ПОИСК
Спорт

Зірка імені Леоніда Буряка: як легендарний футболіст опинився у «Динамо» лише з третьої спроби

13:06 7 жовтня 2022
Леонід Буряк
Олександр Липенко, спеціально для «ФАКТІВ»
Рівно 7 років тому, 7 жовтня 2015 року, на Алеї слави в Одесі, яка веде до стадіону «Чорноморець», було увічнено ім'я Леоніда Буряка — там з'явилася зірка його імені. Два роки тому аналогічну зірку було «запалено» й у Києві, біля одного зі столичних популярних ТРЦ. З цієї нагоди згадуємо футбольний шлях легендарного гравця та тренера.

Читайте також: Леонід Буряк: «Моє дитинство пахне морем та маминими пирігами з рибою»

«У якому віці ти вперше побував на матчі „Чорноморця“, гравцем якого сам став згодом?» — ось таким було моє питання, поставлене відомому тренеру, заслуженому майстру спорту Леоніду Буряку. І ось якою була його відповідь.

«В Одесі завжди любили футбол, люблять і любитимуть найпопулярнішу у світі гру. Незважаючи на те, що днем народження футболу в Україні вважають дату 14 липня 1894 року, а містом народження — Львів, одесити досі не погоджуються. Вони стверджують, що у футбол в Одесі почали грати 1878 року, коли у місцевому британському атлетичному клубі було створено секцію футболу, і стверджують, що це був дебют гри у шкіряний м'яч не лише на території України, а й у всій Російській імперії.

Невдовзі члени цієї футбольної секції збудували у місті перше футбольне поле. Спаринг-партнерами одеситів були моряки британських торгових суден країни, яка подарувала світу футбол. Згодом створена Ліга одеського футболу стала членом всеросійського футбольного союзу, а 20 серпня 1913 року за присутності чотирьох тисяч глядачів збірна Одеси, обігравши у фінальному матчі збірну Санкт-Петербурга — 4:2, відібрала у гостей звання чемпіонів Росії.

Львів чи Одеса? Ні, на мою думку, головне, що українці полюбили футбол.

Щодо твого питання, то я гру «Чорноморця» вперше побачив років у дев'ять. Багатьом хлопчакам Одеси подобався футбол. Вони намагалися потрапити на матч улюбленої команди, гравці якої в місті мали велику популярність. У дні матчів «Чорноморця» я трамваєм через усе місто десь за годину до початку гри діставався стадіону Чорноморського пароплавства, підходив до дорослих уболівальників, які йшли на матч, з проханням провести мене на стадіон. Дорослий міг взяти на гру дитину, якій квиток не потрібен був, і ось такою дитиною частенько виявлявся і я. Що було приємно — багато хто мені у цьому проханні не відмовляв.

Був ще один варіант потрапити на гру. За п'ятнадцять хвилин до фінального свистка усі входи відкривалися і я вільно потрапляв на останні хвилини матчів. Було й таке. А якось дуже пощастило. Підійшов до мене перед входом на стадіон чоловік і запитав, чи хочу я подавати м'ячі на цій грі. Жартує, подумав… Чоловік цей виявився тренером дитячої футбольної секції. У роздягальні ми, хлопчаки, переодяглися у футбольну форму, нас проінструктували. Це був матч всесоюзного чемпіонату «Чорноморець» — «Динамо» (Тбілісі), трибуни переповнені. Я був щасливий, подаючи м'ячі, які залишали межі поля і нашим гравцям, і гостям".

У 15 років отримав запрошення до «Чорноморця»

У 10 років Леоніда Буряка було прийнято до секції футболу стадіону «Торпедо». Своєю манерою гри вже у цьому віці він відрізнявся від ровесників. Згодом потрапив у поле зору тренерів, і у 15 років отримав запрошення до свого улюбленого «Чорноморця» — клубу, в якому в різні роки виступали корінні одесити, відомі майстри: Олександр Шеманович, Володимир Щегольков, Юрій Никифоров, Василь Москаленко, Ілля Цимбалар, Іштван Секеч, Ігор Бєланов.

Почавши з дубля, а потім виступаючи за основний склад, природжений організатор та з ювелірним жорстким влучним ударом, Буряк недовго грав у «Чорноморці». Півзахисник юнацької збірної, який залучався до тренувань і першої збірної, звернув на себе увагу селекціонерів, і були запрошення до московських «Спартака», ЦСКА, «Торпедо», «Зеніту», київського «Динамо», але залишати Одесу та «Чорноморець» Буряк не поспішав.

