".

Дозволялося готувати та вживати в їжу різноманітні продукти, подавати на стіл як скоромні страви, так і з яблуками, сливами, грушами, іншими фруктами. Прийнято з цього часу засолювати та маринувати на зиму овочі, варити варення, заготовляти гриби. Наступний піст наступав тільки пізньою осінню, тож до того часу треба було подбати про імунітет, зміцнити його та робити заготівлі на довгу зиму.

З Першої Пречистою зазвичай підходив до кінця хліборобський літній сезон і завершувалася найгарячіша пора — жнива. Польові роботи потроху наближались до кінця, і господарі поспішали скористатися сухою погодою: звозили останні дожинкові снопи, складали їх в стайнях, клунях, коморах, ховалося і зерно на зберігання. Через деякий час поновлювалася робота на нивах, адже землю орали під озимину. Цей процес зазвичай тривав до свята Семена (14 вересня) або максимум до Другої Пречистої (21 вересня, день народження Богородиці), бо вважалося: «Перша Пречиста жито засіває, а Друга помагає». В народі ще казали: «Перша пречиста жито засіває, Друга дощем поливає, а Третя (4 грудня — день, коли маленьку Марію ввели в храм) снігом покриває».

З Першої Пречистою зазвичай підходив до кінця хліборобський літній сезон

В окремих регіонах урочисто проводили обряд підготовки насіння до осіннього засіву. Доручали декому з літніх людей вручну вимолотити декілька колосків з обжинкового снопа або зі «спасової бороди» (нескошена ділянка зернових, яку від Другого спаса залишали на полі), і це зерно додавали до основного жита зі словами: «Роди, Боже, жито-пшеницю і благослови», «Руками діда сіють в мішок, щоб його руками сіяти в полі».

Коли хлібороби виходили в поле, то обрядовий обід сіяча складався з варених яєць, сиру зі сметаною, коржиків з маком, овочів та хлібини з порцією солі. Спочатку збережену від Великодня писанку закопували в землю, а шматочок сухої паски перетирали і додавали в зерно. Сіяч на краю ниви стелив рушник і розкладав на ній хлібину, їжу, а поруч розставляв мішки зі збіжжям і присідав. Господар символічно скроплював ниву свяченою водою (заготовленою з Водохреща, Великодня або з Першого Спаса) і починав сівбу з кінця поля, примовляючи: «Сійся-родися на щастя, на здоров’я, щоб на новий рік хлібець був краще, ніж цей рік. Боже, благослови ниву мою це насіння прийняти». Землю заволочували, щоб птахи не видзьобали зерно (висівали не все — трохи залишали в торбині «для розплоду»).

Якщо взуття цього дня старе, дране або брудне, то надалі слід очікувати труднощів і неприємностей

— В західних регіонах на Першу Пречисту випікали «коралі» — таке різнокольорове намисто з печива (у формі хрестиків, квіточок, листочків), яке служило символом богородичного свята, тому його називали «намисто для Богородиці», — продовжує Олена Громова. — Здавна вироби випікали з додаванням природних барвників — відвару ромашки (щоб отримати жовтий колір), соку буряку (червоний), моркви (оранжевий), м’яти (зелений), відповідно і з фіолетової капусти і т.д. На храмове свято в селі проводились ярмарки, де пропонувалось багато кондитерських виробів (пляцки, медяники, льодяники на паличках тощо), в тому числі й «коралі» продавали (або комусь і дарували). Особливу радість вони доставляли дітям, які бавилися з намистом, а потім охоче його з’їдали.

На Успіння в західних регіонах країни популярністю користувались «коралі» - різнобарвне печиво на стрічці

Рецепт печива «коралі»: 100 мл води, жменя цукру, ванільний цукор, 1 ст. л олії, 20 г дріжджів, харчові барвники (розбавляли у воді), борошна небагато — скільки візьме тісто. Замісити його швидко, розкачати (десь з 0, 5 см товщиною), видавити формочками печиво і випікати на середньому вогні 15 хвилин. Поки теплі, то швидко за допомогою великої голки печиво (щоб посередині був хрестик) нанизати на міцну нитку.

На Успіння діяли певні заборони, на які люди звертали увагу: не можна було важко працювати, також шити, прясти, вишивати, прати, а ще діяла пересторога — в цей день не рекомендувалось ходити босоніж, особливо по росній траві — бо це сльози самої Матері Божої. Вважалось за гріх на Другу Пречисту сваритися, ображати один одного, відмовляти у допомозі у якійсь справі і не намагатися виконати прохання ближнього. Щоб не трапилось нещастя, не прийнято було ходити босими ногами по росі (бо начебто на траві залишились сльози Пресвятої Діви). Також люди вірили, якщо взуття цього дня старе і дране або брудне, то надалі слід очікувати труднощів і неприємностей. Також, за повір'ям, незаміжня дівчина зранку не повинна слово вимовити, доки не вмиється росою або водою з джерела. Інакше так і залишиться незаміжньою.

— З Першою Пречистою починали заготовлювати калину, яка служить емблемою нашої країни, — продовжує Олена Громова. — Так і кажуть: «Без верби і калини нема України». В народі ягоди калини використовували для варення, джемів, як ліки при застуді. З калиною пов’язані деякі обряди: не обходились без цієї рослини як на похоронах (викладали грона в трунах), так і на весіллях (вплітали у весільний вінок, додавали до короваю). Гілка червоної калини у весільному вінку вказувала на цнотливість нареченої, а в весільних піснях молоду порівнювали з калиною:

«Ой під лісом битая доріженька,
А серед степу рублена криниченька,
Коло криниці червона калинонька.
Ой, туди їхав Михась з боярами,
Йому калина дорогу заступила.
Вийняв шабельку, став калину рубати,
Та стала йому калина промовляти:
«Ой не для тебе ця калина саджена,
Тільки для тебе Ганнуся наряджена»

На Першу Пречисту святково вбрані дівчата після церкви прямували до лісу або на луг по дику калину (після Успіння це теж робилось). Там співали, шуткували, затівали забави, танцювали потім полуднували і починали зривати калину. Спершу дві ягоди клали в рот і загадували на майбутнє сімейне життя.

На Першу Пречисту дівчата йшли до лугу або в ліс заготовляти червону калину, яку використовували як ліки та в кулінарії, а також без цієї рослини не проводили деякі обряди

Дома, приймаючи від доньок оберемки калини, мами приказували: «Ой, доню, будь такою червоною, здоровою, незайманою та чистою до самого вінця, як ця калина». А до рослини зверталися з повагою: «Ой, калинонька, будь гожою на коровай, на гільце, на квітки весільні та хрестильні — на здоров’я людям і добро нашому роду». Гілки підвішували під образами, а також під стріхою — це був знак, щоб свати не залишали без уваги цього дому.

Обряд «ходіння по калину» був не випадковим, бо вже починалися оглядини: хлопці придивлялися до дівчат, і батьки заводили розмови про сватання. Між Першою і Другою Пречистою починалось сватання: ходили свати, щоб після певних церемоній традиційно призначити весілля (зазвичай аж на осінь — після Покрови, яку відмічали 14 жовтня).

Між Першою і Другою Пречистою наступав період сватання, який включав декілька обов’язкових церемоній. Від попередніх домовленостей і залежав результат – призначали, коли справляти весілля і як готуватися до нього

Сватання включало мінімум три зустрічі: договір, оглядини, заручини… Після випитого могоричу дівка вважалась засватаною (і в волосся вплітала спеціальну стрічку). Казали про цей період: «Прийшла Пречиста, сватів несе нечиста», «Як прийде Пречиста, стане дівка речиста», «Старости на Пречисту — в хаті речисто»…

Сватання включало мінімум три зустрічі: договір, оглядини, заручини

Після Пречистої гілки калини починали підвішували під стріхою хати і висушувати на зиму (а ягоди на кущі після морозів ставали тільки солодші і їх китиці залишали замороженими).

У наших пращурів після років спостережень за природою з’явились деякі прикмети, які пов’язані з хліборобськими клопотами і сільськогосподарськими циклами. Від природних прикмет залежали добробут, достаток і навіть настрій людей. Так, вважалось, якою буде Перша Пречиста, таку й осінь чекати; як стоїть гарна сонячна погода — бабине літо прийде з прохолодою; якщо на свято побачити веселку, то можна сподіватись на теплу осінь; а іній у цей день — до холодної осені; туман — до врожаю грибів; як побачити багато павутиння, то слід чекати малосніжної і морозної зими. Як правило, після Успіння наступало «молоде бабине літо», яке тривало до 11 вересня. Могло бути і «старе бабине літо» — тягнулося аж до жовтня…

Читайте також: Успіння Пресвятої Богородиці: святкова молитва

Читайте також: Віддання свята Успіння Пресвятої Богородиці: що категорично не можна робити 5 вересня

Фото автора та з музею Пирогів

У тексті використані матеріали з польових зошитів Олени Громової, зібрані у відрядженнях за період 2000−2020 роки

5265

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Instagram

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів