Обряди закликання врожаю, заплітання дерев та пахучі обереги: традиції святкування Трійці

Свято отримало назву на честь сходження Святого Духа на апостолів

— Трійця завжди проходить в неділю, але в різні числа, тому що залежить від Великодня і наступає на 50-й день після нього, — уточнює Лариса Полуянова, етнографиня, наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури й побуту України (Пирогів). — Тому і називають її П’ятидесятницею, а широко відзначати почали з IV століття, після прийняття церквою догми про Трійцю як визнання існування єдиного Бога в трьох його іпостасях — Отця, Сина і Святого Духа.

Церковне свято отримало назву Трійця на честь сходження Святого Духа на апостолів (це їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса). Наприклад, на Західній Україні використовують назву свята «зіслання» або «зішестя» Святого Духа. Але доволі розповсюджені назви — Зелені свята, Зелений тиждень, бо в народі шанували древній культ рослинності, і на Трійцю було заведено зеленню прикрашати житло.

Свято вважається християнським, але корінням іде в прадавні язичницькі вірування, коли відмічали свято Русалії, пов’язуючи його з віруваннями в русалок. Коли зацвітала пшениця, вважалось, що в цей час виходять мерці, а з води — русалки, в лісі ж активуються мавки. Саме тоді починались з четверга (Русалчин Великдень) Зелені свята (три дні до нинішньої Трійці і до вівторка після неї). Науковці вивчали традиції й відмічають, що в різних куточках вони трішечки відрізняються, але в цілому були схожі.

Тиждень на Трійцю називали не тільки Зеленим, а ще Клечальним (клечання — зелені гілочки, якими прикрашають хати). Він включав і клечальну суботу, і клечальну неділю, потім проводи русалок і поминання мертвих. До четверга готувалися до свят: мели, мили, наводили лад в помешканнях. А в четвер, коли починались Зелені свята, дівчата на Поліссі пекли пироги (з повидлом, яблуками), коржі з медом, робили яєчню і з провізією йшли до лісу, накривали стіл, а після обіду розходились, щоб виконати обряд «завивання дерев» або вінків («кумлення»). В цей час буяла зелень, і на гілках берез, не обламуючи їх, виплітали віночки, загадуючи на долю і співаючи: «Пусти мене, мати, у гай погуляти, до білої березоньки про щастя спитати». Потім дівчата сходились, обнімалися і наче кумувалися — по двоє заплітали одну березу. А на Трійцю кожна власниця віночка приходила перевірити свій: як пов’яв, то прийде лихо, а як залишився свіжим, то на добре.

В суботу набирали гілок, зілля і прикрашали зеленню всю садибу, хату, церкву. Крім цього, нарізали гілки осики, яка вважалась «грішним деревом». За легендою, саме хрест з осики прийняв гвіздки, якими прибили розіп’ятого Ісуса. В народі осику вважали оберегом, тож розкладали на Трійцю по кутках хати — від нечистої сили, негативної енергії. Через декілька днів спостерігали: як гілка зів’яла, але зелена, то все буде нормально, а як почорніла, то хтось помре в родині. Зелень символізувала силу Святого Духа. Не заквітчати оселі вважалось гріхом. Тому клечанням прикрашали образи, одвірки, вікна, лави, а підлогу в хаті засипали ароматними лепехом, канупером, любистком, м’ятою, полином, щоб все зеленіло.

На Чернігівщині під стріхи хат встромляли лопухи, гілки клена, липи, а на Буковині долівку вистеляли шавлією, могли викласти зелень «драбинкою». На Гуцульщині вікна прикрашали хрестиками з листочків барвінку, з царської папороті викладали хрест при вході. В різних регіонах часто перед порогом, біля воріт закопували порослі — невеличкі деревця (вербичку або березу). Трави після свята висушували і використовувати потім як ліки для людей і тварин. Також могли застосовувати зелень і в обрядах викликання дощу, якого довго чекали. Люди вірили, що прикрашання будинків зеленню та духмяними травами захистить від зла і стане запорукою здоров'я та вдачі.

В народі вірили: на Зелені свята духи предків навідуються до родичів і ховаються в клечанні, щоб підтримати свій рід. Люди вважали, що душі померлих нехрещених дітей обертаються в мавок, а утоплеників, зниклих безвісти — в русалок. Побутувало повір’я: ні в якому разі не можна наближатися до водойм, щоб не стати здобиччю русалок, які можуть заманити, залоскотати і втопити під час всього періоду Русалії (з Русалчиного Великодня до Петра і Павла).

За допомогою зелені люди намагалися захиститись від негативу і злих сил

— На Трійцю святково одягнені люди з квітами приходили в прикрашений зеленню храм на богослужіння, тричі ставали на коліна і вистоювали колінопреклонені молитви, просили помилування і молили Господа дарувати їм Божественного Духа, — продовжує Лариса Полуянова. — А після церкви святкували, співали, танцювали на майдані, де встановлювали прикрашене стрічками святкове дерево, гуляли дотемна. Напередодні на поляні (десь недалеко від храму) чоловіки встановлювали дерев’яну тичку, яку заквітчували зеленню і називали це «дерево» віхою. Навколо неї після богослужіння влаштовували веселощі: молодь водила хороводи, співала веснянок, танцювала, розважалась і затівала різноманітні ігри.

Тих, хто наклав на себе руки або зник безвісти, поминали у понеділок. Інколи це робили перед Святою Трійцею (Батьківська субота) — в єдиний день у році, коли дозволялось замовляти панахиду за самогубців. В цей день поминали також тих, місце поховання яких не відоме. Часто на гробки приносили й клечання, щоб прикрасити могилки. В західних регіонах цей день називали ще Дідовою суботою. На цвинтар зносили сир, калачі, молоко і могли роздати на спомин душі, за «прости Біг». На Поліссі поминальним був і тиждень, що слідував за Трійцею.

У вівторок на Поліссі виконувався давній хліборобський обряд «водіння куста́», щоб закликати на врожай в час цвітіння хліба. Тож люди казали: «У нашого ку́ста пшениченька гу́ста». Обряд «водіння тополі» побутував на Полтавщині, Харківщині, а на півдні «водили березу». За допомогою зелені люди намагалися захиститись від негативу і злих сил, сподіваючись на багатий врожай. Для обряду з гурту дівчат обирали високу і гарну, в рукава вставляли палицю, а на неї конусом виставляли ще палички. До них прив’язували підняті руки дівчини, і вона ставала ще вищою. Обряжали «куста́» вінком з квітів і листя, хустками, стрічками, намистом, і не було видно, кого саме ведуть по селу в цьому «одязі». По дорозі ходили зі співами, зустрічним бажали врожаю, здоров’я і приймали гостинці, іноді гроші — «на чобітки або стрічки».

Прикмети і заборони, які діяли на Трійцю

— В західних регіонах на свято спеціально шили троїцькі сорочки, на Буковині, наприклад, — щоб обов’язково з зеленим елементом, — розповідає Сергій Кузь, співробітник відділу «Карпати» музею в Пирогові. - Якщо не було зеленої вишиванки, то вдягали сорочки, оздоблені білими нитками по білому. Дівчата вішали на себе багато стрічок, прикрашались квітами, вінками, в руках тримали букет переважно з полину, любистку, барвінку, м’яти — щоб хлопці любили. Після церкви сиротам, одиноким надавали благодійну допомогу і не залишали без уваги.

На Трійцю в різних областях були свої звичаї. В деяких гірських регіонах старі жінки замітали дороги й стежки, щоб гадюки не заповзали. А в інших місцевостях жінки після церкви приходили додому, доїли корів і… виливали молоко котам і собакам, аби «вигавкували людську злість». В селах Буковини того, хто знався з нечистою силою, купали на свято. Бувало, що саме тоді підіймався вихор, блискавка розрізала небо.

Як завжди, на великі свята діяли деякі заборони. На тижні, що передує святу, не можна було вбивати худобу, різати щось ножем, позичати та брати в борг гроші, шити, копати, палити багаття, прати, виконувати важку роботу, ні в якому разі — сваритися, навіть думати погано.

За християнським вченням, неділя асоціюється з Богом Отцем, понеділок — з Богом Сином, а вівторок — зі Святим Духом. Тому не працювали на Зелені свята, не дай Боже, ще й не виходили на город три дні після свята (казали, що в цей час «земля горить»).

Трійця приходила в різні дати, але люди запримітили: якщо дощ в цей день, то рік буде грибним і врожайним. А старі люди казали: «Як іде дощ, то небом топиться лихо». Якщо стоїть тепла погода — добре вродять огірки, а холодний день — до дощового та холодного літа; якщо на Трійцю прилетіли стрижі — справжнє тепло попереду; як почала кувати зозуля — пора сіяти льон.

Дуже добрим знаком на Трійцю було провести сватання (а весілля справити на Покров). Вважалось, що неминуче пара буде щасливою і спільне життя пройде в злагоді та без суперечок.

Як завжди, у себе в Пирогові плануємо на Трійцю продемонструвати народні обряди. Будуть виступати фольклорні колективи, в програмі яких троїцькі пісні, веснянки. Народні гурти познайомлять гостей зі старовинними звичаями, танцями, задумані і різні забави.

Нагадаємо цього року ПЦУ переходить на Новоюліанський календар, тож дати церковних свят, зокрема Різдва, Великодня та Трійці, змістяться.

Читайте також: Зі святом Святої Трійці: добрі вітання, вірші та листівки

Фото з Музею Пирогів

Читайте нас у Facebook

Зробіть «ФАКТИ»
обраним джерелом
у Google News