У «Динамо» опинився з третьої спроби

Приїжджав до Одеси за Буряком із запрошенням від «Динамо» Андрій Біба. Але лише з третьої спроби Андрія Андрійовича Леонід ухвалив рішення про перехід до іменитого київського клубу. З деякими динамівцями — Олегом Блохіним, Валерієм Зуєвим, Олександром Даміним — Буряк був знайомий з юнацької збірної країни.

Уболівальники зі стажем знають про досягнення Леоніда Буряка як гравця та тренера у великому футболі. Читачам «ФАКТІВ», молодим шанувальникам футболу, буде цікаво дізнатися про нього більше, хоч і ця інформація — лише мала частина того, чого досяг у футболі корінний одесит.

Десять медалей чемпіонату

Дебют Буряка за «Динамо» в матчі чемпіонату країни відбувся 7 квітня 1973 року у грі з «Араратом». А 20 серпня у матчі з тим же «Араратом» він забив свій перший динамівський гол, зіпсувавши настрій воротарю Альоші Абрамяну. Цікаво, що свій перший м'яч за «Чорноморець» він також забив у ворота єреванської команди, та й свій останній офіційний матч за «Динамо» у другому колі чемпіонату 1984 року Леонід зіграв проти єреванців.

У його колекції десять медалей чемпіонату країни — п'ять золотих, чотири срібні, одна бронзова. 304 матчі у чемпіонаті країни, виступаючи за «Динамо», зіграв проти 25 клубів. 6 разів він псував настрій воротарям «Чорноморця», по п'ять м'ячів забив «Спартаку» та «Торпедо», по 4 — у ворота «Динамо» (Тбілісі), «Дніпра» та «Зеніту». 22 пенальті у цих іграх реалізував півзахисник київського клубу. На його рахунку в матчах чемпіонату країни за «Динамо» 57 голів. П'ять разів Леонід Буряк вигравав кубок країни, забивши у 52 матчах за киян 12 м'ячів. А ще двічі він ставав володарем цього трофею, виступаючи за «Торпедо» та «Металіст». Буряк — кубковий рекордсмен.

Вісім сезонів поспіль він входив у своєму ігровому амплуа до списку 33-х найкращих гравців чемпіонату країни, п'ять разів — під номером один. Він член клубу Григорія Федотова, забивши 108 м'ячів. Відмінний показник як для півзахисника…

У травні 1975 року, перемігши у Базелі у фінальному матчі «Ференцварош» з Будапешта (3:0), «Динамо» виграло Кубок кубків, а восени, двічі здолавши володаря Кубка чемпіонів «Баварію» (1:0 у Мюнхені та 2:0 у Києві), у складі якої виступало сім чемпіонів світу, Леонід Буряк із партнерами завоювали Суперкубок УЄФА. У єврокубках за «Динамо» він провів 51 матч, забивши 14 м'ячів. 608 офіційних матчів, не рахуючи ігор у чемпіонаті Фінляндії, зіграв Леонід Буряк — а ще були матчі в різних турнірах, поєдинках за ветеранів.

За збірну країни Буряк провів 59 матчів, забив 11 м'ячів. Він володар бронзових медалей Олімпійських ігор у Монреалі-1976. У грі за третє місце підопічні Валерія Лобановського перемогли 2:0 бразильців. Пограв також за кордоном, у Фінляндії, у клубах «КПТ-85» та «ВанПа». Завершивши блискучу кар'єру гравця, Леонід перейшов на тренерську роботу. Спочатку у фінських клубах, за які грав, а з 1991-го по 1993-й працював у США тренером Евансвільського університету штату Індіана.

Потім повернувся до України, очолив тернопільську «Ниву» та допоміг команді залишитись у вищій лізі. Під керівництвом Буряка двічі, у сезонах 1993/1994 та 1994/1995, «Чорноморець» завоював срібні медалі чемпіонату України. А визнанням його тренерського таланту стала нагорода найкращому тренеру України протягом двох років. Потім були «Арсенал» (Тула), київське «Динамо», «Олександрія» та присвоєння звання заслуженого тренера України.

Леонід Йосипович — автор двох популярних книг «Гарячі точки поля» та «Я жив у щасливий футбольний час». Позаду вісім популярних турнірів в Одесі, які проводить для дітей Леонід Буряк, який сам є «п'ятиразовим дідусем». Зараз Буряк працює у своєму рідному «Динамо», клубі, якому віддав багато років яскравого футбольного життя. Леонід Йосипович — посол «Динамо» (Київ), представляючи команду зі столиці України на європейській футбольній арені. Як це роблять Майкл Оуен у «Ліверпулі», Петер Шмейхель у «Манчестер Юнайтед», Роберто Карлос у «Реалі» або Тім Ховард у «Евертоні».

438

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Instagram

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів