На Воздвиження не розпочинали якусь нову справу: особливості і заборони великого свята

9:49 — 27 вересня 2022

Серед 12 великих свят церковного календаря стоїть Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, яке відмічають 27 вересня. Виникла ця дата у християн в пам'ять про знайдений в ІV столітті хрест, на якому розіп'яли Ісуса. Хрест Спасителя тривалий час був у землі біля Голгофського пагорба неподалік Єрусалима. Опоненти християнства знищили пагорб і засипали печеру Святого Гробу, а на тому місці возвели храм Венери. Там згодом під час розкопок знайшли труну Господню та Хрест Божий. Роботи ці велись під патронатом матері імператора Костянтина Великого — Олени. Вона привезла до Константинополя частину від Хреста Господнього і чотири цвяхи, якими прибивали Ісуса. А знайдений на горі хрест встановили на Голгофі, потім на місці знахідки спорудили храм Христового Воскресіння. Після його освячення виникло і свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Віряни шанували хрест, за переказами, біля нього багато хто зцілявся, а потім і приймав християнство. В 614 році (в період війни Візантії та Персії), коли перси розграбували Єрусалим, викрали і Хрест Господній. В 628 році, коли імператор Іраклій розбив персів, християнську святиню повернули в Єрусалим.

ВІДЕО ДНЯ

Як святкують Воздвиження

Що відомо про українські традиції, пов’язані зі святом Воздвиження, «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).

- Дата свята незмінна, припадає завжди на кінець першого осіннього місяця — саме на Воздвиження, яке наступало 27 вересня, брали паузу в господарських справах. В цей день не можна було важко працювати (особливо робити все, що пов’язане з деревом: не пиляли дошки, не рубали дрова, тощо), поратися в полі, — починає розповідь Олена Громова. — Табу діяло і на забави. Люди обов’язково ходили до церковної служби, щоб помолитися. В храмах на Буковині традиційно на середину церкви виносили хрест, прикрашений квітами, а віряни співали «Хресту твоєму поклоняємось, владико». Рослини на хресті вважалися цілющими. «Воздвиження» означає «піднесення», тобто проходив обряд почитання та прославляння Хреста Господнього.

В цей день хрест і хресне знамення набувають надзвичайної сили в боротьбі зі злими силами, вважали в народі. Люди вшановували Хрест Господній, бо на цій святині залишилась кров Спасителя, який прийняв муки за нас. Хрести були певного роду захистом: їх носили на шиї, також вирізали на хатах, брамах, криницях, навіть на дитячих колисках, малювали і на стінах будинку. До речі, 30 вересня на виставці «Лялька-мотанка» в Пирогові (в експозиції «Середня Наддніпрянщина») буде представлена колиска з вирізьбленим хрестом, в якій лежатиме лялька-немовля.

Люди вірили в молитву до «Чесного Хреста», що допоможе в біді і відведе хворобу (щоб подолати силу злих духів, треба було 12 разів повторювати молитву): «Хрест попереду, і я за ним, а сила Господа всесильна». Дерев’яний хрестик, за повір’ям, оберігав душу покійника, тому хрестик клали йому в домовину.

В народі Воздвиження називали Здвиженням, Здвиг, тому що наші пращури були переконані: земля в цей період наче здвигається, закривається, а природа повертає до зими з холодами — вже не за горами і перші приморозки. Тому люди приказували: «На Здвиження земля ближче до зими движеться», «Свиту на Здвиження скидай, а кожух одівай», «Кожух зі свитою здвинулись, і кучма надвинулась».

Повторюсь: в день Воздвиження не влаштовували ігри та розваги, також не прийнято було і починати якусь важливу справу, бо успіху у ній не досягти. Хатня робота також не віталась. Та можна було ярмаркувать: в багатьох регіонах широко організовували ярмарки, на яких продавали і купували все потрібне в хазяйстві. А дівчата могли плести вінки з пізніх трав (щоб не боліла голова), оздоблювати квітами хрест який хлопці встановлювали в центрі села. На Гуцульщині, коли будівельники зводили хату, на даху встановлювали хрест, щоб будівля кріпкою була, а хрест захищав би оселю від негараздів.

Оскільки Воздвиження нагадувало про жертву Христову і розп’яття на хресті, то церквою здавна вводився піст в пам’ять про страждання і смерть Ісуса. На стіл господині виставляли вареники з картоплею та пісні страви, в тому числі суп, каші, овочі і фрукти. На городах почали вже різати капусту, тому з’являлися в меню і пиріжки з цим овочем.

Що заборонено робити в цей день

- В народі примітили, що саме на Здвиження в лісах повно плазунів, які переміщуються в пошуках нір для зимівлі, — продовжує Олена Громова. — Бо холоди заганяють гадів в схованки і ями. Люди переказували різні історії про життя змій в цей період. Намагались не ходити до лісу, щоб агресивні в цей день гадюки не вкусили. Люди вважали, що змії повзуть до місця, де зможуть перезимувати, щоб «лизати там гадячий камінь». Батьки боялися за своїх дітей і забороняли ходити по гриби у цей час, щоб не наступити на плазуна або не впасти в яму зі зміями. При цьому згадували легенду, що ходила в народі. По ній, одна маленька дівчинка пішла до лісу сама і там потрапила до ями (і перезимувала в ній до самого тепла), де клубком сплелись гади. А змії весь цей період висмоктували з дитини кров. Весною дівчинці якось вдалось дістатися дому, вона встигла розповісти батькам свою історію і все ж померла.

До Воздвиження наші пращури збирали горіхи і зривали яблука. І молоді люди обдаровували один одного горіхами, які до цього дня їсти не можна було, тому що всередині плоду знаходилась хрестоподібна перемичка. А як хто наважувався скуштувати, той міг своїми діями «припросить диявола до себе». А правильно їсти плід треба було, виконавши ритуал: спочатку кинути горіхи на чотири сторони світу (так наче імітували хрест). Така процедура також захищала від гадюк і нечисті. До речі, всі чаклуни та ворожки свої магічні палички роблять з горіхової деревини.

На селі завжди видно здобутки кожного: хто не байдикував, а хто роботи цурався. Ось і з’явився вислів: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста». Один перед одним господарі намагались до Здвиження зібрати все в комори (могли існувати причини, які не дозволили вчасно впоратися з врожаями до Другої Пречистої в полі або саду), також посадити молоді дерева або кущі.

З давніх часів люди помітили, що першою з птахів покидає наші ліси зозуля і вважали її «хазяйкою золотого ключа від теплих країв». Наприкінці вересня масово готуються до вирію птахи, і завжди діти махали їм вслід, промовляючи: «Скоріше повертайтесь, нас не забувайте, будемо ми чекати, щоднини визирати і за небом спостерігати». А хто на Здвиження бачив в небі пташиний ключ, обов’язково загадував бажання. Люди спостерігали за поведінкою пернатих і робити погодні прогнози. Якщо журавлі відлітають до кінця місяця, то на Покрову вдарять морози, а як ще не відправляться в далеку путь, то раніше листопада зима не прийде.

На Здвиження не можна лаятись, бажати іншим зла, розповсюджувати негатив — чистими повинні бути навіть думки. Важка робота і хатня — в забороні. Слід утриматися від вживання тваринної їжі. Не дозволялось ходить у ліс, де в цей період особливо активні і агресивні змії.